ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 916/3156/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кривда Д.С., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Міністерства юстиції України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 та ухвалу господарського суду Одеської області від 30.07.2015 у справі № 916/3156/15 господарського суду Одеської області за заявоюМіністерства юстиції України провжиття запобіжних заходів до приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"за участю представників

позивача: Опанасенка А.В.,

відповідача-1: Счастливенко Ю.Г.,

відповідача-2: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року Міністерство юстиції України звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про вжиття запобіжних заходів до приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", у якій просило: 1) витребувати від приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПАТ "Укрпрофоздоровниця") та дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ДП КС "Лермонтовський") належним чином завірені копії: інвентарних відомостей станом на день проведення останньої інвентаризації підприємств, карток обліку основних засобів станом на день подачі до суду, балансів підприємств станом на день подачі до суду, фінансової звітності підприємств станом на день подачі до суду; 2) здійснити огляд усіх приміщень санаторію "Лермонтовський", які знаходяться за адресою: м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2, з метою встановлення фактичної наявності рухомого майна, яке знаходиться у фактичному володінні ДП КС "Лермонтовський" чи інших осіб, та здійснення його опису; 3) накласти арешт на усе рухоме майно, яке знаходиться у фактичному володінні ДП КС "Лермонтовський" чи інших осіб, у тому числі на: 450 ліжок для прийому пацієнтів; обладнання клініко-діагностичної лабораторії; обладнання біохімічної лабораторії; обладнання рентген-кабінету: 2 рентген діагностичні апарати, 1 рентген терапевтичний апарат; обладнання кабінету ЕКГ: 3 апарати Ел. Кардіограми ЕКП, 1 апарат Світовий, 1 векторкардіоскоп, 1 апарат; обладнання кабінету функціональної діагностики: апарати Гольдана та Єграф, капиляроскоп - 2 шт., кардіоприставки - 2 шт., осцилограф - 1 шт.; обладнання фізіотерапевтичного кабінету; обладнання кабінету ЛФК; 3 кушетки для санаторних хворих, 4 для курсових хворих; обладнання стоматологічного кабінету; інгаляторій на 18 точок; аерарій, аеросолярій - на 100 ліжок; зимовий солярій - на 4 ліжка; тапчани для пляжу - 100 шт.; бібліотечні книги - 7 200 од.; санітарний автомобіль "ЛАЗ" - 1 од.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2015, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015, заяву задоволено частково. Витребувано у ДП КС "Лермонтовський" належним чином завірені копії інвентарних відомостей станом на день проведення останньої інвентаризації та копії карток обліку основних засобів. Ухвалено провести огляд усіх приміщень санаторію "Лермонтовський", які знаходяться за адресою: м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2, з метою встановлення наявності рухомого майна, яке знаходиться у фактичному володінні ДП КС "Лермонтовський, та здійснення його опису. У застосуванні інших запобіжних заходів відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими ухвалою та постановою, ПАТ "Укрпрофоздоровниця" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права.

Також до Вищого господарського суду України з касаційної скаргою звернулось Міністерство юстиції України, в якій просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині відмови у задоволенні інших запобіжних заходів скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким заявлені вимоги задовольнити повністю.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в якості підстави для задоволення вимог заяви про вжиття запобіжних заходів заявник посилався на те, що відповідно до постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, у тому числі санаторій "Лермонтовський", будинки відпочинку та пансіонати разом з усім обладнанням та транспортними засобами були передані Міністерством охорони здоров'я УРСР у відання Українській республіканській Раді профспілок. В свою чергу, Федерацією профспілок України, яка є правонаступником Української республіканської Ради профспілок, на підставі акта від 24.01.1992 з додатком до нього спірне рухоме майно передано акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2011 у справі № 9/17-4164-2011, що набрало законної сили, визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на нежитлові будівлі майнового комплексу санаторію "Лермонтовський". Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 52-р "Про віднесення нерухомого майна санаторію "Лермонтовський" у м. Одесі до сфери управління Міністерства юстиції" будівлі та споруди санаторію "Лермонтовський" віднесені до сфери управління Міністерства юстиції для забезпечення ефективного використання цього майна за цільовим призначенням.

Право державної власності на зазначене нерухоме майно 16.02.2015 зареєстровано Міністерством юстиції України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 33658051. Відповідно до додатку № 1 "Облікова картка санаторію" до акта приймання санаторіїв і домів відпочинку від 14.04.1960 щодо майна санаторію "Лермонтовський", Міністерство охорони здоров'я УРСР передало Українській республіканській Раді профспілок майно, на яке заявник просить накласти арешт.

З огляду на те, що вищезазначене майно передано Українській республіканській Раді профспілок більше 55 років назад, заявник вважає, що спірне рухоме майно було знищено, втрачено, тощо, а тому відповідачі, у разі задоволення позовних вимог Міністерства юстиції України, не зможуть забезпечити реального виконання рішення суду. Вказуючи на відсутність можливості здійснити інвентаризацію зазначеного майна з метою встановлення його наявності, стану, визначення вартості тощо, заявник вбачав необхідним встановити яке рухоме майно знаходиться у фактичному володінні відповідачів, для чого вжити усіх передбачених ст. 432 Господарського процесуального кодексу України запобіжних заходів, що, в свою чергу, дозволить йому сформувати предмет позову відповідно до фактичних обставин.

Частково задовольняючи заяву про вжиття запобіжних заходів місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності обґрунтованої загрози порушення прав Міністерства юстиції України. Відмовляючи у задоволенні вимог заяви в частині витребування балансів та фінансової звітності підприємств, суди виходили з відсутності доказів, які б підтверджували неможливість позивача самостійно отримати зазначені докази в державних органах, на які державою покладено функції здійснення контролю за фінансовою діяльністю підприємств. Крім цього, відмовляючи у задоволенні заяви в частині накладення арешту на усе рухоме майно, суди зазначили, що заявником не наведено жодних ознак, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого майна (однорідного чи подібного), а також не подано доказів підтверджуючих наявність цього майна в натурі на момент звернення до суду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Як передбачено ст. 431 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодексу) особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених ст. 432 Кодексу запобіжних заходів до подання позову.

Перелік видів запобіжних заходів встановлений ст. 432 Кодексу, згідно з якою запобіжні заходи включають: 1) витребування доказів; 2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; 3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб. Зазначений перелік є вичерпним.

Вирішуючи питання про необхідність вжиття запобіжних заходів, господарський суд повинен встановити підстави вжиття запобіжних заходів, а саме: обставини, які викликають у заявника побоювання, що подача потрібних для нього доказів стане згодом неможливою чи утрудненою; обставини, які підтверджують порушення прав заявника, або його уявлення про загрозу порушення цих прав та реальність такої загрози. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.

Звертаючись із відповідною заявою, заявник з урахуванням вимог, передбачених ст. 33 Кодексу, повинен навести обставини, якими обґрунтовується необхідність вжиття таких заходів, і які повинні узгоджуватися з приписами ст. 431 Кодексу, та подати відповідні докази на їх підтвердження, у тому числі докази наявності у нього відповідного права.

У вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 433; імовірності настання обставин, зазначених у статті 431; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Таким чином, встановивши, що відповідачі не дають можливості провести інвентаризацію майна на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 52-р та наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2015 № 28/7, зі змінами до нього внесеними наказом від 30.01.2015р. № 31/7, що підтверджується актом про недопуск до проведення інвентаризації посадових осіб Державного підприємства "Санаторій "Лермонтовський" від 06.03.2015, та враховуючи наявність обґрунтованої загрози порушення прав Міністерства юстиції України, якому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 52-р будівлі та споруди санаторію "Лермонтовський" віднесені до сфери управління для забезпечення ефективного використання цього майна за цільовим призначенням, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування у ДП КС "Лермонтовський" належним чином завірених копій інвентарних відомостей станом на день проведення останньої інвентаризації та карток обліку основних засобів, а також проведення огляду усіх приміщень санаторію "Лермонтовський", які знаходяться за адресою: м. Одеса, провулок Лермонтовський, 2, з метою встановлення наявності рухомого майна, яке знаходиться у фактичному володінні ДП КС "Лермонтовський, та здійснення його опису.

При цьому, зазначена в ухвалі мета проведення огляду приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав заявника, а саме - встановлення наявності рухомого майна та здійснення його опису, жодним чином не свідчить про те, що судом вжито запобіжний захід, не передбачений ст. 432 Кодексу, на чому безпідставно наголошує ПАТ "Укрпрофоздоровниця".

Крім цього, правильним є висновок судів в частині відмови у задоволенні вимог заяви щодо витребування балансів та фінансової звітності підприємств, оскільки заявником не подано доказів, які б підтверджували неможливість самостійно отримати зазначені докази в державних органах, на які державою покладено функції здійснення контролю за фінансовою діяльністю підприємств.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви в частині накладення арешту на усе рухоме майно, яке знаходиться у фактичному володінні ДП КС "Лермонтовський" чи інших осіб, у тому числі на визначене у заяві рухоме майно, оскільки заявником не зазначено жодних ознак, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого майна (однорідного чи подібного).

Твердження ПАТ "Укрпрофоздоровниця" про те, що на момент заявлення Міністерством юстиції України вимоги про огляд усіх приміщень санаторію "Лермонтовський" зазначені дії були заборонені ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 у справі № 522/23682/14-ц, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки спростовуються змістом зазначеної ухвали.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 - без змін.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.Судді:Кривда Д.С. Могил С.К.