ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 910/11097/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 20 липня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2015 рокуу справі№ 910/11097/15господарського судуміста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" доМіністерства оборони Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони Українипро стягнення 50 809 грн. 93 коп. за участю представника від відповідача: Тодерян В.М.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Об`єднання "Прогрес" звернулося до господарського суду із позовом до Міністерства оборони України про стягнення 26934,57 грн. за виконані за договором про надання послуг №1 від 17.03.2011 роботи, 8089,21 грн. пені, 13479,37 грн. інфляційних втрат та 2306,78 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (судді: Калатай Н.Ф. - головуючий, Рябуха В.І., Ропій Л.М.), у справі №910/11097/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 26934,57 грн. основного боргу, 13479,37 грн. інфляційних втрат та 2304,57 грн. 3 % річних, у решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди послались на невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті наданих за договором №1 від 17.03.2011 послуг та врахували помилку при розрахунку позивачем 3 % річних. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суди попередніх інстанцій виходили із приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями Міністерство оборони України звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Зокрема, скаржник посилається на положення Порядку обліку зобов`язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України. У скарзі зазначено, що договір не містить відмітки про факт взяття бюджетного зобов`язання відповідачем. Також скаржник стверджує, що пред`явлена до стягнення сума є необгрунтованою.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2011 між ЗАТ "Об`єднання "Прогрес", правонаступником якого є ПрАТ "Об`єднання "Прогрес", як виконавцем та Міністерством оборони України в особі начальника Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, який діяв на підставі виданої Міністерством оборони України довіреності №220/399/д від 14.03.2011, як замовником укладено договір про надання послуг №1.

Згідно умов вказаного договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання по наданню послуг з виконання визначених в договорі робіт, які належать до функцій замовника.

Розділом 2 договору узгоджено, що загальна сума договору орієнтовно складає 16753, 52 грн., а вартість робіт визначається на підставі укладених між виконавцем та відповідними службами договорів та рахунків, оплачених виконавцем власними коштами.

Судами встановлено, що сторонами за розділом 4 договору підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг), в якому зафіксовано, що на виконання умов договору позивач надав послуги, загальна вартість яких становить 26934,57 грн.

Також 14.06.2012 сторонами підписано акт звірки розрахунків, в якому замовник визнав факт надання позивачем послуг на заявлену до стягнення суму та факт їх неоплати.

13.02.2015 виконавець звернувся до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України з претензією, в якій, серед іншого, просив оплатити послуги, надані за договором.

За ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами договору послуги мали бути оплачені у п`ятиденний строк з дня підписання акту здачі-приймання робіт.

Оскільки акт здачі-приймання робіт не містить відомостей щодо дати його підписання, суди дійшли висновку, що станом на дату підписання сторонами акту звірки розрахунків - 14.06.2012, яким спірну заборгованість було визнано відповідачем, строк виконання відповідачем свого обов`язку по оплаті послуг настав.

Відсутність на договорі відмітки, що підтверджує наявність факту взяття бюджетних зобов`язань на облік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведені норми права, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення встановленого судаминаявного несплаченого основного боргу.

Встановивши, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, суди правильно застосували ч.2 ст.625 ЦК України та стягнули з відповідача 13479,37 грн. інфляційних втрат та 2304,57 грн. 3 % річних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 8089,21 грн. господарські суди врахували норми ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судами встановлено, що строк виконання відповідачем свого обв`язку по оплаті спірних послуг настав 14.06.2012. Заявлена до стягнення пеня нарахована за період з 21.04.2014 по 21.04.2015, що не відповідає приписам законодавства.

Рішення та постанову у даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі №910/11097/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков