ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 917/683/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішеннявід 13.05.2015господарського суду Полтавської області та на постанову від 06.08.2015Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 917/683/15 господарського суду Полтавської області за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина"доПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1) Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г., 2) Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України провизання виконавчих написів такими, що непідлягають виконаннюВ судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачаБолбот К.Ю. (дов. від 27.10.2015 № б/н);третьої особи-1не з'явились;третьої особи-2не з'явились;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.11.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Батьківщина" (надалі - ПОСП "Батьківщина") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (надалі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро", відповідач), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г., відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання виконавчих написів № 117, № 118 від 30.01.2015, вчинених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г., такими, що не підлягають виконанню.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.05.2015 у справі № 917/683/15 (суддя Кльопов І.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 (колегія суддів: Лакіза В.В. - головуючий, судді - Плахов О.В., Крестьянінов О.О.)., позов задоволено; визнано виконавчий напис № 117 від 30.01.2015 та виконавчий напис № 118 від 30.01.2015, вчинені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. такими, що не підлягають виконанню; стягнуто з ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на користь ПОСП "Батьківщина" 1218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленими судоаими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 та рішення господарського суду Полтавської області від 13.05.2015 скасувати, і направити справу за підсудністю до господарського суду міста Києва. Скаржник посилається на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки визнано незаконними дії нотаріуса, що є не допустимим при розгляді справ даної категорії; судами надано невірну правову оцінку щодо безспірності стягнутої за виконавчим написом заборгованості та порушено правила підсудності встановлених частиною 3 ст. 15 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Сторони та треті особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте позивач та треті особи своїм правом взяти участь в судовому засіданні не скористалися.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що в забезпечення зобов'язань Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ" (назву якого змінено на ТОВ "Луксор-УТР") за Кредитним договорм № 230410-КЛВ від 23.04.2010, між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (Заставодержатель) та ПОСП "Батьківщина" укладені Договір застави № 180311-3 від 18.03.2011 та Договір застави № 271112-ЗАВ від 27.11.2012, що посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., за умовами яких Заставодавець відповідає перед Заставодержателем заставленим майном за належне виконання Позичальником зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № 230410-КЛВ від 23.04.2010 із усіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути у майбутньому, укладеного між Заставодеоржателем та Позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ" (назву якого змінено на ТОВ "Луксор-УТР").

У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником умов кредитного договору Банк звернувся з заявою про вчинення виконавчого напису на забезпечувальних договорах.

30.01.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. вчинено виконавчі написи, які зареєстровані в реєстрі за № 117 та № 118, за якими запропоновано звернути стягнення на рухоме майно належне - ПОСП "Батьківщина" передавне в заставу на підставі Договору застави № 180311-3 від 18.03.2011 та Договору застави № 271112-ЗАВ від 27.11.2012, і за рахунок коштів отриманим від реалізації майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у розмірі, що станом на 04.08.2014 становить 12 398 552,21 долари США.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що виконавчі написи вчинені нотаріусом з порушенням ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністрерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 № 282/20595, оскільки нотаріусом не перевірено чи здійснено Банком належне письмове повідомлення Заставодавця щодо усунення порушень за основним зобов'язанням, чи є заборгованість безспірною та чи підтверджена належними доказами.

В силу приписів ст. ст. 546, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 19, 20 Закону України "Про заставу", ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пунктів 3.2., 3.5. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністрерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (надалі - Порядку), пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, відповідно до договору застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання; нотаріуси вчиняють виконавчі написи за заявою стягувача на документах, що встановлюють заборгованість; при цьому заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого забезпечувального договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Судами встановлено, що нотаріусу для вчинення виконавчих написів, відповідачем було подано заяви, в яких було зазначено відомості про найменування і місце реєстрації боржника; номери рахунків у банках; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, які підлягає стягненню; повідомлення Заставодавця щодо наявності невиконаного основного зобов'язання та можливості звернення стягнення на заставлене майно, у разі невиконання даної вимоги

Разом з тим, станом на час вчинення спірних виконавчих написів заборгованість позивача перед відповідачем не була безспірною, оскільки заборгованість Позичальника - ТОВ "Луксор-УТР" за кредитним договором, належне виконання зобов'язань якого було забезпечено майном позивача у справі, на той час була предметом судового спору в межах справи № 201/14097/14-ц, яка розглядалася Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, що свідчить про існування спору щодо кредитної заборгованості, яку стягнуто з позивача у безспірному порядку.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що окаржувані виконавчі напису було в чинено з порушенням вищенаведених законодавчих приписів, оскільки існування спору щодо розміру забогованості, свідчить про те, що виконавчий напис вчинено без отримання документів, які підтверджують суму заборгованості та її безспірність, тому визнав виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню.

Виходячи із встановлених у справі обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладених у постановах від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-141цс14.

При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно відхилено посилання відповідача щодо не можливості оскаржувати нотаріальні дії нотаріуса до господарського суду, виходячи з того, що причиною виникнення спору між сторонами є не скарга на дії нотаріуса щодо вчинення виконавчих написів, а не відповідність вчинених виконавчих написів вимогам діючого законодавства, у зв'язку з тим, що існує спір щодо розміру кредитної заборгованості, яку на підставі оскаржуваних виконавчих написів стягнуто у безспірному порядку.

Також, судом апеляційної інстанції правомірно відхилено посилання відповідача на порушення правил підсудності виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Диспозицією наведеної норми передбачено можливість вибору позивачем територіальної підсудності для подання позову.

Згідно із частиною 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Статтею 21 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими, зокрема, сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Сума зобов'язань за оскаржуваним виконавчими написам перевищує десять мільйонів гривень, тому виконання рішення здійснюється відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Разом з тим, майно, на яке звернено стягнення, знаходиться у селі Попівка Полтавської області, тому позивач, з урахуванням вимог процесуального закону, яким визначаються правила підсудності, реалізував своє право вибору територіальної підсудності, звернувся з позовною заявою до господарського суду Полтавської області (за місцем знаходження майна).

Враховуючи положення частини 3 ст. 15 ГПК України, а також те, що відповідно до пункту 4 частини 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, і його виконання провадиться у відповідності до цього Закону, а місце його виконання визначається ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження", і зокрема, виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна; при цьому відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; тому колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованим висновок апеляційного господарського суду, що дана справа підсудна господарському суду Полтавської області за місцем розташування майна на яке за оспорюваними виконавчими написами звернено стягнення, з урахуванням того, що під місцем виконання рішення не можна вважати місце винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на рухоме майно, оскільки останні являють собою лише документальне закріплення певної виконавчої дії, практичне виконання яких і проведення виконавчих дій буде реалізоване вже за місцем розташування постійно діючого органу або майна боржника.

З огляду на вищевикладене, Вищий господарський суд України із висновками господарських судів попередніх інстанцій погоджується, оскільки вони відповідають чинному законодавству і матеріалам справи.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Банк Кредит Дніпро", оскільки її доводи зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 та рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2015 у справі № 917/683/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук