ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 910/7388/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого, І.В. Алєєвої, Л.І. Рогач- (доповідач)за участю представників: позивачаРоманов Р.О. - прокурор відділу ГПУ посвідч. №014714відповідачів - Друцька О.Г. - предст. дов. від 20.04.2015 - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) -Маленко О.М., - представ. дов. від 11.02.2014 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.2015у справі№ 910/7388/15-г Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києвадо- Київської міської ради; - Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"; - Публічного акціонерного товариства "АТ"Світанок"пропро визнання недійсним рішення, договорів оренди та договору купівлі-продажу нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2015 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними: пунктів 17, 18 переліку до рішення Київської міської ради від 29.03.2007 № 384/1045 в частині передачі Відкритому акціонерному товариству "Світанок" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "АТ "Світанок" (т. І, а.с.143)) приміщень площами 150,2 кв.м. та 181,5 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 48 літ. "А"; договорів оренди №№10/2624, 10/2625 нежилих приміщень площами 150,2 кв.м. та 181,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 48 літ. "А", які укладені Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Акціонерним товариством "АТ "Світанок"; пункту 34 додатку № 4 до рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" в частині включення нежитлових приміщень загальною площею 342,90 кв.м. по вул. Хрещатик, 48 літ."А" у м. Києві до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації; договору купівлі-продажу № 418 нежилих приміщень загальною площею 342,90 кв.м. по вул. Хрещатик, 48 літ. "А" у м. Києві, який укладено 20.06.2008 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та Акціонерним товариством "АТ "Світанок"; заявлено клопотання про відновлення пропущеної позовної давності для захисту порушеного права.

Позовні вимоги вмотивовано доводами про незаконність здійсненої приватизації відповідно до положень частин 1, 3, 6 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-ІІІ, оскільки станом на час укладення договорів оренди між відповідачами спірні об'єкти вже були включені до переліку об'єктів, що приватизуються, орендні правовідносини з попереднім орендарем не були припинені, станом на момент прийняття рішення про приватизацію спірного об'єкта шляхом викупу Акціонерне товариство "АТ "Світанок" не було їх законним орендарем та не мало права на приватизацію шляхом викупу; спірними рішеннями та договорами здійснено незаконну приватизацію пам'ятки культурної спадщини.

Відповідачі заперечили доводи позовної заяви, вказавши, що прокурор не навів порушених прав та інтересів держави, які підлягають захисту в даному позові, не довів належність спірних приміщень до пам'яток культурної спадщини, самостійне звернення прокурора з позовом у даних правовідносинах необґрунтоване, спірні рішення Київської міської ради приймалися відповідно до приписів чинного законодавства, доводи позовної заяви суперечать обставинам справи, встановленим судовими рішеннями у інших господарських справах між цими ж сторонами; просили застосувати позовну давність до вимог прокурора.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 (суддя Чинчин О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (судді: Федорчук Р.В. - головуючий, Майданевич А.Г., Лобань О.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, заступник прокурора міста Києва подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та невірне застосування норм процесуального права, а саме: статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-ІІІ, пункту 12 Програми приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 4-2, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України; зазначено, що суди невірно оцінили обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 13/55, залишивши поза увагою доводи прокурора, наведені в позовній заяві, щодо неналежного статусу Акціонерного товариства "АТ "Світанок" як орендаря спірних приміщень, відсутність правових підстав для приватизації спірних приміщень у обраний спосіб. Також у касаційній скарзі зазначено, що суди безпідставно не взяли до уваги здійснення в ході досудового розслідування кримінального провадження факт підроблення документальних доказів у даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "АТ "Світанок" заперечує проти доводів касаційної скарги; усно представники Київської міської ради та Акціонерного товариства "АТ "Світанок" просять залишити постанову апеляційної інстанції без змін, як таку, що відповідає нормам матеріального та процесуального права та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Представник Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" - не скористався правом на участь представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (Орендодавець) та Міжнародним благодійним фондом "Духовна спадщина" (Орендар) 24.06.1998 укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі розпорядження (рішення) Київської міської держадміністрації від 02.02.1998 № 179 та ордеру № 21982 від 06.02.1998 передав, а Орендар прийняв в орендне користування приміщення площею 150,2 кв.м. на третьому поверсі будинку № 48-а по вул. Хрещатик у м. Києві зі строком дії з 06.02.1998 до початку реконструкції кварталу.

Також відповідно до змісту рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 у справі № 13/55 судами встановлено, що Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Міжнародним благодійним фондом "Духовна спадщина" 29.11.2005 укладено договір оренди нежитлових приміщень площею 135,1 кв.м., які знаходяться на третьому поверсі буд. 48-а на вул. Хрещатик у м. Києві, дію якого продовжено, оскільки за рішенням Київської міської ради від 06.10.2005 № 39/3503 нежиле приміщення площею 288,3 кв.м. по вул. Хрещатик 48-а підлягало приватизації шляхом викупу Міжнародним благодійним фондом "Духовна спадщина".

Рішенням Київської міської ради № 62/723 від 08.02.2007 року "Про програму приватизації об'єктів комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" до Переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, включені нежилі приміщення площею 288,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 48 літ. "А".

Рішенням Київської міської ради "Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду переможцям конкурсу" № 384/1045 від 29.03.2007 року надано дозвіл на укладення з Акціонерним товариством "Світанок", як переможцем конкурсу, договорів оренди приміщень площами 150,2 кв.м. та 181,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 48 літ. "А".

15.06.2007 Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавець) та Акціонерним товариством "Світанок" (Орендар) укладено: 1) договір № 10/2624 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі Рішення Київської міської ради від 29.03.2007 № 384/1045 (пункт 17 додатку) передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) за адресою: вулиця Хрещатик, будинок № 48 літ. А для офісу, торгівлі, побутових послуг; 2) договір № 10/2625 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі Рішення Київської міської ради від 29.03.2007 № 384/1045 (пункт 17 додатку) передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) за адресою: вулиця Хрещатик, будинок № 48 літ. А для офісу, торгівлі, побутових послуг.

22.08.2007 Рішенням Київської міської ради № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" внесено зміни до пункту 34, за якими Акціонерному товариству "Світанок" передано для приватизації нежиле приміщення в м. Київ, вул. Хрещатик, 48, літ. "А", 3; площа 331,7 кв.м.

20.06.2008 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Продавець) та Акціонерним товариством "Світанок" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 418, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив нежилі приміщення загальною площею 342,90 кв.м., в тому числі: з № 1 по № 21 площею 286,90 кв.м. місця загального користування площею 56,00 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 48, літера А, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-407 та зареєстрований Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради 01.07.2008 за № 001055/10.

Як вже вказано вище, суди взяли до уваги, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 13/55 від 21.02.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2012, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріо-Рітейл" до Міжнародного благодійного фонду "Духовна спадщина" про виселення та стягнення збитків та за зустрічним позовом Міжнародного благодійного фонду "Духовна спадщина" до Акціонерного товариства "Світанок" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропріо-Рітейл" про визнання права власності і про визнання неукладеним договору оренди, встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 29.11.2005 № 551/3012 (додаток 2 пункти 21, 22) Міжнародному благодійному фонду "Духовна спадщина" передано в оренду нежилі приміщення загальною площею 136,10 кв.м. на третьому поверсі в буд. 48 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві; зазначили, що вказаним вище рішенням встановлено, що: 10.07.2007 Міжнародний благодійний фонд "Духовна спадщина" надіслав Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" лист, яким просив розірвати договір оренди № 1/0715 від 24.06.1998 та договір оренди № 10/2016 від 29.11.2005, засвідчивши волевиявлення Міжнародного благодійного фонду "Духовна спадщина" про припинення зазначених договорів оренди; 15.07.2007 Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" складено Акти приймання-передачі, відповідно до яких нежиле приміщення площею 135,10 кв.м. та нежиле приміщення площею 150,20 кв.м. передано Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація", чим припинено договірні правовідносини Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" та Міжнародного благодійного фонду "Духовна спадщина"; після повернення майна з орендного користування КП "Київжитлоспецексплуатація" передало його в орендне користування Акціонерному товариству "Світанок", яке в подальшому приватизувало цей об'єкт на підставі рішення Київської міської ради № 62/723 від 08.02.2007; відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.09.2008 Акціонерне товариство "Світанок" продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропріо-Рітейл" купило нежитлове приміщення, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 025355 від 27.10.2008; вказані обставини є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України за якими обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини та визначеною статтею 124 Конституції України обов'язковістю виконання усіма суб'єктами прав судового рішення, що набрало законної сили, та з якого вбачається законний статус Акціонерного товариства "Світанок" як орендаря комунального майна, а, отже, додержання вимог законодавства при наданні в оренду та подальшій приватизації комунального майна, яка здійснювалась відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про Державну програму приватизації", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження віднесення спірного об'єкта приватизації до об'єкта культурної спадщини національного значення, внесення об'єкту до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також включення спірного об'єкта до сфери правового регулювання Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", тобто, існування законодавчих обмежень на приватизацію спірного майна.

Розглянувши питання про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, господарські суди відзначили, що, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами порушень зі сторони відповідачів, то у суду немає підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Перевіривши доводи прокурора щодо проведення перевірки факту підроблення листа Міжнародного благодійного фонду "Духовна спадщина" про розірвання договорів оренди та акта про повернення Міжнародним благодійним фондом "Духовна спадщина" КП "Київжитлоспецексплуатація" спірних приміщень в ході досудового розслідування кримінального провадження СВ Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві, апеляційним господарський суд вказав, що належні та допустимі докази на підтвердження факту підробки листа фонду та акту про повернення майна відсутні.

Судова колегія зазначає, що за приписами частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку; відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звертаючись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання недійсними правочинів.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є як невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, так і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відповідно, вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а також зміст порушеного права, на захист та відновлення якого подано позов.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація - це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки; за частиною 1 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.

За частиною 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" орган приватизації зобов'язаний розглянути заяву покупця і не пізніше як через місяць повідомити його про результати її розгляду, отже, орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити у приватизації. Положення статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця, проте не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтями 3, 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону; продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва та органи приватизації, створені місцевими радами. Приватизація державного і комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

За частиною 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації може бути окреме індивідуально визначене майно, відповідно до частин 1, 5 статті 7 "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через 20 днів з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: відсутні необхідні документи, що подаються разом з пропозиціями стосовно включення об'єкта до переліку; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Враховуючи вимоги статті 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу. Відповідно до статті 11 вказаного Закону викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Згідно з розділом ІІ Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до здійснення приватизації об'єктів відповідно до цього Закону здійснюється підготовка до приватизації, що передбачає такі дії державних органів, як визначення об'єктів приватизації за поданнями органів приватизації чи з ініціативи покупців, визначення ціни продажу об'єкта, публікація інформації про об'єкти малої приватизації у пресі тощо. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

За пунктом 2 частини 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відмова у приватизації можлива у випадку законодавчо встановленого обмеження на приватизацію пам'яток культурної спадщини.

Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005 введено заборону на приватизацію пам'яток культурної спадщини на період до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки. Правовий статус пам'ятки об'єкт культурної спадщини набуває лише з моменту занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а запроваджений Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" мораторій на приватизацію поширює свою дію лише стосовно тих об'єктів національної культурної спадщини, які зареєстровані у встановленому порядку (занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України).

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами, які діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам міст належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Перевіривши додержання вимог наведених вище положень законодавства про приватизацію під час процедури приватизації спірних об'єктів, господарські суди попередніх інстанцій вказали, що спірне майно рішенням уповноваженого органу включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, приватизація майна відбулася у визначений рішенням спосіб; законодавчих заборон чи обмежень щодо приватизації спірної будівлі, як об'єкта культурної спадщини місцевого значення не встановлено.

Судова колегія відзначає, що зі змісту позовної заяви не вбачається, в чому ж саме відбулося порушення права територіальної громади міста Києва, як власника приватизованого майна за наслідками проведеної приватизації: чи має місце розпорядження майном неуповноваженим органом поза волевиявленням власника, чи у спосіб, який не передбачено законодавством про приватизацію або у неправильно обраний спосіб, чи це вплинуло на можливі надходження від приватизації, чи громаду було позбавлено майна з особливими властивостями, яке не підлягало приватизації.

Позовна заява ґрунтується на доводах, які стосуються обставин прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо зміни особи орендаря (суб'єкта правовідносин приватизації), що вичерпали свою дію їх реалізацією; поза тим доводів, які б свідчили про незаконність самих укладених договорів, виходячи з змісту передбачених ними прав та обов'язків, предмету договору, сторін правочину, у позові не наведено, як і не обґрунтовано, в чому буде полягати відновлення порушеного права територіальної громади (у разі його наявності) за наслідком задоволення позовних вимог.

Зазначаючи в касаційній скарзі про незастосування судами приписів частини 6 статті 7 та пункту 1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", прокурор не врахував, що законодавче застереження щодо дії норм Господарського кодексу України стосується діяльності, здійснюваної підприємствами - об'єктами приватизації та пов'язано зі збереженням їх майна під час приватизаційної процедури; натомість, суди дослідили та з'ясували, що передача об'єкта в оренду вчинена власником майна та не змінює обраного способу приватизації, що передбачений законодавчо.

Суд апеляційної інстанції розглянув та мотивовано відхилив доводи прокуратури щодо здійснення правоохоронними органами перевірки в ході досудового розслідування кримінального провадження факту підробки документів у справі, що спростовує доводи касаційної скарги про порушення принципу рівності сторін у судовому процесі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Прийняті господарськими судами судові рішення відповідають положенням статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення; підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 про призначення касаційної скарги до розгляду Заступнику прокурора міста Києва відстрочено строк сплати судового збору до закінчення касаційного перегляду скарги у справі, за правилами розподілу судових витрат з Прокуратури міста Києва належить стягнути судовий збір у сумі 5846,40 грн.

Керуючись статтями 43, 49, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 910/7388/15-г Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 залишити без змін.

Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019) 5846,40 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді : І. Алєєва

Л. Рогач