ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 911/641/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників:позивача (прокуратури)Романов Р.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України (посвідчення №014714 від 21.01.2013 року)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 - довіреність від 27.02.2015 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД"на постановувід 17.09.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/641/15 господарського суду Київської областіза позовомПрокурора Володарського району Київської областідо Головного управління Держземагенства у Київській областітреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_6; - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД"; - Володарська районна державна адміністрація; провизнання недійсним наказу,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року Прокурор Володарського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держземагенства у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагенства в Київській області №10-4234/15-14 від 11.08.2014 року про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 158,4833 га на підставі частини 5 статті 116, частини 2 статті 123, частин 1 та 2 статті 152 Земельного кодексу України та частини 1 статті 21 та статті 393 Цивільного кодексу України.

Позивач вказував, що спірний наказ прийнято з порушенням приписів частини 5 статті 116, частини 2 статті 123, частин 1 та 2 статті 152 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка площею 158,4833 га у ТОВ "ФК ЛТД" (попереднього землекористувача) у встановленому законом порядку не вилучалась, відмова від права користування останнім не надавалась, що в свою чергу свідчить про недотримання встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

В письмових запереченнях на позов відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного наказу діяв у межах наданих повноважень та у порядку визначених чинним законодавством.

Відповідач зазначав, що при підготовці спірного наказу останній опрацював подане клопотання ОСОБА_6 та встановивши відсутність підстав для відмови в задоволенні клопотання на підставі наданих матеріалів, за відсутності порушень приписів статей 116, 123 Земельного кодексу України надав дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Висновком Відділу Держземагенства у Володарському районі Київської області проект був погоджений.

Після перевірки проекту вимогам законодавства та проведення реєстрації проект надійшов до відповідача для його затвердження та передачі земельної ділянки в оренду.

Підстави для надання відмови у затверджені проекту та передачі спірної земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_6 у відповідача були відсутні.

Крім того, відповідач зазначав, що оскільки в супереч вимогам чинного законодавства, договір оренди земельної ділянки укладений 03.10.2011 року між Володарською РДА та ТОВ "ФК ЛТД" не було зареєстровано, то й права користування земельною ділянкою набуто не було. Таким чином, договір оренди землі, від 03.10.2011 року є неналежним доказом, так як не є правовстановлюючим документом, а отже не породжує прав та обов'язків визначених законодавством.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2015 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору Володарську районну державну адміністрацію.

Третя особа ОСОБА_6 в запереченнях проти позовної заяви просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі посилаючись на наступне.

По - перше, договір оренди земельної ділянки від 03.10.2011 року укладений між Володарською РДА та ТОВ "ФК ЛТД" в порушення приписів статті 126 Земельного кодексу України, статей 210, 640 Цивільного кодексу України, статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" не пройшов державної реєстрації, про що свідчить відсутність в тексті договору відповідної відмітки щодо внесення запису про реєстрацію до Поземельної книги, а є неукладеним укладеним. Отже, ТОВ "ФК ЛТД" не являється належним землекористувачем земельної ділянки.

По - друге, у зв'язку з тим, що право власності або інший правовий титул відносно земельної ділянки у ТОВ "ФК ЛТД" відсутній, відсутні й підстави для подання позову передбаченого статтею 393 Цивільного кодексу України, на яку посилається прокурор в позовній заяві (а.с.45-50).

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" у письмових поясненнях на позов просила суд позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_6 площею 158,4833 га, накладається на земельну ділянку площею 215,0 га, що перебуває у користуванні ТОВ "ФК ЛТД" на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.10.2011 року укладеного між Володарською районною державною адміністрацією та ТОВ "ФК ЛТД".

ТОВ "ФК ЛТД" добросовісно виконує взяті на себе зобов'язання. З боку орендодавця чи інших зацікавлених сторін на адресу товариства жодних повідомлень, претензій чи вимог стосовно користування земельною ділянкою площею 215,0 га не надходило.

Крім того, ТОВ "ФК ЛТД" письмової згоди на вилучення земельної ділянки площею 158,4833 га із земельної ділянки 215,0 га не надавало.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.06.2015 р. (суддя Ю.В. Подоляк) в позові відмовлено повністю.

Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки від 03.10.2011 року укладений між Володарською районною державною адміністрацією та ТО "ФК ЛТД" не пройшов державну реєстрацію, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з підстав визначених у позові, оскільки у останнього не виникло право користування спірною земельною ділянкою на умовах договору оренди.

За апеляційною скаргою Прокурора Володарського району Київської області Київський апеляційний господарський суд (судді: В.В. Куксов, С.А. Гончаров, Є.Ю.Шаптала), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.09.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "ФК ЛТД" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів частини 5 статті 116 та частини 2 статті 123 Земельного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" та статті 30 Закону України "Про землеустрій".

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_6 просив суд залишити рішення господарського суду Київської області від 03.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки укладений між ТОВ "ФК ЛТД" та Володарською РДА не пройшов державної реєстрації, про що свідчить відсутність в тексті договору відповідної відмітки, а тому він в силу приписів чинного законодавства є неукладеним.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Головного управління Дежземагентства у Київській області "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 11.08.2014 року № 10-4234/15-14-сг було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_6 на території Любачівської сільської ради Володорського району Київської області, та також вирішено надати в оренду ФОП ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 158,4833 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 49 років, розташовану на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області (том 1 а.с.31).

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимоги Прокурора Володарського району Київської про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагенства в Київській області №10-4234/15-14 від 11.08.2014 року про затвердження технічної документації із землеустрою та передача в оренду земельної ділянки загальною площею 158,4833 га з підстав, що спірний наказ прийнято з порушенням приписів частини 5 статті 116, частини 2 статті 123, частин 1 та 2 статті 152 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка площею 158,4833 га у ТОВ "ФК ЛТД" (попереднього землекористувача) у встановленому законом порядку не вилучалась, відмова від права користування останнім не надавалась, що в свою чергу свідчить про недотримання встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

За приписами частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 210 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на 03.10.2011 року) передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до положень частин 3 статті 640 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на 03.10.2011 року) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на 03.10.2011 року) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на 03.10.2011 року) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 вказаного Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на 03.10.2011 року) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на 03.10.2011 року) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на 03.10.2011 року) передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Тобто, право власності або володіння земельною ділянкою ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Станом на 03.10.2011 року реєстрація договорів оренди проводилась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року №791 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".

З викладеного вбачається, що права та обов'язки визначені договором, набувають чинності з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, розпорядженням Володарської районної держаної адміністрації Київської області від 22.09.2011 року № 518 "Про передачу в оренду ТОВ "ФК ЛТД" земельної ділянки в межах Лобачівської сільської ради" було вилучено із земель запасу Лобачівської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 215,0 га, в тому числі: сільськогосподарські угіддя - 215,0 га, з них під ріллею - 215,0 га, та передано в оренду ТОВ "ФК ЛТД" терміном на п'ять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах земель запасу Лобачівської сільської ради (том 1 а.с.30).

03.10.2011 року між Володарською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ФК ЛТД" (орендар) був підписаний договір оренди земельної ділянки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, договір оренди від 03.10.2011 року не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому в силу приписів статей 210, 640, 792 Цивільного кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України та статті 18 Закону України "Про оренду землі", є неукладеним, тобто таким який не породжує будь - яких прав та обов'язків.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що суди першої та апеляційної інстанції виходячи з предмету та підстави позову обґрунтовано дійшли висновку, про безпідставність доводів прокурора покладених в основу підстави даного позову, щодо необхідності отримання згоди ТОВ "ФК ЛТД" на вилучення спірної земельної ділянки, у зв'язку з встановленням обставин справи, щодо відсутності у останнього правовстановлюючих документів на користування спірною земельною ділянкою.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 р. у справі № 911/641/15 та рішення господарського суду Київської області від 02.06.2015 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач