ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 910/9912/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.08.2016у справі№910/9912/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"доПриватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер"прозобов'язання вчинити діїза участю представників:від позивача:Іщенко В.В,від відповідача:Зайома О.А,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" про зобов'язання останнього оприлюднити коментар Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 24.02.2015 щодо змісту сюжету про діяльність публічного акціонерного "Укрнафта" від 14.02.2015 шляхом його аудіовізуального поширення під час передачі "Подробности", починаючи з 20 год. 00 хв. наступними словами:

"Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" є одним із найбільших нафтогазовидобувних підприємств держави. Товариство здійснює свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства. ПАТ "Укрнафта" повідомляє, що ціна реалізації нафти на біржових аукціонах визначається Товариством у повній відповідності до вимог, встановлених чинними нормативними актами. Будь-які звинувачення щодо заниження ціни не мають під собою реального підґрунтя та є суб'єктивною думкою осіб, які їх висувають. Крім того, необхідно зазначити, що господарська діяльність ПАТ "Укрнафта" перебуває під постійним наглядом державних контролюючих органів, які в межах наданих повноважень, з встановленою законодавством періодичністю проводять планові та позапланові перевірки Товариства. З огляду на це, не мають жодних обґрунтувань твердження окремих осіб про втрату державою мільярдів гривень дивідендів від продажу Товариством енергоресурсів. Також ПАТ "Укрнафта" повідомляє, що Товариство не змогло реалізувати вуглеводневу сировину власного видобутку, як це передбачено Законом України "Про нафту і газ", через те, що аукціонним комітетом не було організовано та не забезпечено проведення аукціонів з продажу нафти в порядку, встановленому законом. Обов'язок з організації та проведення аукціонів покладається на аукціонний комітет, який створений спільним наказом Міненерговугілля та Мінекономрозвитку з представників цих відомств та НАК "Нафтогаз України". Саме аукціонний комітет здійснює загальне керівництво та контроль за дотриманням умов проведення аукціонів. З приводу неправомірних дій аукціонного комітету Товариство вже звернулося до Генеральної прокуратури України із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення та сподівається на об'єктивний і оперативний її розгляд".

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №910/9912/15 (суддя: Гумега О.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі №910/9912/15 (колегія суддів у справі: Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому акті, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів в ефірі телеканалу "ІНТЕР" 14.02.2015 о 20 год. 00 хв. відбулась трансляція передачі "Подробности", в якій було поширено аудіовізуальну інформацію, що стосується діяльності Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Позивач вважаючи, що оціночні судження, поширені відповідачем щодо ПАТ "Укрнафта" в наведеній передачі є однобокими, такими, що формують у громадськості негативну думку про товариство, порушують його права та законні інтереси, з метою реалізації відповідно до статті 65 ЗУ "Про телебачення і радіомовлення", ч.2 ст. 30 ЗУ "Про інформацію" права на відповідь, без вимоги про спростування інформації щодо якої надається відповідь, ПАТ "Укрнафта" звернулось до ПрАТ "Телеканал "Інтер", повідомивши Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, з письмовою заявою - зверненням (скаргою на дії та заявою про реалізацію права на відповідь) від 24.02.2015 №10/509 (отримано відповідачем 26.02.2015).

До заяви позивачем було додано текст, який він просив оприлюднити, як коментар, з метою надання власної оцінки поширеній інформації.

Також позивач звернувся до відповідача із заявою-запитом у порядку ст. 64 ЗУ "Про телебачення і радіомовлення" від 24.02.2015 №10/510 про надання копії запису фрагменту передачі "Подробности", яка транслювалась в ефірі телеканалу "ІНТЕР" 14.02.2015, починаючи з 20 год. 00 хв., в якому міститься інформація про ПАТ "Укрнафта".

Судами встановлено, що відповідно до листа від 27.02.2015 № 220 відповідач повністю відмовив у задоволенні заяв позивача, зокрема, заяви від 24.02.2015 №10/510, оскільки таке звернення надіслане у формі запиту та відповідає вимогам ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про доступ до публічної інформації", який, на думку відповідача, не поширюється на діяльність телерадіоорганізації, згідно зі ст. 2 цього Закону.

Разом з тим, відповідач вказав, що запит ПАТ "Укрнафта" надісланий на адресу ПрАТ "Телеканал "Інтер" із порушенням вимог ст.ст. 64, 65 ЗУ "Про телебачення і радіомовлення", оскільки згідно з ч. 2 ст. 65 наведеного Закону порядок подачі заяви на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) визначається статтею 64 цього ж Закону.

Щодо коментаря, який є додатком до звернення від 24.02.2015 №10/509, відповідач зазначив, що вважав за потрібне та доцільне, з огляду на обов'язки, покладені ст.ст. 59, 60 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" на телерадоогрганізацію, направити для перевірки інформацію щодо ПАТ "Укрнафта" (текст коментаря) на розгляд редакції, що забезпечує підготовку та виробництво новин та інших інформаційно-аналітичних випусків програм/передач для телеканалу "ІНТЕР".

Відповідач повідомив позивача, що направлені матеріали будуть досконально перевірені та, за можливості, взяті до роботи із подальшим висвітленням ситуації, з приводу якої позивачем подане звернення, в ефірі телеканалу.

Відповідачем не надано позивачу копії запису передачі "Подробности", що транслювалася 14.02.2015, починаючи з 20 год. 00 хв., в якій поширено інформацію про ПАТ "Укрнафта", а також відповідачем не оприлюдено в передачі "Подробности" коментар ПАТ "Укрнафта" від 24.02.2015.

Враховуючи зазначене, ПАТ "Укрнафта" звернулось з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач зобов'язаний реалізувати право позивача на відповідь, оскільки останній вважає, що інформація поширена телерадіоорганізацією є такою, що принижує його ділову репутацію.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки текст, який позивач просить оголосити в ефірі за своїм змістом є не коментарем, а являється спростуванням інформації шляхом простого неаргументованого її заперечення, хоча формально позивач заявляє про те, що не просить спростувати поширену відповідачем інформацію на підставі ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 4 ст. 14 ЗУ "Про інформацію" передбачено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

Як зазначено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому, у ч. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації (а не щодо будь-якої інформації з приводу тієї ж особи та з приводу діяльності журналістів, як це має місце в даному випадку) та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Тобто, основна різниця між реалізацією права на відповідь (коментар) та спростуванням інформації полягає в тому, що в першому випадку оприлюднені обставини та факти визнаються правдивими (а не спотвореними, перекрученими, заангажованими, недоведеними та такими, що є лише припущенням, як про це вказує позивач у даному випадку), але коментуються з іншої точки зору, а у другому випадку - такі факти (які позивач вважає спотвореними, перекрученими, заангажованими, недоведеними та такими, що є лише припущенням) визнаються недостовірними та спростовуються.

Згідно з п. 18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України обов'язок доведення факту поширення інформації відповідачем покладається на позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт розповсюдження інформації відповідачем, щодо якої позивач бажає реалізувати право на відповідь (коментар).

Так, позивач просить зобов'язати відповідача оприлюднити коментар ПАТ "Укрнафта" від 24.02.2015 щодо змісту сюжету про діяльність Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 14.02.2015 шляхом його аудіовізуального поширення під час передачі "Подробности", починаючи з 20 год. 00 хв.

Фактично позивач заперечує проти вказаної інформації та у відповіді він не погоджується із судженнями, оприлюдненими відповідачем про те, що ПАТ "Укрнафта" продає своїм структурам сировину по заниженій вартості, внаслідок чого бюджет втрачає мільярди гривень дивідендів та про те, що ПАТ "Укрнафта" зриває аукціони з продажу нафти.

Так, судами встановлено, що позивач, просить оприлюднити, зокрема, наступне: "ПАТ "Укрнафта" повідомляє, що ціна реалізації нафти на біржових аукціонах визначається Товариством у повній відповідності до вимог, встановлених чинними нормативними актами. Будь-які звинувачення щодо заниження ціни не мають під собою реального підґрунтя та є суб 'єктивною думкою осіб, які їх висувають.".

Крім цього, позивач зазначає, що "Обов'язок з організації та проведення аукціонів покладається на аукціонний комітет, який створений спільним наказом Міненерговугілля та Мінекономрозвитку з представників цих відомств та НАК "Нафтогаз України". Саме аукціонний комітет здійснює загальне керівництво та контроль за дотриманням умов проведення аукціонів".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що наведене не являється коментарем, а є намаганням позивача спростувати висвітлену відповідачем інформацію.

У даному випадку текст, який позивач вимагає оголосити в ефірі, по суті є спростуванням інформації шляхом простого неаргументованого її заперечення, хоча формально позивач заявляє про те, що не просить спростувати поширену відповідачем інформацію на підставі ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судом у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі №910/9912/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова