Постанова ВГСУ від 24.09.2015 року у справі №926/238/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Справа № 926/238/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Буковина"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.06.15у справі№926/238/15 Господарського суду Чернівецької областіза позовомПрокурора Сторожинецького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Буковина"про стягнення заборгованості в сумі 93 326,30 грн

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.09.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

В судовому засіданні взяв участь представник від прокуратури - Збарих С.М. - прок. ГПУ посв. №028728. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Прокурором Сторожинецького району Чернівецької області у лютому 2015 року заявлено позов в інтересах держави в особі Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Буковина" про стягнення заборгованості в сумі 93 326,30 грн за договором підрядних робіт від 08.11.12 №39. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Буковина" взятих на себе зобов'язань з повної оплати виконаних Сторожинецьким міжрайонним управлінням водного господарства України з листопада 2012 року по серпень 2013 підрядних робіт. Прокурор посилався на приписи статей 525, 526, 530, 610, 875, 879 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.04.15, ухваленим суддею Байталюк В.Д., позов задоволено. Суд, беручи до уваги приписи статей 525, 526, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором підрядних робіт від 08.11.12 №39 виконав неналежним чином, внаслідок чого станом на 06.02.15 у нього утворилась заборгованість перед Сторожинецьким міжрайонним управлінням водного господарства України у розмірі 93 326,30 грн.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Галушко Н.А., Данко Л.С., Орищин Г.В., постановою від 09.06.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Буковина" - без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Буковина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області. Скаржник вказує на порушення судами приписів статті 854 Цивільного кодексу України, оскільки судами необґрунтовано взято до уваги надані позивачем копії актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за листопад, грудень 2012 року, березень-серпень 2013 року та копії довідок про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) за вказаний період.

Від Прокурора Сторожинецького району Чернівецької області та Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства України відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. При розгляді справи судами установлено, що 08.11.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Буковина" та Сторожинецьким міжрайонним управлінням водного господарства укладено договір підрядних робіт №39, згідно з умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого позивач зобов'язався за завданням відповідача виконати роботи з капітального ремонту та облаштуванню дамби на річці Совиця-Ставчанська в селі Іванківці Кіцманського району, а відповідач зобов'язався своєчасно прийняти і оплатити вказані роботи. Пунктом 2.1 договору сторони погодили загальну суму робіт, що складає 216 663,00 грн. Відповідно до пункту 4.1 договору відповідач зобов'язався оплачувати роботи на протязі 5-ти робочих днів після дати (моменту) підписання акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в). Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом даного судового розгляду є вимога Прокурора Сторожинецького району Чернівецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Буковина" на користь Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства України заборгованості з оплати виконаних позивачем робіт за договором підрядних робіт від 08.11.12 №39 у сумі 93 326,30 грн. Підставою позову Прокурором визначено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати вартості прийнятих робіт. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, за приписами якої однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Правовідносини що склалися між сторонами у справі унормовані главою 61 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про підряд, як окремий вид договірного зобов'язання, та, відповідно, про будівельний підряд, як його різновид. Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду є двосторонній, консенсуальний, оплатний. Сторонами цього договору є з одного боку замовник - особа, яка замовляє роботи та надає контрагенту завдання на виконання роботи, а із іншого підрядник - особа, яка таку роботу виконує. Згідно з вимогами статті 875 названого Кодексу за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Аналогічні норми містяться в статті 318 Господарського кодексу України. Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України, що кореспондуються з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності з частиною першою статті 853 названого Кодексу, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України установлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Судами установлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджено підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими відбитками їхніх печаток актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за листопад, грудень 2012 року, березень-серпень 2013 року та відповідними довідками про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) за вказаний період на загальну суму 186 326,30 грн. Установлено судами і те, що відповідач всупереч умов договору не оплатив виконані з листопада 2012 року по серпень 2013 роботи у повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 93 326,30 грн. За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на установлене судами, висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність позивачем факту виконання підрядних робіт за договором належним чином та наявність заборгованості з оплати цих робіт у відповідача перед позивачем в розмірі 93 326,30 грн, суд вважає правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених судами обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -