ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Справа № 910/29847/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіФролова Г.М., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 рокуу справі№ 910/29847/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"провідшкодування шкоди в порядку регресу 13 460, 46 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:Локшин А.В. дов. № 001/01 від 04.01.2016, Шагін О.В. дов. № 003/01 від 04.01.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" (далі за текстом - ТОВ "Інвестмент Проперті Протектед") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі за текстом - ТОВ "ОТП Лізинг") про відшкодування шкоди в порядку регресу 13 460, 46 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року у справі № 910/29847/15 позовні вимоги задоволено: стягнуто з ТОВ "ОТП Лізинг" на користь ТОВ "Інвестмент Проперті Протектед" 13 460,46 грн. - суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ОТП Лізинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року у справі № 910/29847/15 апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Лізинг" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "ОТП Лізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року у справі № 910/29847/15 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів", ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 11.03.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" прийнято до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 24.03.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.2013 року ТОВ "ОТП Лізинг" (страхувальник) та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" (далі за текстом - ПАТ "СК "НОВА" (страховик) уклали Договір добровільного страхування наземного транспорту який оформлено Полісом №АС/6748224 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки "Skoda", державний номер НОМЕР_1 (далі по тексту - застрахований транспортний засіб).

Згідно Полісу страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

Місцевим та апеляційним господарським судом встановлено, що 14.02.2014 року по АДРЕСА_1, в м. Києві сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб, яким керував ОСОБА_7, та транспортний засіб марки "Dacia", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_8, у результаті чого транспортному засобу марки "Dacia", державний номер НОМЕР_2 було завдано пошкодження, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно Страхового акту № 571 від 12.07.2014 вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 13 460, 46 грн.

Судами встановлено, що ПАТ "СК "НОВА" відшкодувала ОСОБА_9 вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу марки "Dacia", державний номер НОМЕР_2, в розмірі 13 460, 46 грн.

За приписами ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Договір укладений між страховиком та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій майнова шкода, завдана ОСОБА_9 була відшкодована ПАТ "СК "НОВА" відповідно до умов Полісу, постановою Деснянського районного суду м. Києва від 14.02.2014 року у справі №754/1807/14-п, винним у ДТП визнано ОСОБА_7

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Так, судами встановлено, що особою винною у скоєнні ДТП, є, відповідно до постанови Деснянського районного суду міста Києва від 14.02.2014р., водій автомобіля марки "Skoda", державний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_7 Власником зазначеного автомобіля є відповідач. Також вищевказаною постановою встановлено, що ОСОБА_7 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ "ОТП Лізинг" на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ "СК "НОВА".

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судами встановлено, що ПАТ "СК "НОВА" виконав своє грошове зобов'язання та сплатив ОСОБА_9 13 460,46 грн. страхового відшкодування.

Згідно пп. "а" п. 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За таких обставин, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності у нього обов'язку компенсувати збитки заподіяні джерелом підвищеної небезпеки, з посиланням на п. 2.3. Договору оперативного лізингу № 54-L від 26.04.2011, з огляду на те, що ні страховик, ні його правонаступник (позивач) не є стороною зазначеного Договору оперативного лізингу, а тому він не породжує прав та обов'язків для позивача.

Відповідно до п. 4.1. Договору оперативного лізингу № 54-L від 26.04.2011 страхування предмета оренди здійснюється орендодавцем.

Згідно п. 4.4. Договору оперативного лізингу № 54-L від 26.04.2011 в будь-якому випадку орендар за власний рахунок та в повному обсязі зобов'язаний відшкодувати суму збитків орендодавця у розмірі франшизи по страхуванню ризиків викрадення, втрати, загибелі і пошкодження Предмета оренди та інші прямі збитки, які не відшкодовані орендодавцеві згідно з договором страхування. Відшкодування збитків та витрат не здійснюється, якщо орендар самостійно здійснив витрати щодо повернення, ремонту та відновлення Предмета оренди до належного стану.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 керував транспортним засобом в стані явного алкогольного сп'яніння.

Крім того, судами встановлено, що 02.01.2014 року між ПАТ "СК "НОВА" та ТОВ "Інвестмент Проперті Протектед" укладено Договір купівлі-продажу боргових зобов'язань, у зв'язку з чим право регресної вимоги перейшло до позивача.

Таким чином, позивач набув права регресної вимоги до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу та скористався своїм правом, звернувся з позовом до власника транспортного засобу (відповідача).

Отже, обґрунтованим є висновок судів про те, що позивач правомірно заявив позов до відповідача, як власника транспортного засобу, а тому посилання відповідача на відсутність у нього трудових відносин з ОСОБА_7 та наявність Договору оперативного лізингу № 54-L від 26.04.2011 укладеного з Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" не звільняє його від відповідальності.

За таких обставин, суди дійшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 13 460, 46 грн. - суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Крім того, у випадку наявності у відповідача правових відносин з третіми особами, які обумовлюють наявність у зазначених осіб обов'язку відповідати за матеріальні збитки заподіяні транспортним засобом, власником якого є відповідач, ТОВ "ОТП Лізинг" не позбавлене права звернутись до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року у справі № 910/29847/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року у справі № 910/29847/15 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіГ.М. Фролова І.П. Ходаківська