ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 5015/1630/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Акулової Н.В.(доповідач), Воліка І.М.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" м.Київна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 рокута ухвалуГосподарського суду Львівської області від 04.06.2015 рокуу справі№5015/1630/11 Господарського суду Львівської областіза позовом Державного підприємства "Вугілля України" м.Київдо Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" м.Львівпростягнення 272 448 560,93 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Венцель І. Е. (дов.№50 від 17.04.2015 року);

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.06.2015 р. у справі № 5015/1630/11 (суддя: Матвіїв Р.І.) у задоволенні заяви Державного підприємства "Вугілля України" (вх.№2151/15від 22.05.2015 року) про зміну порядку виконання рішення суду у справі №5015/1630/11 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року у справі №5015/1630/11 (судді: Костів Т.С., Марко Р.І., Плотніцький Б.Д.) апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 04.06.2015 р. у справі № 5015/1630/11 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення заяви Державного підприємства "Вугілля України" про зміну порядку виконання рішення суду у справі №5015/1630/11.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Державне підприємство "Вугілля України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 року у справі №5015/1630/11 повністю та задовольнити заяву скаржника про зміну порядку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011 року у повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представника відповідача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2011 року у справі №5015/1630/11 позов задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Західенерго" борг у розмірі 108 021 446, 57 грн., пеню в розмірі 7 000 000, 00 грн., 3% річних у розмірі 6 253 827, 94 грн., втрати від інфляції в розмірі 1 991 837, 53 грн., 23 046, 25 грн. сплаченого державного мита та 213, 29 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

22.05.2015 року Державне підприємство "Вугілля України" звернулося до суду з заявою про зміну порядку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011 року шляхом розстрочення на два місяці рівними частинами по 53 425 523 грн. 18 коп. у травні та червні 2015 року.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (п.п.7.1.3, 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України")

Разом з тим, господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем (п.7.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про зміну порядку виконання рішення суду у справі №5015/1630/11 суди попередніх інстанцій дослідили надані звіти про фінансові результати позивача та відповідача за перший квартал 2015 року та зазначили, що збитки та поточні фінансові зобов'язання наявні у обох сторін, разом з тим, розмір збитків на кінець звітного періоду змінився в меншу сторону; зміст заяви позивача про зміну порядку та способу виконання судового рішення зводиться до фактичного перегляду рішення господарського суду, яке набрало законної сили; позивач у відповідності зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ніяких доказів щодо зміни обставин, які б слугували підставою для зміни порядку і способу виконання рішення шляхом розстрочення виконання рішення суду на два місяці, щомісячно рівними частинами по 53 425,523,18 грн. у травні 2015 та червні 2015 році не надав.

Судами правомірно зазначено, що скаржник не подав належних доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду у спосіб та порядок, визначений самим рішенням, при прийнятті якого суд дослідив та врахував обставини щодо можливості надання розстрочки виконання рішення, обґрунтував відповідні висновки суду.

Крім того, суди обґрунтовано вказали, що скаржник не надав доказів включення інформації про ліквідацію заявника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (згідно з відомостями в ЄДРПОУ позивач не перебуває в процесі припинення).

Судами вірно зазначено, що включення боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу не може слугувати підставою для зміни порядку та способу виконання рішення, шляхом розстрочення його виконання на 2 місяці.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що наведені Державним підприємством "Вугілля України" доводи та докази щодо заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення фактично зводяться до переоцінки правомірності рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011 у даній справі в частині розстрочення його виконання; поза тим рішення набрало законної сили та не скасовано за наслідками апеляційного та касаційного оскарження.

Отже, суди дійшли правомірного висновку про відсутність доказів, які підтверджували б викладені в заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. Висновки господарських судів відповідають вимогам статті 121 Господарського процесуального кодексу України та ґрунтуються на належно досліджених матеріалах справи.

Тобто, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" м.Київ залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 року у справі №5015/1630/11 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: Н.В. Акулова

І.М. Волік