ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 922/2407/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргикомунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.16 та рішення господарського суду Харківської області від 11.01.16у справігосподарського суду Харківської області №922/2407/15за позовомкомунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс",третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області,про стягнення 639 976,63грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Васюта А.І.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулися до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс" про стягнення з відповідача на користь 639976,63грн. заборгованості за договорами №5/т та №6/т про закупівлю робіт за державні кошти від 13.09.13, укладеними між ним та відповідачем.

11.01.16 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Аюпова Р.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 296114,00грн. заборгованості., 5922,28грн. судового збору. Місцевий суд виходив із того, що стягненню підлягає різниця між перерахованою позивачем відповідачу суми коштів (1426728,60грн.) та загальною вартістю виконаних відповідачем робіт (1130614,60грн.).

19.05.16 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді: Барбашова С.В., Білецька А.М., Істоміна О.А.) вказане рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача 241827,60грн. заборгованості скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовлено. Рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 5922,28грн. скасовано та прийняте в цій частині нове рішення, яким здійснено новий розподіл судових витрат по справі. Присуджено до стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельної компанії "Техекс" на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" грошові кошти в сумі 54286,40 грн. та судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1827,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Апеляційний господарський суд виходив з того, що загальна вартість виконаних відповідачем робіт за договорами №5/т, №6/т від 13.09.13 складає суму 1372442,20грн., у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 54286,40грн. (різниця між перерахованою позивачем відповідачу суми 1426728,60грн. та загальною вартістю виконаних відповідачем робіт).

У касаційній скарзі комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями матеріального та процесуального права, тому просили скасувати прийняті у справі судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначали, що суперечливі висновки судів щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем сталися через те, що суди надали першочергове значення висновку експерта, не взявши до уваги та не надавши належної оцінки доказам, наданим позивачем в обґрунтування своїх вимог. Суди не звернули уваги також, що у висновку експерта також наголошувалося, що відповідачем не повністю виконані роботи з улаштування каналізаційного колодязя та не виконані роботи з реконструкції каналізаційного колектору м'ясокомбінату по вул. Ковпака та вул. Курчатова в місті Полтаві способом санації та часткової перекладки (4 та 3 ділянки) до 31.12.14.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Харківської області виходив із того, що на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 296 114,00грн., що є різницею між перерахованою позивачем відповідачу сумою коштів у розмірі 1 426 728,60грн. та загальною вартістю виконаних відповідачем робіт за договорами №5/т та №6/т у розмірі 1 130 614,60грн.

Скасовуючи рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача 241827,60грн. заборгованості та відмовляючи в цій частині, Харківський апеляційний господарський суд виходив із помилковості висновків суду першої інстанції щодо загальної вартості виконаних відповідачем робіт за договорами №5/т та №6/т у сумі 1 130 614,60грн., яка насправді складає 1 372 442,20грн. (11 628,00грн. + 802 975,20грн. + 557 839,00грн.). Тому визнав обгрунтованим рішення суду в частині стягнення 54 286,40грн. (1 426 728,60грн. - 1 372 442,20грн.). Разом із тим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 585 690,23грн. мотивовано визнані апеляційною інстанцією безпідставними.

Дійшовши висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, судами обох інстанцій в основу оскаржуваних рішень покладено висновок судової будівельно-технічної експертизи №9101 від 30.11.2015, відповідно до якого вартість виконаних робіт по договору №6/т становить 557 839,00грн.

При цьому не звернувши уваги на те, що у висновку судового експерта зазначено, що роботи з улаштування каналізаційного колодязя повністю не виконані, тобто відповідач не виконав роботи по реконструкції каналізаційного колектору м'ясокомбінату по вул. Ковпака та вул. Курчатова в м. Полтава способом санації та часткової перекладки, з використанням усіх матеріалів, про що зазначали у позовній заяві комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", що на виконання умов вищевказаних договорів позивач платіжними дорученнями від 11.08.2014 та від 18.08.2014 перерахував відповідачу кошти в розмірі 1 426 728,60грн., згідно довідок про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року вартість виконаних підрядних робіт по вищевказаним об'єктам склала лише 786 751,97грн., тому сума боргу становить 639 976,63грн.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з незгодою позивача щодо визначення відповідачем об'єму виконаних робіт та їх вартості, за умови невиконання підрядником усього обсягу робіт, передбачених договорами.

Тому для обрахування точного розміру суми, яка підлягає стягненню із товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс", суди повинні були призначити відповідну експертизу для визначення вартості виконаних робіт на час їх виконання витратним методом.

У відповідності до вимог статті 84 ГПК України судове рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій зазначених положень ГПК України, тому виходячи з вимог ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова та рішення господарських судів підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.16 та рішення господарського суду Харківської області від 11.01.16 у справі №922/2407/15 скасувати, а справу №922/2407/15 направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В.Ковтонюк