ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Справа № 904/8879/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівХодаківської І.П., Яценко О.В.за участю представників:позивачаІванкіна Ю.Б., дов. від 18.04.14відповідачаКоваленко О.В., дов. від 12.01.16розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.15у справі№904/8879/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Жовтоводськтепломережа"простягнення 1 843 945,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" про стягнення суми основного боргу в розмірі 307937,08 грн., пені у розмірі 523348,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 959849,66 та 52810,34 грн. - 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу щодо оплати спожитого природного газу та обґрунтовано приписами статей 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 у справі №904/8879/15 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (судді: Виноградник О.М. - головуючий, Джихур О.В., Дмитренко Г.К.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Жовтоводськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 307 937,08 грн. - основного боргу, 260 086,76 грн. - пені, 52 489,68 грн. - 3% річних, 868 666,71 грн. - інфляційних втрат, 26 239,00 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що доказів сплати заборгованості за отриманий природний газ на дату прийняття рішення відповідачем не надано, а відтак позовні вимоги в цій частині визнані обґрунтованими. Задоволені судами також і позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних (з урахуванням здійсненого судом перерахунку) з огляду на приписи статті 625 Цивільного кодексу України. Водночас суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині зменшення розміру пені скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині судові рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм права, зокрема, статті 233 Господарського кодексу України, статей 549, 551 Цивільного кодексу України, статей 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що судами не встановлено належним чином винятковості обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №835/14-БО-3, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору; як зазначено в договорі, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 1680 тисяч куб. м., в тому числі по місяцях кварталів: у січні - 380 тис.м3, у лютому - 360 тис.м3, у березні - 380 тис.м3, у квітні - 80 тис.м3, у травні - 0 тис.м3, у червні - 0 тис.м3, у липні - 0 тис.м3, у серпні 0 тис.м3, у вересні - 0 тис.м3, у жовтні - 60 тис.м3, у листопаді - 60 тис.м3, у грудні - 360 тис.м3. Пунктом 3.3. даного договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. В пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 7.2 договору узгоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за період з січня по грудень 2014 року позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 7051948,58 грн., однак відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на день подачі позову склала 307937,08 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" суми основного боргу в розмірі 307937,08 грн., пені у розмірі 523348,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 959849,66 грн. та 52810,34 грн. - 3% річних.

Судовими рішеннями у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 307 937,08 грн. - основного боргу, 260 086,76 грн. - пені, 52 489,68 грн. - 3% річних, 868 666,71 грн. - інфляційних втрат. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому судами здійснено перерахунок нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань, оскільки позивачем невірно взято період нарахування та не враховані місяці, в яких була дефляція. Ураховано судами і те, що здійснений позивачем розрахунок пені виконано невірно, оскільки позивачем було помилково включено до періоду заборгованості дні оплати відповідачем за отриманий газ, відтак, за розрахунком суду, пеня є обґрунтованою у розмірі 520173,51 грн. Водночас суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

З касаційної скарги вбачається, що заявник не погоджується з судовими рішеннями в частині зменшення розміру пені.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько -правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондують з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як убачається зі змісту судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх матеріалів справи, установили наявність обставини, за яких визнали можливим зменшити розмір санкцій. При цьому судами було враховано та надано належну оцінку майновим інтересам сторін та, зокрема, ураховано, що відповідач є комунальним підприємством із значною дебіторською заборгованістю. Ураховано апеляційним господарським судом і те, що постачання природного газу здійснювалось для створення теплової енергії бюджетним установам та організаціям; те, що відповідачем практично погашена заборгованість за договором поставки газу, а заявлена до стягнення сума неустойки майже вдвічі перевищує суму основної заборгованості.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог визнається обґрунтованим. Довід скаржника про безпідставне зменшення неустойки, як і застосування судами приписів статті 233 Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування переглянутих судових рішень, оскільки юридичний аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.15 у справі №904/8879/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Г.Фролова

Судді І.Ходаківська

О.Яценко