ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 906/181/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Корнілової Ж.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД"напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.16 та рішення господарського суду Житомирської області від 18.05.16у справі№906/181/16 господарського суду Житомирської області за позовомЖитомирської обласної організації Товариства сприяння обороні Українидотовариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" провитребування майна

за участі представників сторін:

від позивача - Зав'язун В.С.,

від відповідача - Білошицька Н.В., Ковтун Л.І.,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Житомирська обласна організація товариства сприяння обороні України звернулися до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" про витребування із чужого незаконного володіння нежитлової адміністративно-виробничої будівлі загальною площею 369,5кв.м., вартістю 121100,20грн., яка розташована за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул.Рози Люксембург, буд. 19, та вибула з володіння поза їх волею.

18.05.16 рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Гансецький В.П.), залишеним без змін 10.08.16 постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Крейбух О.Г., Саврій В.А., Демянчук Ю.Г.), позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями матеріального та процесуального права, тому просили скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того що правовий статус знаходження на балансі Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України, переданого за Актом відповідно до наказу Житомирського обласного комітету Товариства сприяння обороні України від 20.06.1996 №70-а спірного нерухомого майна самоліквідованої Лугинської районної організації ТСОУ було відновлено рішеннями господарського суду Житомирської області що набули чинності у справах : №21/5007/1109/12 від 27.11.12, №906/1281/13 від 31.10.13 та №906/113/14 від 10.03.15.

У відповідності до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Мова йде про те, що позивачем може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на час подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоч і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Знаходження майна на балансі особи само по собі не може бути доказом права власності чи законного володіння, тому що поняття балансу віднесено до первинного бухгалтерського обліку і не може у собі містити передбачені статтею 317 ЦК України зміст права власності : володіння, користування та розпорядження.

Зважаючи на це, беручи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що попередні судові інстанції усупереч положень ст. 43 ГПК України без достатніх правових підстав, передчасно дійшли висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджував, що спірне майно, на яке видане свідоцтво про право власності від 07.05.12, видане на підставі рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради, придбане ним в установленому законом порядку на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.11, укладеного ним із Лугинською районною радою, і на час придбання 26.05.11 площа приміщення становила 375,3кв.м., вартістю 56300,00грн. Також зазначав, що ним була проведена реконструкція придбаної будівлі, вартість робіт склала 137860,25грн. (що істотно перевищує 56300,00грн. вартості приміщень на час їх придбання). Внаслідок реконструкції відбулася зміна площі та функціонального призначення спірного майна. Будівля площею 375,3кв.м. не збереглася в натурі, натомість будівля у 369,50кв.м. є реконструйована ним із залишків будівлі площею 375,3кв.м. Тому це майно не збереглося, тому не може бути витребуване.

Цим твердженням судами не було надано відповідної правової оцінки та не звернуто уваги на те, що об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на час подання позову.

Якщо річ, перебуваючи у чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

У відповідності до вимог статті 84 ГПК України судове рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій зазначених положень ГПК України, тому виходячи з вимог ч. 2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова та рішення господарських судів підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.16 та рішення господарського суду господарського суду Житомирської області від 18.05.16 у справі №906/181/16 скасувати, а справу №906/181/16 направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Ж.О. Корнілова