ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 916/1955/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІНБАНК"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015у справі№916/1955/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"до1. Публічного акціонерного товариства "ФІНБАНК"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСПЕЦНАДРА";за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОРГ 2013" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІСТОЛЬ ЛТД"; в судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "ВТБ Банк" Карасюк О.В., Дожджанюк О.І.; - ПАТ "ФіНБАНК" повідомлений, але не з'явився; - ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА" повідомлений, але не з'явився; - ТОВ "ВЕЛТОРГ 2013" повідомлений, але не з'явився; -ТОВ "БРІСТОЛЬ ЛТД" повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ПАТ "ФІНБАНК" (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСПЕЦНАДРА" (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами іпотечного договору від 27.02.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №105, як такого, що укладений з порушенням вимог ст.ст. 9, 13 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.07.2015 у справі №916/1955/15 (суддя Рога Н.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі №916/1955/15 (судді: Разюк Г.П., Петров М.С., Колоколов С.І.) рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2015 скасовано; позов ПАТ "ВТБ Банк" - задоволено; визнано недійсним іпотечний договір від 27.02.2014, укладений між ПАТ "ФІНБАНК" та ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. та зареєстрований в реєстрі за №105.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "ФІНБАНК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі №916/1955/15 скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2015 залишити без змін.

ПАТ "ВТБ Банк" подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акта, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.05.2007 між ВАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Таміра", яке є майновим поручителем ТОВ "Фірма Тагіт" в забезпеченні належного виконання зобов'язань останнього за кредитним договором №115-Ю від 26.04.2007, укладено іпотечний договір №115-Z/3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. за реєстровим № 1962.

Предметом іпотеки згідно з п. 2.1 іпотечного договору є нежитлова будівля літ. "Т-5", загальною площею 10441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13.

10.05.2007 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на вищевказаний об'єкт накладено заборону відчуження, про що нотаріусом вчинено запис №3. 23.01.2008 запис про обтяження об'єкту нерухомого майна, що є предметом іпотеки, внесений до Державного реєстру іпотек.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2011 за заявою боржника на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у справі № 29/5005/6325/2011 ТОВ "Таміра" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а також скасовано всі арешти, накладені на майно боржника та інші обмеження щодо розпорядження його майном.

На Товарній біржі "Європейська" 28.12.2012 відбувся цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна, що належало ТОВ "Таміра".

Переможцем торгів з реалізації майна ТОВ "Таміра", які відбулися в рамках справи про банкрутство, визнано ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА", результати яких оформлені протоколом №5 та актом № 5 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 на нежитлову будівлю літ "Т-5", загальною площею 10 441,9 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі №922/295/13-г за позовом ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА" до ТОВ "Таміра" за ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА" визнано право власності на нежитлову будівлю літ. "Т-5", загальною площею 10441,9 кв.м., розташовану за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

27.02.2014 між ПАТ "ФІНБАНК" та ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА", з метою забезпечення зобов'язань ТОВ "ВЕЛТОРГ 2013" за договором овердрафту №03/01/14 від 23.01.2014, укладено іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. за реєстровим № 105, предметом якого виступило нерухоме майно-нежитлова будівля літ "Т-5", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі № 29/5005/6325/2011 визнано недійсними результати прилюдних торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна, що належить на праві власності ТОВ "Таміра", проведених в процедурі банкрутства, а саме лот №1 нежитлова будівля літ "Т-5", що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Морозова, буд. 13, що відбулись 28.12.2012.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2015 у справі №922/1304/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015, задоволено повністю позовні вимоги ПАТ "ФІНБАНК" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу ТОВ "Велторг 2013" перед ПАТ "ФІНБАНК" за договором овердрафту № 03/01/14 від 23.01.2014 в загальній сумі 22 348 163,89 грн.; звернуто стягнення шляхом визнання права власності за ПАТ "ФІНБАНК" на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Морозова, буд. 13 літ. "Т-5", загальною площею 10441,9 кв.м.

Предметом даного спору є вимога ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним, укладеного між ПАТ "ФІНБАНК" та ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА" іпотечного договору від 27.02.2014, як такого, що порушує права позивача на нерухоме майно (будівля літ "Т-5", що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Морозова, буд. 13) як іпотекодежателя за договором іпотеки №115-Z/3, укладеного з ТОВ "Таміра".

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що право ПАТ "ВТБ Банк" як іпотекодержателя спірного нерухомого майна припинилося у зв'язку з продажем його на аукціоні в порядку ліквідаційної процедури ТОВ "Таміра".

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим судом не враховано, що договір іпотеки, укладений між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Таміра" не припинив свою дію, оскільки вимоги ПАТ "ВТБ Банк", всупереч ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не були погашені за рахунок продажу іпотечного майна, а результат прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна визнано недійсними; водночас апеляційний суд послався та те, що ПАТ "ВТБ Банк" не надавав згоди на укладення спірного іпотечного договору між ПАТ "ФІНБАНК" та ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА". Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі №922/295/13-г, яким за ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА" визнано право власності на спірне майно, скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2014.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені також ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013, ліквідація розглядається як припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013 встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

При цьому, слід враховувати спеціальні норми ч. 2 ст. 26 вказаного Закону, які передбачають особливості задоволення вимог кредиторів, що забезпечені заставою, а саме: майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013, визначено порядок розподілу коштів, одержаних від продажу майна банкрута. Так, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Отже, майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, а кошти, одержані від його реалізації в ході ліквідаційної процедури, використовуються виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 25.03.2015 у справі №32/17-352-2011).

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції вимоги ПАТ "ВТБ Банк" не були погашені, за рахунок коштів від реалізації іпотечного майна на задоволення вимог заставного кредитора, що суперечить ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а результати прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна визнано недійсними.

За змістом ст. ст. 17, 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що укладений між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Таміра" іпотечний договір не припинив свою дію.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний іпотечний договір від 27.02.2014 укладений між ПАТ "ФІНБАНК" та ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА" за відсутності згоди позивача, як іпотекодежателя за договором іпотеки №115-Z/3, укладеного з ТОВ "Таміра", а отже порушено вимоги статті 12 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсним іпотечного договору від 27.02.2014, укладеного між ПАТ "ФІНБАНК" та ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА".

Посилання скаржника на те, що укладений між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Таміра" іпотечний договір припинив свою дію внаслідок визнання ТОВ "Таміра" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, не ґрунтуються на нормах права.

Так, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює наслідки визнання божника банкрутом у вигляді скасування арештів, накладених на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника. Однак вказана норма має на меті виключно забезпечення можливості проведення передбачених ліквідаційною процедурою заходів щодо погашення вимог кредиторів за рахунок майна боржника шляхом його продажу.

Сам лише факт скасування обмежень стосовно розпорядження майном боржника та арештів на таке майно не свідчить про припинення зобов'язальних відносин сторін, що ґрунтуються на іпотечному договорі.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний суд в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанцій, що покладені в основу прийнятого у даній справі судового рішення, а тому не є підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІНБАНК" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі №916/1955/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т. БАРИЦЬКА

Судді Н. ГУБЕНКО

В. КАРТЕРЕ