ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 914/534/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.за участю представників: ПуАТ "Фірма "Львів-Петроль" Тов "Торговий дім "ГЕОСИСТЕМИ" Дп "ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" Державна акціонерна компанія "Хліб України" ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_6розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОСИСТЕМИ"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 рокуу справі№ 914/534/15 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Фірма "Львів-Петроль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОСИСТЕМИ"; Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів"; Товарної біржі "Перша Універсальна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна акціонерна компанія "Хліб України"провизнання недійним Договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.09 №28-LV/9 та застосування наслідків недійсності правочину.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.04.15 р. (суддя Коссак С.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млин літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ "И-1"площею 9,4 м.кв., складська будівля літ "Е-5"площею 2134,7 м. кв. порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Судом зазначено, що враховуючи відмову у визнанні недійсним правочину, тому відсутні підстави для застосування наслідків недійсності; викладені у позовній заяві вимоги здійснити реституцію, застосувати наслідки недійсності правочину не визначені нормами чинного законодавства, можуть застосовуватися стосовно сторін договору, а тому в їх задоволенні також відмовлено.

Також, судом першої інстанції вказано на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки йому було відомо про існування спірного договору купівлі - продажу з 2009 року, що підтверджується поданням апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. у справі № 5/193.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. (судді: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення господарського суду Львівської області від 15.04.15 р. скасовано.

Прийнято нове рішення.

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.09 №28-LV/9 укладений між ТзОВ "Торговий дім "ГЕОСИСТЕМИ" та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів". Врешті в позові відмовити.

В позові до Товарної біржі "Перша Універсальна" відмовити.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір від 23.06.2009 року між ТзОВ "ТД "Геосистеми" та ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" укладений з порушенням вимог чинного законодавстав, а також є таким який порушує його права та охоронювані законом інтереси.

При цьому, вирішуючи питання стосовно порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача - ПАТ "Фірми "Львів-Петроль", апеляційний господарський суд виходив з тих обставин, що рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.2007 року у справі № 1/1120-26/396 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 року зобов'язано Львівську міську раду розглянути та вирішити на сесії ради питання укладення договору оренди земельної ділянки площею 14 804 кв.м на вул.Лемківській,9 у м.Львові, на які й знаходяться спірні об'єкти, що є предметом договору купівлі - продажу, що підтверджує безпосереднє порушення прав позивача у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОСИСТЕМИ" в касаційній скарзі з врахуванням клопотання від 04.11.2015 р. просить постанову апеляційного господарського суду в частині задоволення вимог позову про визнання договору купівлі-продажу від 23.06.2009 р. недійсним скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції в цій частині залишити без зміни.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 29.10.2013 р. у справі № 32/558-57/241-2012 встановлено обставини, які свідчать про невірність висновку суду щодо порушення прав позивача, оскільки позивач не має відношення до будівель та споруд на спірній земельній ділянці, як і до самої земельної ділянки; відсутність порушеного права є підставою для відмови в позові, що відповідає висновкам Верховного Суду України у справі № 33/341.

Позивач у відзиві доводи скарги заперечив, вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам справи та законодавству, оскільки про безпосереднє порушення прав позивача свідчить рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2007 р. у справі № 1/1120-26/396,оспорюваний договір не посвідчено нотаріально та не зареєстровано в державному реєстрі, тому він є нікчемний; просить залишити постанову апеляційного господарського суду без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, відзиву, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до положень ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Зазначені норми дозволяють дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить і саме з метою його захисту.

Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Особа, права якої порушені вправі вимагати їх захисту у спосіб, визначений законом.

В розглядуваному випадку на позивача покладається обов'язок довести яким чином оспорюваним договором купівлі - продажу нерухомості від 23.06.2009 р. порушено його права і законні інтереси.

Як свідчать доводи позивача внаслідок оспорюваного договору купівлі-продажу покупець намагається неправомірно заволодіти земельною ділянкою, право оренди на яку за собою стверджує позивач.

Вирішуючи питання порушеного права апеляційний господарський суд виходив з того, що як встановлено судом рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.2007року у справі № 1/1120-26/396 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 року у цій же справі зобов'язано Львівську міську раду розглянути та вирішити на сесії ради питання укладення договору оренди земельної ділянки площею 14 804 кв.м на вул.Лемківській,9 у м.Львові.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що на земельній ділянці, яка була предметом спору у зазначеній справі знаходяться спірні об'єкти, що є предметом оспорюваного договору купівлі - продажу, тому визнав, що це свідчить про безпосереднє порушення прав позивача у справі.

Касаційна інстанція виходить з наступного.

Механізм реалізації права на землекористування зводиться до надання земельної ділянки в оренду.

Земельний кодекс України встановлює порядок і процедуру отримання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для визначеної заявником мети.

Встановлені судом обставини свідчать, що відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2007року у справі № 1/1120-26/396 вбачається, що міська рада зобовязана розглянути на сесії питання про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки площею 14804 кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Лемківська, 9. Також, міську раду зобовязано укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки площею 14804 кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Лемківська, 9 в порядку і на умовах визначених чинним законодавством України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2008р. рішення господарського суду Львівської області від 21.08.07р. у цій справі змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задоволити частково. Зобов'язати Львівську міську раду розглянути та вирішити на сесії Львівської міської ради питання укладення із ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" договору оренди земельної ділянки площею 14804 кв.м. на вул.Лемківській, 9 у м.Львові в порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України. В решті позову відмовити".

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2009 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2008р. та рішення господарського суду Львівської області від 21.08.07р.скасовано, справу передано на новий розгляд.

Постановою Верховного Суду України від 23.03.2010 р. постанову Вищого господарського суду України від 11.11.2009 р. скасовано та припинено касаційне провадження.

Таким чином вказане судове рішення, яким міську раду було зобов'язано усунути порушення земельних прав позивача вступило в законну силу 23.03.2010 р., тобто після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 23.06.2009 р. та його виконання 22.09.2009 р..

Разом з тим, позивачем не доведено, що його право на укладення договору оренди земельної ділянки реалізовано шляхом укладення відповідного договору відповідно до порядку, встановленого Земельним кодексом України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2010р. у справі № 5/193, залишеною без зміни постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 р., залишено без зміни рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. у справі № 5/193.

Згідно цього рішення, визнано договір купівлі продажу об'єктів нерухомого майна (в даному провадженні оспорюваний договір), що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млин літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ "И-1"площею 9,4 м.кв., складська будівля літ "Е-5"площею 2134,7 м. кв. дійсним; визнано право власності ТОВ "Торговий дім "Геосистеми"на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млин літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ "И-1"площею 9,4 м.кв., складська будівля літ "Е-5"площею 2134,7 м. кв.

Таким чином, станом на 25.02.2010 р. першого відповідача визнано власником майна за оспорюваним договором купівлі-продажу, натомість як зазначено вище судове рішення щодо необхідності усунення порушення земельних прав позивача вступило в законну силу 23.03.2010 р., тобто після встановлення прав власності першого відповідача, які належним чином зареєстровані.

Ст. 115 ГПК України передбачено принцип обов'язковості судових рішень, відповідно з яким рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За встановлених обставин, касаційна інстанція вважає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що на земельній ділянці, яка була предметом спору у справі № 1/1120-26/396 знаходяться спірні об'єкти, що є предметом оспорюваного договору купівлі - продажу, що свідчить про безпосереднє порушення прав позивача у справі слід визнати неправомірним, оскільки за такий висновок одночасно призводить до порушення принципу загальнообов'язковості судового рішення щодо права власності на нерухомість та принципу правової певності щодо судового рішення про право власності та дійсність договору.

Зазначене дає підстави для висновку, що на час ухвалення рішення суду про право власності та дійсність оспорюваного договору купівлі-продажу, яке набрало законної сили 25.02.2010 р., не було підстав вбачати порушення права позивача, оскільки рішення суду, яким зобов'язано міську раду усунути порушення земельних прав позивача набрало законної сили 23.03.2010 р. за результатом перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.11.2009 р. у справі 1/1120-26/396.

Крім того слід констатувати, що у оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду досліджувалися ті ж обставини правомірності укладення оспорюваного договору, які було встановлено та яким надана оцінка у постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2014 р. у справі 32/558-57/241-2012 щодо визнання права власності на нерухомість.

Слід врахувати, що судами не встановлено обставин, які б свідчили про права позивача щодо спірного майна, що є предметом оспорюваного договору, отже відносини між позивачем та відповідачем не можна розглядати такими, що виникли із порушення оспорюваного договору, в зв'язку з чим не можна застосовувати щодо них правові способи захисту, передбачені законом у випадку порушення договірних зобов'язань.

Суд касаційної інстанції вважає, що враховуючи характер спірних відносин, задоволення заявлених вимог про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності зумовлюють відновлення становища, що існувало до порушення права та не призводять до вирішення питання щодо права на земельну ділянку.

Таким чином, враховуючи особливості правовідносин, що обумовлені приналежністю спірного об'єкту відповідачу як покупцю за оспорюваним договором та відсутністю оспорення права щодо цього об'єкту позивачем, способи захисту, що забезпечують відновлення порушеного права позивача повинні визначатися зважаючи саме на характер порушення права позивача.

Суд враховує, що даний спір виник між позивачем, який не має речового права на об'єкт та відповідачем, якому належить таке право, до того ж звернення позивача до суду не обумовлено правомочностями щодо спірного об'єкту (об'єктів) нерухомості, оскільки доводи позову свідчать про захист права на землю.

Зазначене обґрунтовується умовами договору купівлі-продажу від 23.06.2009 р., який не містить посилань щодо земельної ділянки на якій знаходиться нерухомість або вказівок на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування нерухомості.

Таким чином, касаційна інстанція визнає вірним правовий висновок суду першої інстанції, стосовно відсутності у даному випадку порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача - ПАТ "Фірми "Львів-Петроль", що відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі № 14/166, де зазначено, що вирішуючи питання про застосування правових наслідків недійсного правочину судам слід з'ясовувати наявність у позивача права на звернення з такими вимогами з урахуванням положень ст.ст. 15, 16, 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи наведені мотиви суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з залишення рішення господарського суду першої інстанції в силі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. у справі № 914/534/15 господарського суду Львівської області скасувати.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2015 р. залишити в силі.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Ж. Корнілова

Є. Чернов