ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 926/367/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"на ухвалу та постановуГосподарського суду Чернівецької області від 02.11.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015у справі№ 926/367/14Господарського судуЧернівецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Д+Д" ЛТД"третя особаОСОБА_4простягнення заборгованості на предмет іпотеки - 5041902,89 грнза участю представників:

позивача: Ігнатенко В.Л., дов від 01.10.2015;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.11.2015 у справі №926/367/14 (суддя - Проскурняк О.Г.) визнано наказ Господарського суду Чернівецької області № 926/367/14 від 29.07.2014 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення на загальну суму 1831592 грн; відмовлено у визнанні наказу Господарського суду Чернівецької області № 926/367/14 від 29.07.2014 таким, що не підлягає виконанню в частині припинення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельник Г.І., судді - Михалюк О.В., Плотніцький Б.Д.) ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.11.2015 у справі №926/367/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішення попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем (Банк) та третьою особою (Позичальник) укладено договори про надання споживчого кредиту від 21.03.2007 № 11129982000 та від 05.02.2008 № 11293917000.

Для забезпечення виконання зобов'язань за зазначеними договорами про надання споживчого кредиту, між позивачем (Банк) та ТОВ "Виробничо-торгова компанія "Д+Д" ЛТД" (Іпотекодавець, майновий поручитель Боржника - ОСОБА_6) укладено договори іпотеки від 21.03.2007 №8548 та від 05.02.2008 № 8548/1, предметом яких, з урахуванням укладених між сторонами додаткових договорів, виступають нежилі приміщення (кафе) 1-1 - 1-22, загальною площею 305,6 м2; нежилі приміщення (магазин) 2-1 - 2-5, загальною площею 60,80 м2; нежилі приміщення (магазин) 8-1 - 8-4, загальною площею 60,80 м2; нежилі приміщення (магазин) 9-1 - 9-4, загальною площею 54,4 м2; нежилі приміщення 10-1 - 10-4, загальною площею 55,4 м2; нежилі приміщення 11-1 - 11-4, загальною площею 57,0 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, якими забезпечується в повному обсязі виконання зобов'язань ОСОБА_6 за укладеними між ним та ПАТ "Укрсиббанк" договорами про надання споживчих кредитів від 21.03.2007 № 1129982000, від 05.02.2008 № 11293917000, від 05.02.2008 № 1293932000.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.07.2014 у справі №926/367/14 (з урахуванням додаткового рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.07.2014) позов задоволено. В рахунок погашення боргу звернуто стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки №8548 від 21.03.2007 та № 8548/1 від 05.02.2008, а саме на нерухоме майно: нежилі приміщення (кафе) 1-1 - 1-22, загальною площею 305,6 м2; нежилі приміщення (магазин) 2-1 - 2-5, загальною площею 60,80 м2; нежилі приміщення (магазин) 8-1 - 8-4, загальною площею 60,80 м2; нежилі приміщення (магазин) 9-1 - 9-4, загальною площею 54,4 м2; нежилі приміщення 10-1 - 10-4, загальною площею 55,4 м2; нежилі приміщення 11-1 - 11-4, загальною площею 57,0 м2, що належать ТОВ "Виробничо-торгова компанія "Д+Д" ЛТД" на праві приватної власності та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення вимог ПАТ "Укрсиббанк" в сумі 5041902,89 грн, що виникли за кредитними договорами № 1129982000 від 21.03.2007, № 11293917000 від 05.02.2008, № 1293932000 від 05.02.2008 укладеними між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_6 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнуто з ТОВ "Виробничо-торгова компанія "Д+Д" ЛТД" на користь ПАТ "Укрсиббанк" 69426,00 грн судового збору; стягнуто з ТОВ "Виробничо-торгова компанія "Д+Д" ЛТД" на користь Державного бюджету України 69426,00 грн судового збору.

На виконання рішення суду 29.07.2014 видано наказ №926/367/14 на примусове виконання рішення.

Після прийняття вищезазначеного рішення ПАТ "Укрсиббанк" на адресу ОСОБА_4 (боржник за кредитними договорами) надіслало повідомлення від 18.02.2014 № 31-8-02-01/8 на суму 1809785,55 грн та від 09.09.2014 № 31-4-23-07/48 на суму 22405,54 грн про анулювання (прощення) боргу за договором про надання споживчого кредиту №11293932000 та за договором про надання споживчого кредиту №11293917000 на загальну суму 1831592,85 грн.

Внаслідок обізнаності щодо надіслання банком зазначених повідомлень на адресу ОСОБА_4, ТОВ "Виробничо-торгова компанія "Д+Д" ЛТД" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою від 15.10.2015 б/н про визнання наказу Господарського суду Чернівецької області від 29.07.2014 таким, що не підлягає виконанню частково, яка мотивована тим, що банк здійснив анулювання (прощення) боргу за договором про надання споживчого кредиту №11293932000 та за договором про надання споживчого кредиту №11293917000 на загальну суму 1831592,85 грн.

При винесенні ухвали суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив з положень ст. 599, 605 ЦК України, ст. 117 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та дійшли висновку про наявність підстав для визнання наказу у даній справі від 29.07.2014 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення на загальну суму 1831592,85 грн, а про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині припинення стягнення на предмет іпотеки - відмовив.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Статтею 605 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Застосовуючи до спірних правовідносин ст. 605 ЦК України, судами попередніх інстанцій не враховано, що кредитні договори не припинили свою дію, що банком продовжують нараховуватись проценти за користування кредитними коштами та неустойка.

З повідомлень ПАТ "Укрсиббанк" від 09.09.2014 та 18.02.2015 не вбачається, за який період банком здійснюється прощення боргу.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В зв'язку із зазначеним вище, при новому розгляді справи, судам необхідно дослідити за який період банк здійснив прощення боргу і встановити чи входить цей період в той, який був спірним під час розгляду справи та прийняття 17.07.2014 рішення і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Наведене свідчить, що, під час розгляду заяви відповідача місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу місцевого господарського суду та постанову господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.11.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі № 926/367/14 скасувати.

Справу № 926/367/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР