Постанова ВГСУ від 24.09.2015 року у справі №909/1413/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Справа № 909/1413/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.,розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.15у справі№909/1413/14 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомУправління Пенсійного Фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської областідоТовариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ"простягнення надмірно виплаченої суми пенсії у розмірі 11 529,22 грнРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.09.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

В судовому засіданні взяли участь представник:

від позивача - не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача - Дяків Д.І. - за дов. від 18.02.15.

Управлінням Пенсійного Фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області у грудні 2014 року заявлений позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" про стягнення надмірно виплаченої суми пенсії у розмірі 11 529,22 грн за період з 16.05.03 по 03.12.06. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на приписи статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і частини 2 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та вказував на те, що за результатами перевірки пенсійної справи в березні 2013 року виявилося, що пільгова довідка №39 від 15.02.03 безпідставно видана відповідачем ОСОБА_5, оскільки Списками №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, посада пресовщика 2 шк.р. в деревообробному цеху не передбачена.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.15, ухваленим суддею Неверовською Л.М., у позові відмовлено. Суд першої інстанції мотивуючи рішення виходив з того, що позивач має захищати своє право у порядку встановленому статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено повернення надмірно сплаченої суми пенсії пенсіонером добровільно, на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду, або в судовому порядку. Суд вважав, що лише після дотримання порядку звернення передбаченого статтею 50 названого Закону, позивач вправі заявити позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" про стягнення спричинених наданням недостовірних відомостей збитків. З огляду на недоведеність порушення права або охоронюваних законом інтересів позивача, суд не знайшов підстав для застосування наслідків спливу позовної давності. При цьому суд керувався приписами статей 1, 14, 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 261 Цивільного кодексу України та 33 Господарського процесуального кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Хабіб М.І., Гриців В.М., Зварич О.В., постановою від 02.06.15, перевірене рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підставі довідки про особливий характер роботи або умови праці, необхідної для призначення пільгової пенсії та виданої Відкритим акціонерним товариством "Коломийський ДОЗ", правонаступником якого є відповідач, ОСОБА_5 була призначена в 2003 році пенсія за віком на пільгових умовах, в той час, як відповідно до Списку №2 робота пресовщика в деревообробному виробництві не належала до тих робіт чи умов праці, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Поряд з цим суд відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності з огляду на те, що про порушене право позивач дізнався після проведення перевірки пенсійної справи ОСОБА_5 у березні 2013 року. При цьому суд керувався приписами статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статей 257, 261, 1166 Цивільного кодексу України.

Товариство з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції у справі скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Скаржник вказує на те, що апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 1166 Цивільного кодексу України, оскільки предметом даного спору є стягнення надмірно виплаченої пенсії, а не відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок надання відповідачем недостовірної довідки. Скаржник вважає, що в зв'язку з цим суд вийшов за межі перегляду справи в апеляційній інстанції передбачені статтею 101 Господарського процесуального кодексу України.

Від Управління Пенсійного Фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення надмірно виплаченої суми пенсії у розмірі 11 529,22 грн за період з 16.05.03 по 03.12.06. Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд установив, що Відкрите акціонерне товариство "Коломийський ДОЗ", правонаступником якого є відповідач, видав ОСОБА_5 довідку від 15.05.03 №39 про особливий характер роботи або умови праці, необхідну для призначення пільгової пенсії, згідно з якою з 23.06.72 по 30.11.87 він працював в деревообробному виробництві в якості пресовщика 2 шк.р, на шкідливій роботі, що передбачено Списком 2. На підставі названої довідки ОСОБА_5 була призначена пенсія за віком на пільгових умовах. За період з листопада 2003 року по грудень 2006 року ОСОБА_5 нараховано та виплачено 11 529, 22 грн пенсії. Апеляційним судом також установлено, що 04.12.06 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлена перша група інвалідності безтерміново, відповідно до витягу з акта огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ №96875. Судом апеляційної інстанції установлено і те, що в обґрунтування заявленого позову Управління Пенсійного Фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області зазначало, що за результатами перевірки пенсійної справи ОСОБА_5 в березні 2013 року виявилося, що пільгова довідка видана йому безпідставно, оскільки Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.03 N36, посада пресовщика 2 шк.р. в деревообробному цеху не передбачена. Судом апеляційної інстанції при розгляді справи установлено і те, що відповідач не заперечував факт неправомірності та безпідставності видачі ним довідки, не заперечував завданої позивачу шкоди, проте стверджував про вину працівників позивача, які не перевірили документів, поданих для призначення пенсії, а також стверджував, що шкода стягується з пенсіонера, а не із страхувальника. Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Між тим, як установлено апеляційним господарським судом, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначаються статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної статті майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення є зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. З огляду на викладене, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі посилання відповідача на те, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 1166 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до законодавства, що регулює дані правовідносини підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок, зокрема, видачі недостовірних документів, і відшкодовують її. Поряд з цим, апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі довідки про особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, виданої Відкритим акціонерним товариством "Коломийський ДОЗ", правонаступником якого є відповідач, ОСОБА_5 була призначена в 2003 році пенсія за віком на пільгових умовах, в той час як відповідно до Списку №2 робота пресовщика в деревообробному виробництві не належала до тих робіт чи умов праці, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Отже висновок апеляційного суду про те, що позивачу завдана шкода внаслідок видачі відповідачем недостовірних документів, а не внаслідок зловживань з боку пенсіонера чи позивача, визнається судом правомірним. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України. За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Загальна позовна давність статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена тривалістю у 3 роки. Згідно з частиною 1 статті 261 названого Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що після перевірки пенсійної справи ОСОБА_5 в березні 2013 року, було виявлено недостовірність довідки та суму надмірно сплаченої пенсії. Таким чином про порушене право позивач дізнався у березні 2013 року, а тому подана Управлінням Пенсійного фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі позовна заява є поданою в межах позовної давності. З огляду на викладене, суд визнає, що прийнята у справі постанова апеляційної інстанції є законною та відповідає матеріалам справи. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,