ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Справа № 910/1051/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівКота О.В., Кочерової Н.О. (доповідач), Дунаєвської Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.06.2015у справі № 910/1051/15-г господарського суду Запорізької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс"допублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз"простягнення 111 176,73 грнза участю представників сторін:

від позивача: Лиценко З.В., дов. від 05.03.2013

від відповідача: Кухтик В.М., дов. від 22.01.2015

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Валтекс" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути з відповідача 111 176,73 грн, з яких: 70 122,90 грн - сума основного боргу за договором поставки № 1303001245 від 25.03.2013, 9 147,93 грн - сума пені, 6 517,99 грн - сума трьох відсотків річних та 25 387,91 грн - сума інфляційних втрат.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між ним та відповідачем договору поставки № 1303001245 від 25.03.2013 не повністю оплатив поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача перед відповідачем утворилась заборгованість, яку він має сплатити, а також відповідно до ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232 ГК України повинен сплатити суми інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.04.2015 (суддя Немченко О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" на користь ТОВ "Валтекс" 70 122,90 грн основного боргу, 2 715,45 грн пені, 25 387,91 грн інфляційних втрат, 6 517,99 грн три відсотки річних та 1 721,29 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є обґрунтованими, оскільки відповідач договірні зобов'язання з повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, розмір основної заборгованості підтверджено наявними у справі доказами, а докази добровільної сплати спірної суми заборгованості відповідачем не надано.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені, суд послався на положення ч.2 ст. 258 ЦК України та здійснив власний розрахунок пені з урахуванням строку позовної давності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2015 (склад колегії суддів: Татенко В.М. - головуючий, Скакун О.А., Ломовцева Н.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області 16.04.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 25.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1303001245 (далі за текстом - договір), відповідно до п.п. 1.1. - 1.3. якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначних даним договором, передати у власність покупцю взуття (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити визначений товар. Найменування, номенклатура товару, його кількість, відповідність, ціна, загальна вартість викладені в Специфікації до договору, яка є його додатком № 1 та невід'ємною частиною. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця із відповідним зменшенням загальної суми договору, про що сторони укладають додаткову угоду до договору.

Цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.12.2013, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.10.1. договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.4. договору загальна ціна (сума) даного договору складає 311 923,20 грн з урахуванням ПДВ. Ціна (сума) цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, а також з ініціативи покупця в односторонньому порядку у випадку зменшення фінансування видатків покупця згідно з п. 1.3.

Згідно з п. 5.1. договору товар за цим договором постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю узгодженими партіями протягом терміну дії договору згідно рознарядок покупця, але в строки, не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання рознарядки. Поставка загальної кількості товару на протязі дії договору до 31.12.2013.

25.03.2013 до вказаного договору сторонами підписано специфікацію, в якій сторони погодили найменування, номенклатуру товару, його кількість, відповідність, ціну та загальну вартість на загальну суму 311 923, 20 грн, що відповідає загальній ціні договору, вказаній у п. 3.1. договору.

На виконання умов договору та специфікації позивач протягом періоду з 17.05.2013 по 24.12.2013 поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 291 193,20 грн на підставі наступних видаткових накладних:

№ 603 від 17.05.2013 на суму 24 041,16 грн,

№ 933 від 07.06.2013 на суму 2 607,84 грн,

№ 934 від 07.06.2013 на суму 77 337,54 грн,

№ 1093 від 08.07.2013 на суму 10 145,88 грн,

№ 1094 від 08.07.2013 на суму 13 680,00 грн,

№ 1095 від 08.07.2013 на суму 36 560,58 грн,

№ 1177 від 17.07.2013 на суму 17 340,00 грн,

№ 1178 від 17.07.2013 на суму 21 930,00 грн,

№ 1262 від 29.07.2013 на суму 45 423,30 грн,

№ 1369 від 15.08.2013 на суму 24 954,00 грн,

№ 2381 від 24.12.2013 на суму 17 172,90 грн, які були підписані повноважними представниками відповідача на отримання матеріальних цінностей згідно з довіреностями № 62 від 17.05.2013, № 71 від 04.06.2013, № 82 від 03.07.2013, № 95 від 17.07.2013, № 1 від 29.07.2013, № 24 від 14.08.2013, № 131 від 24.12.2013.

Однак, як стверджує позивач, відповідач вказану вартість товару оплатив лише частково в сумі 221 070,30 грн, що і стало підставою для звернення ТОВ "Валтекс" з позовом до господарського суду у даній справі.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 4.1., 4.2. договору поставки № 1303001245 від 25.03.2013 передбачено, що розрахунки проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 банківських днів з дати здійснення поставки партії товару за умови отримання видаткової накладної, товаросупровідних документів та податкової накладної.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною в специфікації до цього договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач оплатив отриманий від позивача товар не в повному обсязі та з порушенням строків, встановлених договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 70 122,90 грн, наявність якої відповідачем не заперечується. Докази оплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Врахувавши наведені норми закону, а також доведеність факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати придбаного у позивача товару, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанцій, правильно визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар обґрунтованими та задовольнив їх, стягнувши з відповідача 70 122,90 грн боргу, розмір якого підтверджено наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З огляду на викладене колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на неповне та недостатнє фінансування його видатків у 2013 році та відсутність грошових коштів, спрямованих на виконання договору поставки № 1303001245 від 25.03.2013.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25 387,91 грн інфляційних втрат та 6 517,99 грн трьох відсотків річних в заявленому позивачем до стягнення розмірі, оскільки факт наявності у відповідача перед позивачем боргу та факт порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, встановлених договором, є доведеними та мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ст. 549 ЦК України).

В пункті 7.5. договору поставки сторони погодили, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі одинарної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Врахувавши наведені норми закону і умови договору поставки, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що відповідач, як покупець, який прострочив виконання зобов'язання з оплати товару, відповідно до вимог наведених норм закону має сплатити позивачу також і пеню. При цьому, місцевий господарський суд, керуючись ч. 2 ст. 258 ЦК України, яка передбачає застосування до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) спеціальної позовної давності в один рік, правильно провів розрахунок пені з урахуванням строку позовної давності та, відповідно, вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково в сумі 2 715,45 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2015 у справі № 910/1051/15-г - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

Н. Дунаєвська