ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 910/28984/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Владимиренко С.В., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Крапивницький Я.І., дов. від 01.09.2016 б/н;відповідача:Панкратова Л.М., дов. від 08.06.2016 б/н;третьої особи:Климов О.Ю., дов. від 15.02.2016 б/н;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостандарт"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 23.12.2015та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016у справі№ 910/28984/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тейко Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Екостандарт"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фірма "Rusmakstyl druzstvo"простягнення 93 566,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тейко Україна" (надалі - ТОВ "Тейко Україна", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостандарт" (надалі - ТОВ "Екостандарт", відповідач) про стягнення заборгованості з оплати наданих транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за договором №1/07/04/2014 транспортного експедирування від 07.04.2014, яка, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 09.12.2015, становить 89 078,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 (головуючий суддя Мальченко А.О., судді судді Суховий В.Г., Жук Г.А.) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостандарт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейко Україна" 89 078,20 грн. суми основної заборгованості та 1 403,49 грн. судового збору.

Рішення суду першої та постанова апеляційної інстанції обґрунтовано приписами статей 173, 193, 306, 316 Господарського кодексу України, статей 509, 526, 610, 929 Цивільного кодексу України, за умови встановлення тих обставин, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за надані йому послуги за договором транспортного експедирування №1/07/04/2014 від 07.04.2014.

Не погодившись із прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує на тому, що судами не було надано оцінки доводам відповідача про неналежне виконання позивачем договірних зобов'язань, оскільки надані позивачем товарно-транспортні накладні (CMR) не підтверджують фактів доставки ввіреного йому для перевезення вантажу вантажоотримувачем.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив позивача, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених.

У судовому засіданні 17.10.2016 оголошено перерву до 24.10.2016, про що повідомлено присутніх у судовому засіданні сторін під розписку.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 07.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тейко Україна" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екостандарт" (клієнт) було укладено договір №1/07/04/2014 транспортного експедирування (далі - договір), відповідно до якого експедитор зобов'язався організувати доставку ввіреного йому для перевезення вантажу до пункту призначення і передачу його уповноваженій для отримання вантажу особі, а клієнт зобов'язався прийняти та оплатити надані експедитором послуги на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що транспортне обслуговування виконується відповідно до умов даного договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції (Конвенція МДП), Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (ADR) і Європейської угоди про перевезення вантажів, які швидко псуються.

Транспортно-експедиційні послуги здійснюються на підставі підтвердженої експедитором заявки, підписаної керівником клієнта і скріпленої печаткою, переданої експедитору особисто або по факсимільному зв'язку, яка обов'язково містить: пункт завантаження (точна адреса); час завантаження; пункт вивантаження (точна адреса); час вивантаження; характер вантажу; найменування та маса (брутто) вантажу; тип автопоїзду; термін доставки вантажу; особливі умови перевезення; вартість перевезення (п.2.3. договору).

За умовами п.п. 3.1.1., 3.1.6., 3.1.7. експедитор організовує перевезення вантажів клієнта по його заявках; для транспортування вантажів клієнта залучає перевізників, які мають поліс про страхування цивільної відповідальності перед третіми особами; надає клієнту оригінали рахунків за надані послуги з оригіналами міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), податкових накладних та актом виконаних робіт.

Клієнт, в свою чергу, у відповідності до п.3.2.8. договору оплачує надані експедитором послуги у встановлений п.4 даного Договору термін.

Так, згідно п.4.3. договору вартість послуг експедитора обговорюється сторонами в кожному окремому випадку та включає в себе усі витрати на виконання доручення клієнта, а також плату експедитору і вказується в разовій заявці. По взаємній домовленості сторін оплата і порядок розрахунків можуть бути переглянуті, змінені або доповнені в залежності від конкретних умов перевезень і надання послуг.

Клієнт здійснює оплату за надані послуги протягом 5 банківських днів після отримання від експедитора документів, вказаних в п.3.1.7 договору, якщо інше не обговорено в заявці. Всі розрахунки сторін по даному договору здійснюються в національній валюті України (п.п. 4.4., 4.5. договору).

Відповідно до п. 8.1. даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов договору від 07.04.2014 сторонами у справі було погоджено договір-заявку №1/09/10/14 на перевезення вантажу, за умовами якої позивач зобов'язався здійснити для відповідача перевезення паливних пелет з деревини в мішках типу Біг-Бег загальною вагою 22080 кг, вантажоотримувач - «Rusmakstyl», Чехія, місце розмитнення - митниця MOSNOV, місце розвантаження - Чехія, Отраковице, ставка за перевезення - 850 євро, що становить 13 872,00 грн.

14.10.2014 сторонами було підписано аналогічного змісту договір-заявку №1/14/10/14 на перевезення паливних пелет з деревини загальною вагою 22 тонни вантажоотримувачу - «Rusmakstyl», Чехія, ставка за перевезення - 15 051,00 грн.

17.10.2014 сторони підписали договір-заявку №1/17/10/14 на перевезення аналогічного товару вагою 22 тонни з доставкою тому ж вантажоотримувачу, ставка за перевезення 900 євро, що становить 14 760,00 грн.

10.11.2014 позивач та відповідач підписали договір-заявку №1/10/11/14 на перевезення паливних пелет вагою 22 тонни з доставкою вантажоотримувачу - «Rusmakstyl», Чехія, ставка за перевезення 800 євро, що становить 14 488,00 грн.

Згідно договору-заявки №1/10/11/14 від 12.11.2014 позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги з перевезення паливних пелет вагою 22 тонни з доставкою вантажоотримувачу - «Rusmakstyl», Чехія, ставка за перевезення 17 721,00 грн, а за заявкою №26/11/14 - паливні пелети вагою 22080 кг тому ж вантажоотримувачу - «Rusmakstyl», Чехія, ставка за перевезення 700 євро, що становить 13 034,00 грн.

Як встановлено судами, позивачем вчасно та у повному обсязі виконано зобов'язання за договором відповідно до погоджених заявок на перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR А №0717901, CMR А №0717947, CMR А №0717804, CMR А №0725344, CMR А №0725365, CMR А №0725440 та CMR А №0691202 та виставленими відповідачеві рахунками на оплату послуг з автоперевезення в міжнародному сполученні № 131 від 14.10.2014 на суму 13 872,00 грн., № 132 від 21.10.2014 на суму 14 760,00 грн., № 133 від 21.10.2014 на суму 15 051,20 грн., №141 від 18.11.2014 на суму 14 488,00 грн, №143 від 19.11.2014 на суму 17 721,00 грн., № 148 від 03.12.2014 на суму 13 034,00 грн, 306/02/14/145 від 20.06.2013 на суму 13 000,00 грн.

Натомість відповідач свої зобов'язання належно не виконав, оплативши рахунки частково на суму 15 120,00 грн., що підтверджується банківськими виписками ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про оплату рахунку №131 від 14.10.2014 на 3 872,00 грн., рахунку №132 від 21.10.2014 на 4 760,00 грн., рахунку №141 від 18.11.2014 на 4 488,00 грн., рахунку №148 від 03.12.2014 на 2 000,00 грн., у зв'язку з чим у ТОВ "Екостандарт" утворилася заборгованість перед ТОВ "Тейко Україна" у розмірі 89 078,20 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

У зв'язку з неналежним виконанням договору з боку відповідача, позивачем на адресу останнього була надіслана претензія вих. № 43 від 15.10.2015 з вимогою сплатити заборгованість за надані експедиторські послуги протягом семи календарних днів з моменту її отримання, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та відбитком печатки відділення поштового зв'язку про прийняття для відправлення поштової кореспонденції 19.10.2015. До претензії позивач долучив міжнародні транспортні накладні, рахунки на оплату послуг, акти надання послуг та податкові накладні.

Згадані акти на адресу ТОВ "Тейко Україна" не повертались, заперечення, зауваження чи відповіді на претензію від відповідача не надходили.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами

Визначаючи правову природу укладеного між сторонами договору, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що згаданий договір від 07.04.2014 №1/07/04/2014 має ознаки договору транспортного експедирування, за яким, відповідно до частини 1 статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України, одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі статтею 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як встановлено судами, оплаті підлягали: вартість міжнародних транспортних послуг від митного переходу до місця розвантаження за територією України, вартість міжнародних транспортних послуг від пункту завантаження на території України до митного переходу та транспортно-експедиційна винагорода, що відповідає фактичній вартості послуг, узгодженій сторонами при підписанні кожної з договорів-заявок.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умови встановлення судами обставин щодо належного виконання з боку позивача зобов'язань за договором транспортного експедирування від 07.04.2014 №1/07/04/2014 відповідно до погоджених заявок на перевезення вантажу, та обставин щодо відсутності доказів на підтвердження своєчасної оплати наданих послуг у повному обсязі з боку відповідача, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність фактичних, та відповідно, правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейко Україна" про стягнення 89 078,20 грн. основного боргу.

Колегія суддів визнає непереконливими доводи скаржника стосовно того, що міжнародні товарно-транспортні накладні не містять печаток вантажоотримувача та підписів уповноваженої особи на отримання вантажу, з огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено протилежне. Доводи ж відповідача про те, що наявні в матеріалах справи оригінали товарно-транспортних накладних (CMR) з відбитками печатки Фірми "Rusmakstyl druzstvo" не можуть бути належними та допустимими доказами отримання товару вантажоотримувачем, оскільки від імені останнього підписані невідомими особами, колегія суддів визнає безпідставиними, оскільки місце призначення вантажу, визначене у договорах-заявках співпадає із місцем розвантаження, зазначеним у товарно-транспортних накладних (CMR). Крім цього підписи таких осіб засвідченні оригінальною печаткою третьої особи.

Водночас, вказані заперечення заявника зводяться передусім до посилань на недостовірність оцінених апеляційним судом доказів (оригінали товарно-транспортних накладних (CMR)), наданих позивачем та засвідчених відтисками печатки Фірми "Rusmakstyl druzstvo", однак, згідно імперативних вимог ч.2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З цих же підстав відхиляються недоречні доводи скаржника щодо невідповідності певних відомостей (ім'я та адреса вантажоодержувача), вміщених у згаданих оцінених судом письмових доказах.

Крім того касаційна інстанція враховує, що порушені відповідачем питання про недостовірність наданих позивачем письмових доказів чи їх ймовірну підробку невідомими особами мають розглядатися компетентними правоохоронними органами в рамках кримінального судочинства, оскільки в рамках розгляду даного господарського спору заінтересованою стороною не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи на предмет встановлення справжності відтисків печатки третьої особи.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Згідно приписів п.1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостандарт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі №910/28984/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: С.В. Владимиренко

О.А. Кролевець