Постанова ВГСУ від 24.09.2015 року у справі №908/115/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Справа № 908/115/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.05.14у справі (відновлені матеріали)№908/115/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРОПІК"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 31 941,60 грн

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.09.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Котятін А.С. - за дов. від 01.06.15;

від відповідача: ОСОБА_4 - паспорт закор. НОМЕР_1.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРОПІК" у січні 2014 року заявлений позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 31 941,60 грн, з яких 26 618,00 грн основний борг, який складається з вартості отриманих бананів та 5 323,60 грн штрафу. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем умов укладеного між ними договору поставки від 18.01.13 №180213-Д в частині оплати поставленого за накладною від 12.09.13 №704586 товару. При цьому позивач, посилався на приписи статей 11, 526, 530 Цивільного кодексу та статей 265, 231 Господарського кодексу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.14, ухваленим суддею Немченко О.І., позов задоволено. Суд першої інстанції мотивуючи рішення виходив з того, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 26 618, 00 грн заборгованості за отриманий від позивача товар, оскільки факт відвантаження товару позивачем та отримання його відповідачем за накладною від 12.09.13 №704586 установлений судом при розгляді справи. Суд установив також і правомірність нарахування позивачем 5 323, 60 грн штрафу відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 525, 530, 549, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Принцевська Н.М., Ломовцева Н.В., Скакун О.А., постановою від 20.05.14, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди не взяли до уваги той факт, що накладна від 12.09.13 №704586 підписана не відповідачем, а іншою особою, в зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОПІК" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить рішення а постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено, що 18.01.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік", як постачальником, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як покупцем, було укладено договір поставки №180213-Д, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язувався передавати у власність покупця товар - фрукти та (або) овочі, відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором. Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що про узгодження замовлення і можливість його виконання свідчить оформлення накладних (чи інших документів) про приймання-передачу товару. У накладних вказується найменування (предмет поставки), кількість та вартість товару. Відповідно до розділу 4 договору ціна товару визначається відповідно до домовленості сторін під час оформлення замовлення на чергову партію товару вказується у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію в момент передачі товару постачальником покупцю. Датою поставки вважається дата одержання покупцем обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних (або інших документів, які підтверджують отримання покупцем товару), підписаних та завірених сторонами. Пунктом 6.2 договору передбачено відповідальність покупця за несвоєчасну або неповну оплату поставленого товару у вигляді штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості за прострочення оплати товару понад 20 календарних днів. Згідно з пунктами 9.2 та 9.3 договору, цей договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.13. Якщо на момент закінчення строку дії договору сторонами не виконані будь-які взаємні зобов'язання, передбачені даним договором, договір продовжує діяти до здійснення остаточних розрахунків та виконання взаємних обов'язків сторін. Судами також установлено, що договір підписаний з боку позивача директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" ОСОБА_6 та з боку відповідача - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Установлено судами і те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар - банани у кількості 1 693, 257 кг за ціною 13,10 грн без ПДВ, на загальну суму 26 618,00 грн з ПДВ. Накладна підписана з боку обох сторін, містить підпис та печатку позивача та зазначення у графі одержав "ОСОБА_7." та підпис. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОПІК" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 26 618,00 грн заборгованості та 5 323,60 грн 20% штрафу. Підставою позову Товариством визначено порушення відповідачем умов укладеного між ними договору поставки від 18.01.13 №180213-Д в частині оплати поставленого за накладною від 12.09.13 №704586 товару. Як вірно установлено судами, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Договір поставки є двостороннім, оскільки права і обов'язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами. Частиною 2 статті 712 названого Кодексу передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з пунктами 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. При розгляді справи судами установлено, що про поставку позивачем відповідачу товару на виконання договору поставки свідчить накладна від 12.09.13 №704586, яка містить всі необхідні реквізити, у тому числі, що товар відпущено Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік", одержано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, посилання на договір поставки від 18.01.13 №180213-Д, найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну суму, печатку та підпис з боку позивача в графі "відпустив" та підпис з боку відповідача в графі "одержав". При цьому, видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, у разі коли вона відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88. Отже, як вірно установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 2.3 договору, про узгодження замовлення і можливість його виконання свідчить оформлення спірної накладної, яка відповідно до умов договору поставки є невід'ємною частиною цього договору. Установлено судами і те, що відповідачем отриманий від позивача товар за вказаною накладною оплачений не був, оскільки відповідач заперечує проти того, що вказана накладні підтверджує поставку товару та вказує на те, що у накладній стоїть прізвище ОСОБА_4, але з іншими ініціалами, а саме "Я.А.", а не "С.А.", в зв'язку з чим в суді першої інстанції надавав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Отже, призначення судової експертизи є правом, а не обов'язком суду та призначення відповідної судової експертизи здійснюється лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. При цьому місцевим господарським судом установлено, підтримано апеляційної інстанцією, та не заперечується відповідачем, що ні сам відповідач, ні його представник дій, необхідних для вирішення питання щодо задоволення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не вчинили. Представником відповідача не надано необхідних документів та не забезпечено явку в судове засідання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 для відібрання необхідних зразків тексту (підпису) та не надано інших документів, із зразками підпису відповідача, необхідних для призначення експертизи та установлення обставин на які посилається відповідач. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Поряд з цим судами установлено і те, що відповідач вказував на направлення листів від 23.09.13 та від 02.10.13 на адресу позивача, проте не надав доказів направлення (вручення) цих листів позивачеві. Поряд з цим, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Судами при розгляді спору установлено, що пунктом 6.2 договору поставки сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати покупцем штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості за прострочення оплати поставленого товару понад 20 календарних днів. При цьому судами установлено, що 17.09.13 позивач звертався до відповідача із вимогою протягом семи днів з моменту отримання даного листа сплатити заборгованість перед позивачем за договором поставки та видатковою накладною в сумі 26 618,00 грн, яка отримана відповідачем 20.09.13. Висновок місцевого господарського суду, який підтримала апеляційна інстанція, про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості, а саме 5 323, 60 грн також визнається судом правомірним, оскільки заборгованість в розмірі 26 618, 00 грн підтверджена матеріалами справи і є простроченою понад 20 календарних днів. З огляду на викладене, судові рішення у даній справі визнаються такими, що відповідають матеріалам справи та ухвалені відповідно до вимог законодавства, що регулює дані правовідносини. Інші доводи, викладені в касаційних скаргах не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,