ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Справа № 917/2572/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівПоляк О.І., Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Корицький М.Б. - дов. від 08.12.13, Бут Ю.В. - дов. від 10.11.15, відповідача: Степаненко О.М. - дов. від 04.01.16, касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід18.12.15у справі№917/2572/13 Господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс"доПублічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"простягнення коштів

У судовому засіданні 17.03.16 оголошувалася перерва до 24.03.16.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" боргу у розмірі 6062580 доларів США (еквівалентні 48440014,20 грн.), 3% річних у розмірі 545632,20 доларів США (еквівалентні 4359601,28 грн.) та пені у розмірі 861882 доларів США (еквівалентні 6886441,49 грн.). Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №1065РИ від 14.07.05 щодо поставки у повному обсязі автомобілів за ним. При цьому, позивач вказував на те, що він згідно з договором відступлення права вимоги №1/-ц від 17.05.10, укладеного ним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс", набув права вимоги до відповідача та став кредитором за договором №1065РИ від 14.07.05 (сторонами у якому є відповідач і ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс").

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.05.14 (судді: Ківшик О.В., Плотницька Н.Б., Сірош Д.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3977677 доларів США боргу (еквівалентні 31781639,23 грн.). В частині позову про стягнення з відповідача боргу у розмірі 2084903 доларів США (еквівалентні 16658 374,97 грн.), а також 3% річних у розмірі 545632,20 доларів США (еквівалентні 4359601,28 грн.) та пені у розмірі 861882,54 доларів США (еквівалентні 6886441,49 грн.) відмовлено. Суд виходив з того, що відповідачем не були поставлені автомобілі на суму передоплати у розмірі 3977677 доларів США згідно з договором №1065РИ від 14.07.05, право вимоги за яким перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги №1/-ц від 17.05.10. Суд дійшов висновку про те, що упродовж жовтня 2010 року до січня 2012 року відповідач виконував зобов'язання за договором поставки первісному кредиторові - ТОВ "ВКП "Альфатекс", а саме: поставив 50 автомобілів КрАЗ на загальну суму 2084903 долари США, що, в розумінні приписів статі 516 Цивільного кодексу України, є належним виконанням. Суд зазначив про те, що стягнення з відповідача, як постачальника, суми попередньої оплати, перерахованої за договором №1065РИ від 14.07.05, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України; що розмір неустойки за порушення строків повернення попередньої оплати спірним договором не установлено, а відтак суд визнав необґрунтованим позов і в частині нарахування і стягнення з відповідача спірних сум 3% річних і пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.14 (судді: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.14 скасовано в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 3977677 доларів США (еквівалентні 31781 639,23 грн.) та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В решті рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.14 (судді: Черкащенко М.М., Жукова Л.В., Палій В.В.) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.14 скасовано, а рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.14 залишено в силі з мотивів у ньому викладених.

Постановою Верховного Суду України від 14.10.14 вказану постанову Вищого господарського суду України від 20.08.14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.14 (судді: Алєєва І.В., Мирошниченко С.В., Татьков В.І.) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.14 залишено без змін з тих же підстав.

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" звернулось до Господарського суду Полтавської області з заявою про перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.14 за нововиявленими обставинами, в якій просило переглянути вказане рішення та задовольнити позов повністю. Заявник, як на нововиявлені обставини, посилався на те, що починаючи з листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" не здійснювало господарської діяльності, а отже, не могло приймати від відповідача автомобілі за договором №1065РИ від 14.07.05, що унеможливлює висновок про припинення вказаного зобов'язання належним виконанням первісному кредитору. При цьому заявник зазначав, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб було внесено запис про припинення діяльності ТОВ "ВКП "Альфатекс", і про це він дізнався лише 04.08.15.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.10.15 (суддя Кльопов І.Г.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" про перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.14 за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано вказане рішення. Прийнято нове рішення, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" заборгованість у розмірі 6062580 доларів США (еквівалентні 48440014,20 грн.), 3% річних у розмірі 545632,20 доларів США (еквівалентні 4359601,28 грн.), пеню у розмірі 861882,54 доларів США (еквівалентні 6886441,49 грн.). Місцевий господарський суд виходив з того, що наведені позивачем обставини є нововиявленими; вони існували на час розгляду справи і не були відомі заявникові, є істотними та впливають на вирішення даного спору. Суд установив, що починаючи з листопада 2010 року ТОВ "ВКП "Альфатекс" не здійснювало господарської діяльності, не могло укладати додаткові угоди до договору та приймати товар, поставлений на виконання таких додаткових угод; що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб було внесено запис про припинення діяльності ТОВ "ВКП "Альфатекс". Господарський суд установив, що відповідачем не були поставлені автомобілі за договором поставки на загальну суму 6062580 доларів США (еквівалентні 48440014,20 грн.), що тягне за собою відповідні правові наслідки, встановлені договором і законом.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.15 (судді: Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 861882,54 доларів США (еквівалентні 6886441,49 грн.) та у цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. В решті рішення залишено без змін. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим нарахування і стягнення з відповідача пені, оскільки розмір неустойки за порушення строків повернення попередньої оплати договором поставки №1065РИ від 14.11.05 сторонами не визначено, а законодавством не передбачено. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені заявником обставини є нововиявленими у розумінні приписів статі 112 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 01.10.15 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.15 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Альфатекс" у перегляді рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.14 за нововиявленими обставинами. Скаржник вказує на порушення судами приписів статей 34, 43, 112 Господарського процесуального кодексу України та вважає помилковим висновок судів про наявність нововиявлених обставин. Він наголошує на тому, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, оскільки вони не є істотними та не спростовують висновків, покладених в основу судового рішення, котре переглядається за нововиявленими обставинами. Скаржник вважає, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у даному випадку мав здійснюватися апеляційним господарським судом. Товариство наголошує на факті поставки первісному кредиторові автомобілів згідно з додатковими угодами №189-203 до спірного договору .

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" боргу у розмірі 6062580 доларів США (еквівалентні 48440014,20 грн.), 3% річних у розмірі 545632,20 доларів США (еквівалентні 4359601,28 грн.) та пені у розмірі 861882 доларів США (еквівалентні 6886441,49 грн.). Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.05.14 ці вимоги були задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 3977677 доларів США (еквівалентні 31781639,23 грн.), з відмовою у решті позову. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.11.14, вказане рішення місцевого господарського суду було скасовано в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 3977677 доларів США (еквівалентні 31781639,23 грн.) та відмовлено у позові в цій частині; в решті рішення господарського суду залишено без змін. Відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про перегляд рішення господарського суду від 14.05.14 за нововиявленими обставинами. В якості нововиявлених обставин він посилався на те, що ТОВ "ВКП "Альфатекс" (первісний кредитор) упродовж листопада 2010 року до січня 2012 року не здійснював господарську діяльність та, у подальшому, він був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Про ці обставини відповідач дізнався лише 04.08.15. Відповідно до приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди виходили з того, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" в заяві про перегляд судового рішення обставини є нововиявленими, вони існували на час розгляду справи, не були відомі заявникові, є істотними та впливають на вирішення даного спору по суті. Як вже зазначалося позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлені автомобілі згідно з договором №1065РИ від 14.07.05, право вимоги за яким перейшло до позивача за договором №1/-ц від 17.05.10, укладеним ним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс", а також 3% річних та пені, нарахованих на спірну суму заборгованості. Згідно з приписами частини 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів, що і було здійснено судами при перегляді справи за нововиявленими обставинами. Переглядаючи справу за нововиявленими обставинами, господарські суди установили, що 14.07.05 між Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі Відкритого акціонерного товариства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" був укладений договір №1065Ри, за яким відповідач зобов'язався поставити автомобілі КрАЗ в номенклатурі, кількості і в строки, встановлені договором, а позивач їх оплатити. Згідно з пунктом 3.2 договору поставка автомобілів здійснюється партіями, номенклатура та обсяг яких узгоджуються сторонами додатково. Оплата за кожну партію автомобілів, що постачається, здійснюється шляхом 100% попередньої оплати упродовж 2-х банківських днів з дати підписання відповідної додаткової угоди (пункт 5.2). Виходячи з положень пункту 3.3 договору строк поставки кожної партії автомобілів - не більше 45 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати за узгоджену партію автомобілів на розрахунковий рахунок продавця. В подальшому, сторонами було укладено низку додаткових угод до зазначеного договору поставки. Суди також установили, що ТОВ "ВКП "Альфатекс" на виконання умов договору перерахувало відповідачеві 47071306,08 доларів США. Установили суди і те, що ці кошти є попередньою оплатою за автомобілі, котрі повинні поставлятися відповідачем відповідно до умов вказаного договору; що умови договору в частині поставки обумовленої кількості автомобілів відповідачем належним чином виконані не були; що вартість оплачених, але непоставлених відповідачем автомобілів станом на 09.11.10 склала 6062580 доларів США (тобто заявлену до стягнення суму боргу), і це, між іншим, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між ТОВ "ВКП "Альфатекс" і ПАТ "АвтоКрАЗ" від 09.11.10. Господарські суди також установили, що 17.05.10 між ТОВ "ВКП "Альфатекс" - первісним кредитором та ТОВ "Альфатекс" - новим кредитором був укладений договір про відступлення права вимоги №1/-ц (зі змінами згідно з додатковою угодою №1). За цим договором загальна сума права вимоги первісного кредитора до боржника (ПАТ "АвтоКрАЗ") за договором поставки №1065Ри від 14.07.05, що передаються новому кредиторові, становить 6062580 доларів США. Установили господарські суди і те, що починаючи з листопада 2010 року ТОВ "ВКП "Альфатекс" (первісний кредитор) припинив свою господарську діяльність та, у подальшому, був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, тобто він не вів господарську діяльність більше, ніж один рік. При цьому суди виходили з приписів статті 21.1 Федерального закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та індивідуальних підприємців" згідно з якою юридичну особу може бути виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, як таку, що фактично припинила свою підприємницьку діяльність за рішенням реєструючого органу в порядку, передбаченому діючим федеральним законодавством у разі, якщо юридична особа упродовж дванадцяти місяців не надавала документів звітності, передбачених законодавством Російської федерації про податки та збори і не здійснювала операцій хоча б по одному банківському рахунку. За наявності одночасно всіх вказаних в пункті 1 цієї статті ознак недіючої юридичної особи реєструючий орган приймає рішення про майбутнє виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Як вже зазначалося, позивач за договором про відступлення права вимоги №1/-ц набув права вимоги до відповідача та став кредитором за спірним договором поставки. Суди попередніх інстанцій, оцінивши документи, надані відповідачем, не установили факту припинення зобов'язання відповідача (поставка автомобілів на суму 2084903 доларів США) шляхом його належного виконання первісному кредиторові. При цьому, судами було враховано і те, що в наданих відповідачем документах, на підтвердження виконання ним зобов'язань з поставки спірних автомобілів, зазначена юридична особа з реєстраційним номером 721769, в той час як реєстраційний номер відповідача присвоєний йому - 727169. Також відповідачем взагалі не надано доказів відвантаження первісному чи новому кредиторові автомобілів на суму 3977677 доларів США, як і повернення їм цієї суми передоплати. Згідно з приписами статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, чого (як вже зазначалося) суди не установили. Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. За приписами частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У розумінні приписів наведеної норми умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму пред'явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову, що і було зроблено. Оскільки попередню оплату поставки автомобілів здійснено, а автомобілі на всю спірну суму попередньої оплати відповідачем не поставлено ні первісному, ні новому кредиторові, то висновок судів про наявність підстав для стягнення заявленої суми попередньої оплати з відповідача визнається обґрунтованим. Водночас застосування судами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача заявлених трьох процентів річних є помилковим, позаяк стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні приписів наведеної норми. Як убачається з судових рішень і матеріалів справи, позивач до пред'явлення позову не звертався з вимогою про повернення коштів. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.10.13 у справі №501-42/13539-2012. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Довід скаржника про те, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у даному випадку мав здійснювати апеляційний господарський суд не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки за приписами статті 114 Господарського процесуального кодексу України перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення, чого у даному випадку не відбулося. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, позаяк не спростовують установленого судами та стосуються переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, судові акти у справі в частині стягнення 3 % річних у розмірі 545632,20 доларів США (еквівалентні 4359601,28 грн.) підлягають скасуванню з відмовою у позові у цій частині; решта постанови у справі залишається без змін, а касаційна скарга задовольняється частково.

В частині відмови у стягненні з відповідача пені постанова у справі ним не оскаржена, а тому колегією суддів не переглядалася.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.15 у справі №917/2572/13 та рішення Господарського суду Полтавської області від 01.10.15 скасувати в частині стягнення 3% річних у розмірі 545632,20 доларів США (еквівалентні 4359601,28 грн.), з відмовою в цій частині. Решту постанови залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Альфатекс" на користь ПАТ "АвтоКрАЗ" 7235 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Полтавської області.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" задовольнити частково.

Головуючий Т.Гоголь

Судді О.Поляк

В.Швець