ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 922/5444/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015у справі Господарського суду№ 922/5444/15 Харківської областіза позовомакціонерної компанії "Харківобленерго"доХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"простягнення 73 319,44 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Квіцінська А.І., дов. від 30.04.2015 № 01-42;відповідача: Закаблуков А.С., дов. від 05.01.2016 № 297;

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі - Компанія) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.05.2015 (а.с. 27-29) просила стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (далі - Підприємство) на користь Компанії 73 319,44 грн. заборгованості, яка складається з пені у розмірі 63 367,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 079,50 грн. та 3% річних у розмірі 3 872,21 грн.

Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про електроенергетику", Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 обґрунтовувала тим, що Підприємство несвоєчасно виконало умови договору про постачання електричної енергії від 29.12.2006 № 53999.01 в частині розрахунків за поставлену електричну енергію, у зв'язку із чим йому нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2015 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (колегія суддів: Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2015 залишено без змін.

Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Компанією у позовній заяві.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 і рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2015 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору про організацію взаєморозрахунків від 04.08.2015 № 375Е/56 та приписи ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовій позиції Верховного Суду України, викладеній за результатами розгляду аналогічних спорів.

Компанія скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Компанією (постачальник) та Підприємством (споживач) 29.12.2006 було укладено договір про постачання електричної енергії № 53999.01 (далі - Договір постачання) за яким постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами;

- постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини постачання електричної енергії і потужності споживачу" та додатку № 2 "Порядок розрахунків"; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (далі ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання згідно фактичної категорії, визначеної додатком № 8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансового розмежування (п. 2.1.2 Договору постачання);

- споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" (п. 2.2.5 Договору постачання);

- пунктом 1 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору постачання споживачу встановлений розрахунковий період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця;

- відповідно до п. 5 вказаного додатку остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання;

- згідно з пунктом 4.2.1 Договору постачання сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з дати остаточного розрахунку, зазначеної в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремою строчкою;

- на виконання умов Договору постачання Компанія з листопада 2014 року по квітень 2015 року поставила Підприємству електричну енергію на загальну суму 1 519 875,18 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі про використану електричну енергію, рахунками на оплату за використану електроенергію та рахунками на оплату за перетікання реактивної електроенергії, наявними в матеріалах справи;

- в свою чергу споживач свої грошові зобов'язання у встановлені Договором постачання строки не виконав, оплату за отриману електроенергію своєчасно не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед постачальником за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року на суму 1 519 875,18 грн.;

- 04.08.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (відповідач), Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивач), Державним підприємством "Енергоринок" та публічним акціонерним товариством "Центренерго" було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 375Е/56 (далі - Договір взаєморозрахунку);

- згідно з пунктом 1 Договору взаєморозрахунку предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (далі - субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375;

- відповідно до пункту 7 Договору взаєморозрахунку Підприємство після отримання коштів від Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації в сумі 1 519 875,00 грн., має перерахувати їх на рахунок Компанії для погашення заборгованості за Договором постачання;

- у пункті 12 Договору взаєморозрахунку сторони, зокрема, погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору постачання. Після виконання договору сторони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору (п. 17 Договору взаєморозрахунку);

- після отримання субвенції з Державного бюджету України, на виконання умов Договору взаєморозрахунку Підприємство 20.08.2015 платіжним дорученням № 2 перерахувало на рахунок Компанії кошти у сумі 1 519 875,00 грн. відповідно до п. п. 8, 9 ст. 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 за отриману згідно Договору поставки електроенергію;

- Компанія направила Підприємству рахунок № 53999.01 на оплату пені у розмірі 63 367,73 грн., 3% річних у розмірі 3872,21 грн. та індексу інфляції у розмірі 6 079,50 грн. за липень 2015 року, який отримано Підприємством 07.08.2015, однак залишено без реагування. Посилаючись на порушення умов Договору постачання в частині своєчасної оплати Підприємством за поставлену електроенергію, Компанія звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Задовольняючи позовні вимоги Компанії, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з обставин доведеності неналежного виконання Підприємством своїх грошових зобов'язань за Договором постачання, а також того, що Договір взаєморозрахунку не є новацією та не звільняє Підприємство від правових наслідків порушення зобов'язань за Договором постачання.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками судів попередній інстанцій, оскільки при прийняті оскаржуваних рішень судами не було в повній мірі враховано наступного.

Відповідно до частини першої статті 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з частиною другою статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Договір взаєморозрахунку таких ознак не містить, про що цілком вірно наголошено судами попередніх інстанцій.

Разом із тим судами не було враховано, що уклавши Договір взаєморозрахунку, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до Договору постачання і у п. 17 Договору взаєморозрахунку погодили, що після його виконання сторони не матимуть одна до одної претензій. У пункті 12 Договору взаєморозрахунку сторони домовились не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору постачання.

Таким чином умовами Договору взаєморозрахунку передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення існуючої у Підприємства перед Компанією заборгованості за Договором постачання, але і змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору постачання, відтак, для застосування санкцій, визначених умовами Договору постачання, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених саме Договором взаєморозрахунку, тобто з порушенням його умов.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 917/2520/14 та від 01.07.2015 р. у справі № 924/1230/14, та підлягає обов'язковому врахуванню судами при розгляді аналогічних спорів в силу вимог ст. 11128 ГПК України.

Між тим, з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що умови Договору взаєморозрахунку Підприємством виконано належним чином, після отримання субвенції з Державного бюджету України Підприємство перерахувало на рахунок Компанії заборгованість у сумі 1 519 875,00 грн. за отриману згідно Договору поставки електроенергію, що виключає можливість задоволення позовних вимог Компанії.

Господарські суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, у зв'язку із чим безпідставно задовольнили позовні вимоги Компанії.

За таких обставин постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2015 підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Зважаючи на повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за можливе прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії з наведених вище підстав.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а стороні, на корись якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує судові витрати за рахунок другої сторони.

За результатами розгляду касаційної скарги Підприємства на його користь з Компанії підлягає стягненню сума витрат по сплаті судового збору за перегляд справи у апеляційному та касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2015 у справі № 922/5444/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити акціонерній компанії "Харківобленерго" у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з акціонерної компанії "Харківобленерго" на користь Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" 2 801 (дві тисячі вісімсот одну) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд справи у апеляційному та касаційному порядку.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя Г.П. Коробенко