ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 908/684/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кривда Д.С., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2015 у справі № 908/684/15-г господарського суду Запорізької областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-2012"простягнення 200 000 грн.,(представники сторін у судове засідання не з'явились),

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-2012" про стягнення 200 000 грн. за договором підряду № 442 від 21.12.2012.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.04.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер-2012" (підрядником) 21.12.2012 укладено договір підряду № 442, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до умов договору роботи з капітального ремонту трансформатора ст. № 13Т типу ТДТНГ-40500/110/35/6, заводський № 52361, 1964 року випуску, згідно з локальним кошторисом № 4-1-1, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

За умовами п.п. 5.1, 5.2 договору ціна останнього визначається сторонами відповідно до розцінок діючих цінників та прейскурантів, на підставі об'ємів робіт, зазначених замовником, та складає 1 226 288, 40 грн. разом з ПДВ 20% - 204 381, 40 грн. Вартість робіт, доручених підряднику, визначається сторонами кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.3 договору замовник здійснює попередню оплату поетапно за наявності фінансування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника в розмірі 50% вартості робіт, вказаної у п. 5.1 договору, до отримання замовником дозволу згідно з п. 6.1 договору.

За умовами п. 5.4 договору наступні розрахунки з підрядником замовник проводить поетапно за фактично виконані об'єми на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника протягом 5-ти банківських днів.

Згідно з п.п. 6.1, 6.2 договору підрядник зобов'язаний розпочати виконання робіт протягом трьох робочих днів з моменту отримання замовником дозволу на вивід та ремонт трансформатора ст. № 13Т. Підрядник зобов'язаний виконати роботи до 30.09.2013 з правом дострокового виконання.

Пунктом 8.1 передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині зобов'язань - до повного виконання їх сторонами.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 200 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3942 від 26.12.2012.

Відповідач передбачені умовами договору роботи не виконав, 200 000 грн. оплати не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

У зв'язку з довготривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором підряду та з необхідністю введення в дію трансформатора, між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Хімпроект" 11.08.2014 укладено договір підряду № 250 на здійснення капітального ремонту трансформатора, який повинен був здійснити відповідач за договором підряду № 442.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позивачем наявності реальних збитків. Крім цього, позивачем на надано належних доказів відмови від договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх судових інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Згідно з вимогами чинного законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. При здійсненні правосуддя судді повинні дотримуватись Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ.

В силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України звернення до господарського суду зазначених в цій статті юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів відповідно до наведених ним предмету та підстав поданого позову. Господарські суди вирішують спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також норм права інших держав.

З урахуванням наведеного, господарські суди у вирішенні спорів повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу, за винятком випадків, коли це змінює підстави позову.

Під підставами позову розуміються факти, які обґрунтовують вимогу позивача про захист права чи законного інтересу. Самі норми матеріального права не є підставами позову. Суд зобов'язаний, вирішуючи спір, перевірити чи здійснюється регулювання встановлених ним дійсних правовідносин сторін наведеними позивачем нормами права та самостійно застосувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини, незалежно від посилання на них учасників судового процесу, за винятком випадків, коли це змінює підстави позову (факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків спірного матеріального правовідношення).

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того чи не виявлено в процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених в процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Проте відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведеності належними та допустимими доказами факту наявності збитків, спричинених відповідачем, суди попередніх інстанцій керувались та зазначили в судових рішеннях тільки ті нормативно-правові акти, що на них посилався позивач, не встановивши та не надавши при цьому належної оцінки правовій природі спірних грошових коштів, не врахувавши положення ст.ст. 16, 623, 849 Цивільного кодексу України, а також не надавши належної оцінки доводам позивача про відмову від договору, у зв'язку з чим порушили вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно встановити дійсну природу спірних правовідносин сторін, застосувати положення законодавства, що підлягають застосуванню для вирішення даного спору, та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2015 у справі № 908/684/15-г скасувати.

Справу № 908/684/15-г передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Борденюк Є.М.Судді: Кривда Д.С.

Могил С.К.