ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2015 року Справа № 910/17573/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Корнілової Ж.О.,за участю представників:позивача -Плотников Я.І.,відповідача -Тарасенко Ю.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної телекомпанії Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015у справі№910/17573/15 за позовомНаціональної телекомпанії УкраїнидоКП Київської міської ради "Телекомпанія "Київ"простягнення 19505,75 грн. вартості додаткових послугвстановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 29.07.2015 (Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (судді: Рябуха В.І., Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.), в позові відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тими обставинами, що внесення змін та доповнень до договору про надання послуг від 05.02.2014 №2-20/6 шляхом погодження сторонами будь-яких інших послуг, окрім тих, що визначені у цьому договорі, між сторонами не відбулося і позивачем факт надання відповідачу спірних додаткових послуг та їх вартість не доведено.
Національна телекомпанія України (далі - телекомпанія) в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення в частині відмови в первісному позову в повному обсязі, процесуального права, а саме ст.ст.11,525,526 ЦК України, ст.ст.173,193 ГК України та ст.34 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що, незважаючи на відмову КП Київської міської ради "Телекомпанія "Київ" (далі - товариство) від підписання змін до договору, товариство не звільняється від виконання позадоговірних зобов'язань по оплаті фактично наданих додаткових послуг.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Позивач просить стягнути з відповідача вартість фактично наданих додаткових послуг на суму 19505,75 грн., а саме щодо підключення до мережі живлення, доступ до гримерних кімнат та надання техніки студійного телевиробництва.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.02.2014р. між Національною телекомпанією України (телекомпанія) та Комунальним підприємством Київської міської ради "Телекомпанія "Київ" (товариство) укладено договір №2-20/6 (далі - договір), за умовами п.п.1.1,1.3 якого товариство замовляє, а телекомпанія зобов'язується надати послуги з організації зйомки програми товариства "Місто Добра", з використанням власних технічних засобів, згідно додатку №1 до цього договору (послуги) в обсязі та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього, а товариство зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх на умовах, вказаних в даному договорі. Строк надання послуг - з 07.02.2014р. по 31.12.2014р.
Додатком №1 сторони узгодили, що вартість послуг за вказаним правочином буде розраховуватись відповідно до наступного: павільйон (студія без техніки) - АСБ-4; вартість за 1 зміну (8 годин) - 3500 грн.; обсяг послуг, кількість змін - 22.
Відповідно до п.4.1 договору вартість послуг телекомпанії є договірною та становить за одну зміну (8 годин) 3500 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 583,33 грн. Загальна кількість змін за договором - 22. Загальна ціна договору складає 77000 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 12833,33 грн.
Розрахунковим періодом сторони погодили вважати календарний місяць. Вартість послуг за місяць визначається множенням кількості змін, протягом яких надаватимуться послуги товариству, на вартість однієї зміни і становить: 3500 х 2 (кількість змін) = 7000 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 1167,67 грн. (п.4.2 договору).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що товариство сплачує вартість наданих послуг за звітний період (календарний місяць) на підставі рахунка, виставленого телекомпанією, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок телекомпанії протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі послуг.
Згідно з ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У п.9.1 договору від 05.02.2014 №2-20/6 зазначено, що всі зміни та доповнення до цього договору здійснюються у встановленому законом порядку і мають юридичну силу, якщо вони вчинені в письмові формі та підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
За твердженням КП Київської міської ради "Телекомпанія "Київ", в листопаді 2014р. відповідач отримав проекти додаткової угоди №1 до договору та додатку №1 до додаткової угоди, в яких позивач пропонував внести зміни до договору та збільшити його ціну.
Однак, з листа відповідача від 04.12.2014 №537 вбачається, що останній не надав згоди на внесення змін до укладеного між сторонами договору.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається як виникнення між сторонами спору щодо внесення змін до договору, так і його вирішення у порядку, передбаченому ст.188 ГК України.
Відтак, будь-яких інших послуг, окрім тих, що визначені у договорі від 05.02.2014 №2-20/6, сторонами погоджено не було.
На підтвердження отримання відповідачем додаткових послуг від Національної телекомпанії України, апелянтом залучено до матеріалів справи копії листів від 05.03.2014, від 15.04.2014, від 30.07.2014 та від 06.08.2014, в яких товариство просило позивача надати, зокрема, обладнання, доступ до мережі живлення, дозвіл використовувати світло та декорації, а також дозволити зйомку.
Проте, апеляційна інстанція не прийняла вказані листи як належні докази надання додаткових послуг з тих мотивів, що ці листи не підтверджують факт надання цих послуг в рамках договору, а свідчать лише про прохання відповідача надати певні послуги.
Колегія суддів також враховує те, що в обґрунтування позовних вимог телекомпанія посилається на ст.173 ГК України, згідно якої однією з підстав виникнення господарських зобов'язань визначено господарський договір та інші угоди, як передбачені законом, так і не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать. Отже, спір між сторонами у даній справі виник щодо виконання договору про надання послуг від 05.02.2014 №2-20/6, тобто з договірних, а не з позадоговірних відносин, тому правомірно вирішувався судами в межах заявлених предмета та підстав позову.
Вищенаведеним повністю спростовується недоречне твердження заявника про те, що, незважаючи на відмову КП Київської міської ради "Телекомпанія "Київ" від підписання змін до договору, замовник не звільняється від виконання позадоговірних зобов'язань по оплаті фактично наданих додаткових послуг.
Разом з тим, якщо скаржник вважає, що оплата вартості додаткових послуг є позадоговірним зобов'язанням відповідача, то телекомпанія не позбавлена можливості захистити свої права шляхом подання позову про відшкодування збитків (позадоговірної шкоди).
Таким чином, враховуючи ненадання позивачем до суду актів приймання-передачі додаткових послуг на спірну суму, підписаних обома сторонами, суди дійшли правомірного висновку про недоведеність заявлених позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 та ст.204 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Водночас, договір від 05.02.2014 №2-20/6 не містить умов щодо покладання на замовника обов'язку оплачувати додаткові послуги, надання яких виходить за рамки предмета цього договору.
Навпаки, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п.4.4 договору від 05.02.2014 №2-20/6 товариство не повинно оплачувати телекомпанії вартість будь-яких інших послуг, окрім тих, що визначені у цьому договорі. Тобто умовами договору чітко передбачено, що товариство оплачує виключно вартість послуг, передбачених умовами договору, а з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено оспорювання та визнання недійсним вказаного пункту договору.
Відтак, апеляційна інстанція дійшла правильного висновку про те, що позивачем до складу послуг, наданих за договором від 05.02.2014 №2-20/6, безпідставно включено перелік додаткових послуг без жодного документального підтвердження.
Інші заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (односторонньо підписаний акт приймання-передачі послуг до рахунку 23.12.2014 №1387, листування сторін тощо), однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі №910/17573/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Національної телекомпанії України - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
Ж.Корнілова