ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 917/430/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Гольцової Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення від та на постанову відГосподарського суду Полтавської області 27.04.2015 Харківського апеляційного господарського суду 05.08.2015у справі Господарського суду№ 917/430/14 Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" доПублічного акціонерного товариства "АвтоКраЗ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Українипрозвернення стягнення на предмет іпотекиу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Пономаренко П.І.;- відповідача - третьої особи Лазор Я.-Н.О.; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

26.07.2011 Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраЗ" про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008, шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.04.2015 у справі № 917/430/14 (колегія суддів у складі: Безрук Т.М. - головуючий суддя, судді Киричук О.А., Сірош Д.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий суддя, судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.), позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ", на загальну суму 1 277 098 184, 12 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008, а саме: сталеливарний цех з побутовими приміщеннями (загальна площа 5824,2 м2, літера БТІ О); західні побутові приміщення головного корпусу (загальна площа 2673,9 м2, літера БТІ Aп, A-3); корпус допоміжного виробництва з вбудованими побутовими приміщеннями (північні) (загальна площа 11300,0 м2, літера БТІ А); компресорна станція № 1 (поршнева) з трансформаторною (біля пресового цеху) (загальна площа 444,7 м2, літера БТІ 2Г); киснева станція та її прохідна (загальна площа 333,5 м2, літера БТІ З, И); склад сірчаної кислоти і солі котельного цеху (загальна площа 153,5 м2, літера БТІ Е, З); побутові приміщення рамно-кузовного корпусу окремо розташовані (загальна площа 4197,2 м2, літера БТІ А); станція нейтралізації ділянки емалювання (загальна площа 195,5 м2, літера БТІ В, Б); ділянка термоемалювання ДП "КрАЗПобуттехніка" (загальна площа 962,3 м2, літера БТІ А); будівля ЦІС і ЦАС (загальна площа 1230,2 м2, літера БТІ А); станція перекачування фекальних стоків (загальна площа 313,0 м2, літера БТІ 23); локомотивне депо залізничногоцеху з конторсько-побутовими приміщеннями (рембаза на 2 стоянки) (загальна площа 1684,6 м2, літера БТІ А); будівля залізничних вагів (загальна площа 7,8 м2, літера БТІ А); дільниця зарядки електрокар (загальна площа 656,5 м2, літера БТІ А); контора начальника зміни залізничного цеху (загальна площа 28,6 м2, літера БТІ А); газорозподільний пункт білясхідної прохідної (загальна площа 42,8 м2, літера БТІ В); тепловий пункт (загальнаплоща 91,3 м2, літера БТІ А); компресорна станція (турбокомпресорна) з трансформаторною (загальна площа 1433,0 м2, літера БТІ 2Д); мазутосховище (надземний резервуар) (загальна площа 120,3 м2, літера БТІ Е); споруди очисні (біля ВПЧ-15) (загальна площа 1458,7 м2, літера БТІ Ж); насосна протипожежного та хозпитного водопроводу (загальна площа 551,1 м2, літера БТІ Д, Дп); система оборотного водопостачання № 1 у районі компресорних з градирнями № 1, № 2, насосною станцією, резервуарами і мережами (загальна площа 496,9 м2, літера БТІ Б, Бп); адміністративний корпус (в минулому - МСЧ) (загальна площа 1120,9 м2, літера БТІ А); склад будматеріалів (БУ "Автобуд") та навіс (загальна площа 401,9 м2, літера БТІ А); склад матеріалів і приміщення по заготівлі скла БУ "Автобуд" (загальна площа 318,0 м2, літера БТІ А); бетонно-розчинний вузол (старий) зі складом цементу (загальна площа 316,3 м2, літера БТІ А); будинок виготовлення залізобетонних виробів і арматурних каркасів (загальна площа 973,6 м2, літера БТІ А, Б, В); будівля дільниці благоустрою РСЦ (загальна площа 60,8 м2, літера БТІ А); контора для майстрів, БУ "Автобуд" біля прохідної (загальна площа 95,3 м2, літера БТІ А); приміщення механіка-енергетика (БУ "Автобуд") і ремонту будівельної техніки 2 навісами (загальна площа 855,1 м2, літера БТІ А, Б); приміщення майстрів БУ "Автобуд" (Колишні РБЦ) (загальна площа 220,3 м2, літера БТІ А, Б); комора та слюсарні ділянки БУ "Автобуд" та зварювальний пост (загальна площа 773,3 м2, літера БТІ А, Б, В, Г); побутові приміщення БУ "Автобуд" (РСЦ) (загальна площа 326,2 м2, літера БТІ А); оранжерея БУ "Автобуд" (загальна площа 744,4 м2, літера БТІ А, Б); модуль М-3 (загальна площа 666,1 м2, літера БТІ А); будівля лісосушильної камери з ділянкою для охолодження (загальна площа 834,3 м2, літера БТІ А, Б); гараж-майстерня спецтехніки, столярні майстерні БУ "Автобуд" (загальна площа 840,7 м2, літера БТІ А); будівля цеху шасі в механоскладальному корпусі № 1 (загальна площа 38980,6 м2, літера БТІ А); будівля цеху роздавальних коробок (загальна площа 26883,6 м2, літера БТІ А, А'); будівлі та споруди складу готових автомобілів (загальна площа 326,2 м2, літера БТІ А, Б, В, Г, Д); корпус складання, мийки та доробки автомобілів (загальна площа 21765, 1 м2, літера БТІ Ю, Ю', ю), що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62, 69-а, шляхом продажу даного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 119 334 731, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 27.04.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі № 917/430/14 в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки та його початкової ціни.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

24.02.2016, через канцелярію Вищого господарського суду України від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з поважних причин прийняти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Розглянувши заявлене клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надав доказів на підтвердження причин викладених у клопотанні; в свою чергу, ухвалою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 було відкладено розгляд справи № 917/430/14 у зв'язку із нез'явленням у призначене судове засідання повноважного представника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; при цьому, ст. ст. 69, 111-8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для звернення стягнення на визначене Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" майно на підставі договору іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Отже, Законом України "Про іпотеку" (ст. ст. 37, 38, 39) разом із такими способами звернення стягнення на предмет іпотеки, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки й реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, передбачено також і право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі з укладенням договору купівлі-продажу.

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5011-32/10471-2012, від 26.12.2011 у справі № 4/1).

12.01.2015 позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій, зокрема, просив змінити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки із реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних на реалізацію предмета іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві з укладенням договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не приймаючи заяву в частині зміни предмету позову виходив з того, що відповідно до ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви; розгляд справи по суті розпочато 18.11.2014 про що свідчить ухвала суду першої інстанції від 18.11.2014; дана заява подана після початку розгляду справи по суті 12.01.2015.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

У п. 3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) розгляд справи починається заново.

В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.20121 "Про судове рішення").

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням Голови Господарського суду Полтавської області від 10.12.2014 змінено склад суду з одноосібного на колегіальний (т. 4 а. с. 124).

Визначена розпорядженням Голови Господарського суду Полтавської області від 10.12.2014 колегія суддів ухвалою від 12.01.2015 прийняла справу до свого провадження і одночасно відклала розгляд справи на 27.01.2015; залучила до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. Тобто, змінений склад суду не переходив до розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для неприйняття заяви позивача про зміну предмету позову з мотивів наведених місцевим господарським судом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Приймаючи рішення у справі та дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка була сторонами встановлена в договорі іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана, відповідно до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, довести інший розмір початкової ціни предмета іпотеки, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення судової експертизи (відповідна правова позиція наведена у листі Верховного Суду України від 01.02.2015 "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна").

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами виник спір щодо оцінки предмета іпотеки, зокрема позивачем суду надано звіт про оцінку ринкової вартості предмета іпотеки, відповідно до якого вартість іпотечного майна складає 76 101 000, 00 грн., в той час як відповідач заперечує щодо такої вартості.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.01.2015 у справі № 917/430/14 призначено судову будівельно-технічну експертизу; проведення даної експертизи доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.; зобов'язано відповідача оплатити вартість експертизи.

Судовий експерт Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надіслав до Господарського суду Полтавської області клопотання про надання додаткових матеріалів, зокрема, оригінал або якісно виготовлену та належним чином засвідчену копію технічного паспорту на будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.03.2015 у справі № 917/430/14 поновлено провадження у справі; зобов'язано відповідача надати оригінал або якісно виготовлену та належним чином засвідчену копію технічного паспорту на будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62.

Судовий експерт Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса 03.04.2015 надіслав повідомлення про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи у зв'язку із ненаданням додаткових матеріалів та несплатою вартості робіт за проведення експертизи.

В п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що у разі повернення експертною установою (експертом) матеріалів справи господарського суду з передбачених чинним законодавством підстав суд поновлює провадження у справі для вирішення питань, пов'язаних з усуненням причин, які потягли за собою таке повернення.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції, після поновлення ухвалою від 15.04.2015 провадження у даній справі, не з'ясував причини ненадання відповідачем витребуваних додаткових матеріалів, які необхідні для проведення експертизи, не вирішив питань, пов'язаних із усуненням причин, які потягли за собою повернення експертною установою матеріалів справи без проведення судової експертизи, та фактично продовжив розгляд справи по суті.

Водночас, у разі коли для вирішення поставлених перед експертом питань йому необхідні додаткові матеріали (документи, зразки тощо) він з огляду на положення частини четвертої статті 31 ГПК вправі просити господарський суд про їх надання. Водночас законом не передбачено повноважень судового експерта щодо витребування та одержання додаткових матеріалів безпосередньо від учасників судового процесу. Тому господарський суд не може покладати на останніх обов'язок надавати додаткові матеріали безпосередньо експертові на його вимогу (п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Як вбачається із ухвали Господарського суду Полтавської області від 02.03.2015 у справі № 917/430/14, в ній не зазначено куди та у який строк необхідно відповідачу надати витребувані даною ухвалою матеріали.

До того ж, у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати (п. 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

В свою чергу, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не усунув наведені порушення допущені місцевим господарським судом.

Крім того, згідно із ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Водночас, суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що звіт про оцінку ринкової вартості предмета іпотеки наданий позивачем містить суттєві недоліки, в порушення вимог ст. ст. 84, 105 ГПК України, не зазначили яким саме положенням (національним стандартам) оцінки майна не відповідає зазначений звіт.

З огляду на наведене, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити й перевірити належними доказами зазначені в цій постанові обставини, дати доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.04.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі № 917/430/14.

Справу № 917/430/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.А. ГОЛЬЦОВА