ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 905/701/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. (судді: Бойченко К.І., Чернота Л.Ф., Стойка О.В.)у справі№905/701/16 господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ"до1.Державного підприємства "Донецька залізниця"; 2.Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення вартості втраченого антрациту у сумі 74 745 грн. 68 коп.за участю представників: від позивача не з'явилисьвід відповідача 1 не з'явилисьвід відповідача 2 Чорнобровкін І.А., довіреність №1241 від 17.03.2016 р.В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", у якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів 74 745 грн. 68 коп. вартості втраченого вантажу (71 000 кг. антрациту).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.05.2016 р. у справі №905/701/16 вказаний позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не було надано витребуваних судом оригіналів документів, а саме: комерційного акта БМ №732334/5 від 05.11.2015 р. та накладної №53297354 від 01.08.2015 р.

При цьому, місцевий господарський суд визнав, що відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України вказані документи мають бути подані суду лише в оригіналі і є необхідними для вирішення спору між сторонами даної судової страви.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. у справі №905/701/16 ухвалу господарського суду Донецької області від 17.05.2016 р. скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що в ухвалі місцевого господарського суду не вмотивовано в чому саме полягає неможливість вирішення спору по суті без оригіналів комерційного акта БМ №732334/5 від 05.11.2015 р. та накладної №53297354 від 01.08.2015 р.

Крім того, за висновками господарського суду апеляційної інстанції місцевим господарським судом не було досліджено причини ненадання позивачем оригіналів зазначених документів.

Не погодившись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду Донецької області від 17.05.2016 р.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.10.2016 р. справу №905/701/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 р., колегією суддів у складі: Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 24.10.2016 р.

До початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 24.10.2016 р. з'явився представник відповідача 2.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та відповідача 1.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом судового розгляду у справі №905/701/16 є позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів 74 745 грн. 68 коп. Вказана вимога обґрунтована тим, що відправлений позивачем вантаж було втрачено під час його перевезення залізницею.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Одночасно, ст. 129 Статуту залізниць України визначено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється правилами.

Правила складання актів затверджено наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 р.

Поряд з цим, ст. 130 Статуту залізниць України передбачено, що пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії.

Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають:

а) у разі втрати вантажу:

відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу;

одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу, відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу;

б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу:

одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову;

в) у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної;

д) у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред'явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Керуючись наведеним, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що у даному випадку для вирішення спору по суті позивач мав надати в якості доказів оригінал комерційного акта БМ №732334/5 від 05.11.2015 р. та накладної №53297354 від 01.08.2015 р., витребувані у нього судом.

Оскільки позивач не надав суду оригінали вказаних докуменів, господарський суд першої інстанції залишив заявлений у справі №905/701/16 позов без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Разом з цим, п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, у разі коли позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

У п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. роз`яснено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України можливо лише за наявності таких умов, зокрема, витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (ст. 65 Господарького процесуального кодексу України) або в порядку ст. 38 названого кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

З наведеного вбачається, що для залишення позову без розгляду господарський суд має прийти до вмотивованого висновку про те, що спір у справі не може бути вирішено за наявними доказами і для його вирішення необхідні певні докази, які на вимогу суду не були надані стороною.

При цьому, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, залишаючи заявлений у справі №905/701/16 позов без розгляду місцевий господарський суд не обґрунтував в чому саме полягає неможливість вирішення спору по суті без оригіналів комерційного акта БМ №732334/5 від 05.11.2015 р. та накладної №53297354 від 01.08.2015 р., як і не дослідив причини ненадання позивачем оригіналів зазначених документів.

У зв'язку з цим, апеляційний господарський суд скасував ухвалу господарського суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції та вважає зроблені ним висновки законним та обґрунтованими.

Отже, спір у справі №905/701/16 має бути вирішено за наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, у разі встановлення їх неналежності суд може зробити висновок про недоведеність відповідних фактичних обставин.

Зважаючи на те, що апеляційним господарськими судом встановлено всі обставини справи, які мають значення для вирішення питання про можливість застосування у даному випадку приписів п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятої ним постанови.

В свою чергу, доводи викладені в касаційній скарзі фактично зводяться до самостійного тлумачення скаржником чинних правових норм та не спростовують правильність висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з скаржника підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. у справі №905/701/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Н. М. Нєсвєтова