ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 5024/1076/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р.та на ухвалугосподарського суду Херсонської області від 14.04.2015 р.у справі№ 5024/1076/2011 господарського суду Херсонської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - Банк)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" (надалі - ТОВ "ДЗСТ "Дельфін")за участю Відділу примусового виконання судових рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області (надалі - ВДВС)простягнення 5 307 059,85 грн. за участю представників: від позивача- Фоменко С.О.від відповідача- Сонько В.В.від ВДВС- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.04.2014 р. у справі № 5024/1076/2011 задоволено позовні вимоги Банку та звернуто стягнення на предмет іпотеки - цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дельфін", що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукур" територія 14, що належить на праві власності ПП "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" (місцезнаходження - Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукор" територія 14; код ЄДР - 31560357) в рахунок погашення заборгованості за генеральною кредитною угодою № 010/03-051/434 від 15.12.2005 р. та додатковими угодами № 1 від 26.07.2007 р., № 2 від 12.11.2007 р., № 3 від 13.10.2008 р., № 03-051/434/4 від 27.09.2010 р. до неї, та кредитними договорами № 010/03-051/434-1 від 15.12.2005 р., № 010/03-051/434-4 від 26.02.2007 р., № 010/03-051/434-5 від 12.11.2007 р., № 010/03-051/434-6 від 14.10.2008 р., які укладені в рамках генеральної кредитної угоди № 010/03-051/434 від 15.12.2005 р. в сумі 5 258 262,99 грн. та 290 587,54 дол. США.

25 березня 2015 року Банк звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою на дії ВДВС, в якій просив:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Григоренко М.Ю. щодо передачі майна боржника ТОВ "ДЗСТ "Дельфін" в рахунок погашення боргу Банку на підставі постанови від 13.02.2015 р. про передачу майна стягувачу та акту приймання-передачі майна від 06.03.2015 р. у виконавчому провадженні № 43465701;

- визнати незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Григоренко М.Ю. щодо повернення наказу № 5024/1076/2011, виданого 19.05.2014 р. господарським судом Херсонської області Банку на підставі п. 8 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати постанову від 10.03.2015 р. про повернення наказу № 5024/1076/2011, виданого 19.05.2014 р. господарським судом Херсонської області Банку, постановлену головним державним виконавцем ВДВС Григоренко М.Ю. у виконавчому провадженні № 43465701;

- визнати незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Григоренко М.Ю. щодо звільнення з-під арешту майна боржника - Цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Дельфін" за адресою Херсонська обл. м. Скадовськ, "Цукур", територія 14;

- скасувати постанову від 10.03.2015 р. про звільнення з-під арешту майна боржника цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Дельфін" за адресою Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукур", територія 14, постановлену головним державним виконавцем ВДВС Григоренко М.Ю. у виконавчому провадженні № 43465701.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.04.2015 р. (суддя Немченко Л.М.) відмовлено у задоволенні скарги Банку на дії ВДВС.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. (головуючий суддя Журавльов О.О., судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.04.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими ухвалою та постановою, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить суд скасувати прийняті у даній справі ухвалу і постанову та задовольнити скаргу на дії ВДВС, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Також, з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернулося ТОВ "ДЗСТ "Дельфін", за змістом якої відповідач у справі просить суд скасувати прийняті у даній справі ухвалу і постанову, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, з посиланням на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 10.11.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач) касаційні скарги Банку та ТОВ "ДЗСТ "Дельфін" прийнято до касаційного провадження, розгляд скарг призначено на 24.11.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подані касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Так, на виконання вищевказаного рішення господарського суду Херсонської області від 24.04.2014 р. у справі № 5024/1076/2011 господарським судом Херсонської області 19.05.2014 р. видано відповідний наказ, на підставі якого 27.05.2014 р. головним державним виконавцем ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43465701 та постанову про відкриття виконавчого провадження № 43466263 про стягнення з відповідача витрат зі сплати судових витрат.

04 червня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 43465701 до зведеного виконавчого провадження № 43581760, до складу якого й увійшло виконавче провадження з примусового виконання наказу № 5024/1076/2011, виданого 19.05.2014 р. господарським судом Херсонської області про стягнення з ТОВ "ДЗСТ "Дельфін" на користь Банку в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дельфін", який знаходиться за адресою - Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукор" територія 14.

Постановою від 23.04.2014 р. в межах виконавчого провадження призначено експерта ФОП ОСОБА_8 для проведення незалежної оцінки описаного та арештованого майна - цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Дельфін".

15 липня 2014 року складено Звіт про незалежну оцінку предмету іпотеки, відповідно до якого ринкова вартість об'єкту склала 7 633 549 грн.

В подальшому, цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дельфін" державним виконавцем було передано на реалізацію за стартовою ціною 7 633 549,00 грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 25.11.2014 р. здійснено заміну боржника Приватного підприємства "ДЗСТ "Дельфін" на його правонаступника ТОВ "ДЗСТ "Дельфін" у зв'язку з проведенням реорганізації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реалізація спірного майна проводилися ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України відповідно до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

З матеріалів справи вбачається та учасниками судового процесу не заперечується, що торги проводилися 06.10.2014 р., 03.12.2014 р. та 12.01.2015 р., при цьому останні торги, 12.01.2015 р., у системі СЕТАМ так і не відбулися через відсутність покупців, у зв'язку з чим 16.01.2015 р. державним виконавцем ВДВС на адресу стягувача - Банку направлено лист № 81 з пропозицією вирішити питання про прийняття Банком нереалізованого майна боржника в рахунок погашення боргу, на підставі ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження".

Місцевим та апеляційним господарськими судами з'ясовано, що 05.02.2015 р. стягувачем - Банком було подано до ВДВС заяву щодо залишення за собою непроданого майна боржника.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" 13.02.2015 р. ВДВС було складено постанову про передачу майна боржника - цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дельфін" за адресою Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукур", територія 14, стягувачу в рахунок погашення боргу.

Після винесення ВДВС постанови від 13.02.2015 р., Банком 17.02.2015 р., було направлено на адресу ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України лист, в якому стягувач просив, на підставі ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", з метою придбання предмета іпотеки, що не реалізувалось на прилюдних торгах, надати затверджений протокол проведення електронних торгів по лоту № 29005 з реалізації спірного майнового комплексу, які були призначені на 12.01.2015 р. та не відбулись у зв'язку з відсутністю учасників.

06 березня 2015 року державним виконавцем ВДВС складено акт про передачу арештованого майна стягувачу в рахунок погашення боргу в зв'язку з тим, що призначені на 12.01.2015 р. прилюдні торги у системі СЕТАМ не відбулися через відсутністю покупців, на підставі ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження".

До того ж, 10.03.2015 р. державним виконавцем складено постанову про звільнення з-під арешту нерухомого майна боржника - цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Дельфін" за адресою Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукур", територія 14, а також постанову про повернення виконавчого документу стягувачу згідно з п. 8 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вартості прийнятого стягувачем майна боржника в рахунок погашення боргу недостатньо для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя за наказом № 5024/1076/2011 виданого 19.05.2014 р. господарським судом Херсонської області.

Звертаючись до місцевого господарського суду з відповідною скаргою на дії ВДВС, Банк зазначав, що передача майна боржника - цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Дельфін" за адресою Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукур" територія 14, стягувачу в рахунок погашення боргу, відбулася з порушенням вимог ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 47, 49 Закону України "Про іпотеку", а тому постанова від 10.03.2015 р. про скасування арешту та постанова від 10.03.2015 р. про повернення виконавчого документа стягувачу підлягає скасуванню.

Крім того, на думку заявника, постанова ВДВС від 13.02.2015 р. про передачу майна стягувачу та акт від 06.03.2015 р. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу не є належними документами для отримання у нотаріуса свідоцтва про придбання з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Також, заявник вважав, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для повернення наказу № 5024/1076/2011, виданого 19.05.2014 р. господарським судом Херсонської області, з підстав, зазначених у постанові про повернення виконавчого документу, оскільки Банк не прийняв в рахунок погашення боргу майно боржника, так як постановлені державним виконавцем документи відповідно до вимог ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для прийняття майна боржника в рахунок погашення боргу іпотекодержателем.

При цьому, Банк також вказував на те, що при проведенні передачі державним виконавцем майна боржника стягувачу не було вирішення питання про передачу об'єкту незавершеного будівництва (медичного корпусу), який розташований на земельній білянці і не є предметом іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні поданої Банком скарги на дії ВДВС, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанова про повернення наказу № 5024/1076/2011 прийнята відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", підстав для її скасування немає, при цьому доводи заявника, що у державного виконавця були відсутні підстави для закриття виконавчого провадження на підставі ст. 47 "Про іпотеку", судами не було взято до уваги з огляду на їх необґрунтованість. Доводи заявника щодо невчинення державним виконавцем дій, направлених на передачу стягувачу незавершеного будівництва місцевий та апеляційний господарські суди також відхилили, оскільки в спірному наказі було наведено вичерпний перелік об'єктів нерухомого майна, які входять до складу цілісного майнового комплексу, а при проведенні опису та арешту, визначенні вартості, та передачі майна на реалізацію, стягувачем не подавалось жодних заперечень стосовно об'єкту незавершеного будівництва, який ніби-то знаходиться на території цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Дельфін", місцезнаходження якого є Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукор" територія 14, водночас, стягувачем не було надано жодних документів на підтвердження даної інформації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Статтею 41 Закону України "Про іпотеку" визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

За приписами ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Беручи до уваги наведені норми законодавства та враховуючи факт погодження прийняття Банком нереалізованого майна боржника в рахунок погашення боргу, на підставі ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується відповідним листом від 05.02.2015 р., суди дійшли правомірних висновків, що ВДВС при винесенні постанови від 13.02.2015 р. про передачу майна боржника ТОВ "ДЗСТ "Дельфін" Банку в рахунок погашення боргу та акту приймання-передачі майна від 06.03.2015 р. не було порушено вимоги чинного законодавства. При цьому, зворотного заявником не було доведено, як і не доведено факту намагання оформлення права власності на спірне майно за наявними документами, передбаченими ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про іпотеку" протягом 10 днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, зокрема, іпотекодержателі мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною. У цьому випадку придбання предмету іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію іпотеки у порядку, встановленому ст. 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акту видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо вони не відбулися.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про іпотеку" організатор прилюдних торгів протягом трьох днів з дня підписання переможцем прилюдних торгів протоколу надсилає відповідний протокол держаному виконавцю, а також інші документи, що підтверджують реалізацію предмету іпотеки відповідно до цього Закону.

Отже, можна зробити висновок, що наведеними нормами не передбачено будь-якого зобов'язання державного виконавця надати іпотекодержателю вищезазначений протокол та акт про реалізацію, з огляду на що судами було обґрунтовано відхилено відповідні доводи заявника - Банку.

Крім того, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами, дійсно, вартості прийнятого стягувачем майна виявилося недостатньо для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, а отже, в силу п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", при винесенні постанови від 10.03.2015 р. про повернення наказу № 5024/1076/2011, виданого 19.05.2014 р. стягувачу ВДВС діяв в межах своїх повноважень та вимог чинного законодавства.

У відповідності з п. 4.5.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику.

Таким чином, приймаючи постанову від 10.03.2015 р. про звільнення з-під арешту майна боржника цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Дельфін" за адресою Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукур", територія 14, ВДВС також керувався нормами чинного законодавства та не виходив за межі своїх повноважень.

Щодо доводів заявника щодо невчинення державним виконавцем дій, спрямованих на передачу стягувачу незавершеного будівництва, судова колегія погоджується з підставними висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що в спірному наказі було наведено вичерпний перелік об'єктів нерухомого майна, які входять до складу цілісного майнового комплексу, а при проведенні опису та арешту, визначенні вартості та передачі майна на реалізацію, стягувачем не подавалось жодних заперечень стосовно об'єкту незавершеного будівництва, який ніби-то знаходиться на території цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дельфін", місцезнаходження якого - Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукор" територія 14, при цьому, жодних документів на підтвердження даної інформації стягувачем надано не було.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувачів на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

На думку колегії суддів, висновок судів щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги Банку на дії ВДВС є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого господарського суду та постанови господарського суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.04.2015 р. у справі № 5024/1076/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков