ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 910/9299/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач), Ходаківської І.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.09.2015у справі № 910/9299/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"доПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування"простягнення 28 989,05 грн.,

за участю представників

від позивача: Подкуйко О.Ю. дов. № 8 від 02.01.15;

від позивача: Крашеніннікова М.І. дов. № 851 від 24.12.14;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/9299/15 (суддя - Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 (головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Гончаров С.А., Скрипка І.М.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/92299/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 255, ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 23.11.2015 № 03-05/2130 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Грейц К.В., для розгляду касаційної скарги у справі № 910/9299/15 Господарського суду міста Києва, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Бакуліна С.В., судді - Поляк О.І. (доповідач), Ходаківська І.П.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.03.2012 в місті Києві на Житомирському шосе - вул. Бударіна, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Шкода" д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, автомобіля "ЗАЗ" д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2. та автомобіля "Шкода" д.н. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3. Зокрема, з довідки відділу ДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Святошинського районного суду міста Києва від 21.03.2012 у справі № 3/2608/2013/12 вбачається, що 04.03.2012 в м. Києві на Житомирському шосе - вул. Бударіна, ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Шкода" д.н. НОМЕР_3, не вибрав безпечну швидкість, не врахував стан покриття дороги, погодних умов, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Шкода" д.н. НОМЕР_1, водій ОСОБА_1, після чого останній здійснив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ" д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2., що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 21.03.2012 у справі № 3/2608/2013/12 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення прав керування транспортним засобом строком на 6 місяців.

Господарськими судами встановлено, що пошкоджений автомобіль "Шкода" д.н. НОМЕР_1 був застрахований у ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на підставі договору добровільного страхування автотранспорту № 250535650.12 від 30.12.2011.

Відповідно до акту з надання послуг по ремонту автомобіля № БН-0000207 від 25.04.2012, складеним між ТОВ "МСД Україна" (замовник, власник автомобіля "Шкода" д.н. НОМЕР_1) та ТОВ "Бровари моторс" (виконавець), загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля "Шкода" д.н. НОМЕР_1 склала 27 007,66 грн.

Страховими актами від 21.03.2012 № 63143 та від 04.07.2012 № 65147 ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" було встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування на загальну суму 29 499,05 грн. відповідно до рахунків СТО ТОВ "Бровари моторс" від 15.03.2012 № СФ-0000268, від 26.06.2012 № СФ-0000658.

Вказане страхове відшкодування в розмірі 29 499,05 грн. було виплачено ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", що підтверджується платіжними дорученнями № 2814 від 09.04.2012 на суму 27 007,66 грн. та № 7215 від 19.07.2012 на суму 2 491,39 грн.

Господарськими судами також встановлено, що між винною у скоєнні зазначеного ДТП особою Третяковим Юрієм Олександровичем та ПрАТ "ПРОСТО-Страхування" було укладено договір (поліс) № АА/6883570 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Шкода" д.н. НОМЕР_3, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди.

У зв'язку з викладеним, ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "ПРОСТО-Страхування" про стягнення з останнього на користь ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" суми в розмірі 28 989,05 грн.

18.05.2015 ПрАТ "ПРОСТО-Страхування" було подано до Господарського суду міста Києва відзив у якому останнє просило відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача страхової виплати в розмірі 2 491,39 грн. господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем не надано жодних доказів того, що страхова виплата, яка була виплачена за платіжним дорученням № 7215 від 19.07.2012 на суму 2 491,39 грн. була здійснена за пошкодження, що виникли внаслідок ДТП, яка сталась 04.03.2012 в м. Києві на Житомирському шосе - вул. Бударіна. При цьому, відмовляючи в задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 27 007,66 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що страховий випадок настав 04.03.2012, виплата страхового відшкодування була здійснена 09.04.2012, а позов був поданий до суду 14.04.2015, тобто з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасним та таким, що зроблено з порушенням процесуальних норм, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору по суті з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодекс України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, страхова виплата у розмірі 27 007,66 грн., виплачена за платіжним дорученням № 2814 від 09.04.2012, була здійснена позивачем на виконання акту з надання послуг по ремонту автомобіля від 25.04.2012 № БН-0000207.

При цьому, відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 6 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З аналізу наведеного вище вбачається, що за регресними зобов'язаннями перебіг строку позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, а саме з дня виплати страхового відшкодування, що відповідає правовій позицій Верховного суду України, викладеній у постанові Верховного суду України від 25.02.2015 у справі № 910/177/14.

Відмовляючи у стягненні страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 27 007,66 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що додані апелянтом до апеляційної скарги рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек від 09.04.2015 не спростовують висновків суду першої інстанції та з них не вбачається, що саме було відправлено апелянтом до місцевого господарського суду 09.04.2015.

Однак, як вбачається з вищевказаного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, надісланого на адресу Господарського суду міста Києва, датою подання поштового відправлення зазначено 09.04.2015, а в графі поштова адреса міститься запис "поз. № 1629 / 09.04.15", що відповідає номеру та даті позовної заяви, поданої ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до Господарського суду міста Києва, яка міститься в матеріалах справи. Датою вручення поштового відправлення зазначено 14.04.2015. Крім того, у поданому до господарського суду апеляційної інстанції разом із рекомендованим повідомленням про вручення фіскальному чеку датою подання рекомендованого листа також зазначено 09.04.2015. При цьому, як у рекомендованому повідомленні про вручення так і у фіскальному чеку місцем подання поштового відправлення вказано відділення УДППЗ "Укрпошта" Київ 54 (а.с. - 94).

Викладене свідчить, що господарським судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено зазначені рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек, отже, висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 27 007,66 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності є передчасними, зробленими з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Оскільки в силу ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження самостійно встановлювати обставини справи, так само як і оцінювати докази, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.

При цьому, під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування судових актів та передачі справи на новий розгляд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з дійсного характеру правовідносин сторін.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі № 910/9299/15 - скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі № 910/9299/15 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя С.В. Бакуліна

Судді О.І. Поляк

І.П. Ходаківська