ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року № 922/3384/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився Міщенко Д.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" на рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 27 липня 2015 р. Харківського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2015 р.у справі№ 922/3384/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Будмен"про стягнення 74 689,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 29879 від 27.07.2015р.) суми заборгованості за договором поставки товару на реалізацію № 102-574-DA10 від 01.12.2010р. у розмірі 3014,82 грн., пені в сумі 16965,97 грн., 3% річних в сумі 1618,78 грн. та інфляційних втрат в сумі 30883,66 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2015 року (суддя Калініченко Н.В), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. (головуючий - Барбашова С.В., судді - Білецька А.М., Слободін М.М.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено господарськими судами, 01.12.2010 року між ТОВ науково-виробничим підприємством "Поліпром" (постачальник) та ТОВ "Будмен" (покупець) було укладено договір поставки товару на реалізацію № 102-574-DA10 (далі - договір).

Відповідно до умов договору (пункти 2.1.,2.2.) постачальник зобов'язався передати у власність покупця партіями товар у відповідності з підписаними сторонами специфікаціями на поставку окремої партії товару, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар у встановленому цим договором порядку, з метою подальшої реалізації даної продукції в межах території збуту.

До вказаного договору між сторонами було складено та підписано додатки за № 1, № 2 та № 3, а також протокол розбіжностей від 01 грудня 2010 року, відповідно до якого у випадку несплати вартості поставленого товару покупцем протягом 180 днів з дня поставки, постачальник вправі вимагати у покупця повернення цього товару; повернення товару здійснюється на умовах передбачених п. 5.2 договору. Якщо покупець не поверне постачальнику поставлений, але не оплачений протягом вищевказаного терміну товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання вимоги, постачальник вправі вимагати від покупця оплату вартості товару погодженою сторонами в договорі, а також сплату штрафу в розмірі 2 % вартості неповернутого товару.

Укладеною між сторонами у справі додатковою угодою від 21 вересня 2011 року, продовжено дію договору до 31 грудня 2012 року, та зазначено, що строк дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо одна із сторін не повідомить другу сторону в письмовій формі про свій намір припинити дію даного договору.

У справі відсутні відомості щодо припинення дії даного договору, а тому договір є пролонгованим і на 2015 рік.

На виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку товару з 28 січня 2014 року по 22 січня 2015 року за двосторонніми видатковими накладними на загальну суму 90748,50 грн. (а. с. 41-59,т.1), проте товар був оплачений частково на суму 119881,08 грн., оскільки станом на 01.01.2014р. за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 87716,52 грн. за поставки, здійснені у 2013 році. З урахуванням часткового повернення відповідачем товару на загальну суму 55569,12 грн., станом на 24.07.2015р. у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 3014,82 грн., з урахуванням товару повернутого вже після подання позову та відкриття провадження у даній справі.

Загальна сума позову складається з заборгованості за договором у розмірі 3014,82 грн. - вартість переданого і неоплаченого в повному обсязі товару за видатковими накладними № 154 від 19.01.2015 року (залишок у розмірі 1440,84 грн.) та № 230 від 22.01.2015 року (залишок 1573,98 грн.), а також суми пені в розмірі 16965,97 грн., нарахованої позивачем на підставі пункту 9.1.1 договору, 3% річних в сумі 1618,78 грн. та інфляційних втрат в сумі 30883,66 грн., заявлених до стягнення відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічна норма міститься в ч.1 ст. 265 ГК України.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У спірному договорі сторонами визначено інший строк та порядок оплати.

Відповідно до пункту 8.1 договору покупець сплачує вартість поставленого товару не раніше ніж після реалізації кожної одиниці товару третім особам, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 4 та 19 числа кожного місяця. Якщо вказані строки оплати припадають на святкові або вихідні дні, покупець перераховує грошові кошти за проданий товар на наступний робочий день.

Пунктом 8.1.2. договору (в редакції протоколу розбіжностей від 01.12.2010р.) сторони обумовили, що в разі, коли поставлений товар покупцю не буде оплачений постачальникові протягом 180 днів з дня поставки, останній має право вимагати від покупця повернення цього товару. Повернення товару здійснюється на умовах, передбачених пунктом 5.2 договору. Якщо покупець не поверне постачальникові поставлений, але несплачений протягом вищевказаного строку товар протягом 14 днів з моменту отримання відповідної вимоги, постачальник вправі вимагати від покупця оплати вартості товару, узгодженої сторонами в договорі, а також сплати штрафу у розмірі 2% вартості неповернутого товару.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що оскільки сторонами обумовлено строк реалізації товару протягом 180 календарних днів, і у разі несплати його вартості протягом 180 днів з моменту передачі товару постачальником покупцю, постачальник має право вимагати у покупця повернення вказаного товару, а покупець повинен повернути товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника, однак відповідна вимога з приводу повернення товару після спливу 180 календарних днів з дати підписання спірних видаткових накладних позивачем не заявлялася. В даному випадку у позивача виникло лише право на вимогу про повернення товару за видатковою накладною № 154 від 19.01.2015 року - з 18 липня 2015 року, а за накладною № 230 від 22.01.2015 року - з 21 липня 2015 року. І навіть за умови звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення товару після спливу 180 днів з моменту його поставки, 14 календарних днів, після спливу яких позивач набував права вимагати оплати поставленого товару, збігали після постановлення рішення суду першої інстанції (27.07.2015 р.) - 01.08.2015 р. та 04.08.2015 р.

За таких обставин висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх передчасністю, тобто відсутністю порушення передбачених договором прав позивача є законними і обгрунтованим.

Доводи касаційної скарги про те, що обов'язок покупця оплатити весь поставлений товар виник безпосередньо після його прийняття, а борг внаслідок невиконання відповідних платіжних зобов'язань - з наступного дня після підписання видаткових накладних, тобто відповідно до правил ст. 692 ЦК України, є безпідставними, оскільки згідно з вказаною нормою таке правило діє у випадку, якщо договором не встановлено інше.

А виходячи з аналізу умов договору, обов'язок оплатити товар у відповідача виникає після його реалізації, у випадку якщо вона не відбулася - протягом 14 календарних днів, після відповідної вимоги позивача, право на пред'явлення якої у останнього виникало після 180 днів з дня поставки товару.

Оскільки не відбулося прострочення оплати товару, відсутні і підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та спростовані висновками, викладеними у постанові апеляційного господарського суду.

Ці доводи висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27 липня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2015 року у справі за № 922/3384/15 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. ГончарукСуддя І. Кондратова