ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 906/228/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" на рішеннягосподарського суду Житомирської області від 13.05.2016 р. (суддя: Кудряшова Ю.В.)та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. (судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В., Мельник О.В.)у справі№906/228/16 господарського суду Житомирської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" провиселення з комплексу дорожнього сервісу за участю представників: від позивачаОСОБА_6, виписка із наказу №1 від 12.05.2011 р., виписка із ЄДРЮОФОП серія НОМЕР_1 від 12.05.2011 р. від відповідача не з'явились В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" про виселення з приміщення.

Заявлені позовні вимоги обгрунтовано тим, що рішенням господарського суду Житомирської області від 04.10.2011 р. у справі №20/5007/82/11, яке набрало законної сили, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеліта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" усунути перешкоди в користуванні майном шляхом звільнення комплексу дорожнього сервісу, розташованого за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинського район, с. Старий Бобрик, вул. Джерельна.

Однак, вказане рішення виконано не було, виконавче провадження з його примусового виконання закрито, а місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні заяви позивача про зміну способу та порядку його виконання.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідач продовжує порушувати його право власності, яке має бути захищено шляхом виселення останнього з займаного приміщення.

Рішенням господарський суду Житомирської області від 13.05.2016 р. у справі №906/228/16 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" про виселення .

За висновками місцевого господарського суду у даному випадку право власності позивача не є порушеним, оскільки воно вже було захищено судом у певний спосіб, про що свідчить рішення, прийняте у справі №20/5007/82/11. Отже, заявляючи позов про виселення, позивач намагається вчинити дії, які призведуть до більш ефективного виконання цього рішення суду, але такий спосіб захисту законодавством не передбачений.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновком господарського суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача порушеного права.

Проте, господарський суд апеляційної інстанції, визнав, що спір, який розглядається в межах даної судової справи та спір, який було вирішено судом у справі №20/5007/82/11 є ідентичними за суб'єктним складом, предметом та підставами позову.

У зв'язку з цим, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. рішення господарський суду Житомирської області від 13.05.2016 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким припинено провадження у справі, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з судовими рішеннями як місцевого, так апеляційного, господарських судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.2016 р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2016 р. справу №906/228/16 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя -Прокопанич Г.К. (доповідач у справі), судді: Селіваненко В.П., Палій В.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2016 р. колегією суддів у складі: ОСОБА_3 - головуючого, Палія В.В., Селіваненка В.П. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" прийнято до провадження, та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.09.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/4633 від 28.09.2016 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №906/228/16, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади судді Вищого господарського суду (постанова Верховної Ради України від 22.09.2016 р.).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2016 р. у справі №906/228/16 визначено наступний склад колегії суддів Вищого господарського суду України: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий - Ємельянов А.С. (доповідач), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу позивача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 24.10.2016 р.

До початку судового розгляду представником відповідача було подано відзив на касаційну скаргу

В судове засідання 24.10.2016 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Наведене, зокрема, роз'яснено в п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р.

Таким чином, припиняючи провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має встановити наявність рішення господарського суду або іншого органу, прийнятого у справі:

- між тими ж сторонами;

- про той же предмет;

- з тих же підстав.

Крім того, дане рішення має бути таким, що не змінено і не скасовано, а набрало законної сили.

Одночасно, ст. 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі.

Разом з цим, в п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта", у зв'язку з відсутністю у позивача порушеного відповідачем права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про безпідставність такої позиції господарського суду першої інстанції, оскільки рішення господарського суду Житомирської області від 04.10.2011 р. у справі №20/5007/82/11, яким зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем належним йому майном шляхом звільнення нежитлового приміщення, фактично виконано не було.

Поряд з цим, господарський суд апеляційної інстанції визнав, що у вищевказаній справі вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, як і спір, який розглядається в межах даної судової справи.

У зв'язку з наведеним та керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд прийняв рішення про припинення провадження у справі №906/228/16.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає прийняту апеляційним господарським судом постанову такою, що повністю відповідає нормам чинного процесуального права, з огляду на наступне.

Сторони у справі №906/228/16 та у справі №20/5007/82/11 є ідентичними, а саме: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "А Сервіс", відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеліта".

Предмет заявленого у справі №20/5007/82/11 позову становить вимога про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном шляхом примусого виселення. При цьому, задовольняючи позов у даній судовій справі, господарський суд прийшов до висновку, що обґрунтованою вимогою у цьому випадку буде саме звільнення приміщення, оскільки спірне нерухоме майно є нежитловим, а виселення можливо лише при звільненні житлових приміщень.

В свою чергу, у справі №906/228/16 позивач звернувся до суду з позовною вимогою про виселення відповідача з відповідного приміщення.

Таким чином, зважаючи на характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами даних судових справ, та з огляду на юридично значимі дії, які фактично позивач просить суд зобов'язати вчинити відповідача, предмети спору у справах №906/228/16 та №20/5007/82/11 є тотожними.

Одночасно, позови у справі №906/228/16 та у справі №20/5007/82/11 заявлено на підставі порушення відповідачем прав позивача, як власника спірного майна, на володіння, користування та розпорядження комплексом дорожнього сервісу, розташованим за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинського район, с. Старий Бобрик, вул. Джерельна.

При цьому, звернення з позовною заявою у справі №906/228/16 позивач обґрунтовує невиконанням судового рішення, прийнятого у справі №20/5007/82/11.

Тобто, заявлені у вказаних справах позови є аналогічними і за своїми підставами.

Крім того, рішення господарського суду Житомирської області, прийняте 04.10.2011 р. у справі №20/5007/82/11, на даний момент не змінено, не скасовано та набрало законної сили.

Отже, апеляційним господарським судом вірно встановлено факт ідентичності спору, що розглядається в межах даної судової справи, та спору, який було вирішений у справі №20/5007/82/11, у зв'язку з чим правильно застосовано приписи п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та припинено провадження у справі №906/228/16.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд касаційної інстанції приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду прийнята при повному з'ясуванні фактичних обставин справи, у відповідності з нормам процесуального права, у зв'язку з чим не вбачається підстав для її зміни чи скасування.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірності застосування господарським судом апеляційної інстанції норм чинного процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. у справі №906/228/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк