ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2016 року Справа № 915/295/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Креді Агріколь Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Міранда" до ПАТ "Креді Агріколь Банк", третя особа - ТОВ "Сейв Тайм", про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У березні 2015 року ТОВ "Міранда" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Креді Агріколь Банк" в особі філії ПАТ "Креді Агріколь Банк" (далі - відповідач), третя особа - ТОВ "Сейв Тайм", з позовом про стягнення 139978 гривень, які складаються з: незаконно перерахованих коштів в розмірі 2978 гривень, незаконно перерахованих коштів в розмірі 135000 гривень та 2000 гривень витрат на адвокатські послуги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13 липня 2015 року).
Позовні вимоги обгрунтовано безпідставним перерахуванням відповідачем з рахунку позивача коштів на рахунок третьої особи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Міранда" задоволено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14 липня 2015 року скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Міранда" задоволено повністю.
Стягнуто з ПАТ "Креді Агріколь Банк" на користь ТОВ "Міранда" 137978 гривень безпідставно списаних коштів, 2000 гривень витрат на адвокатські послуги.
У касаційній скарзі ПАТ "Креді Агріколь Банк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2015 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 14 липня 2015 року.
Посилається на порушення апеляційним господарським судом норм ст.ст. 1073, 1074, 1212, ст. 18, п. 22.6 ст. 22, п. 32.3.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні", ст. 224 Господарського кодексу України.
Вважає, що апеляційним господарським судом порушено ст. ст. 4-2, 4-3, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Вказує, що предметом спору є стягнення збитків з установи банку за неналежне виконання договірних зобов'язань по збереженню грошових коштів клієнта, а не стягнення боргу.
Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони та третя особа повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 червня 2014 року між ПАТ "Креді Агріколь Банк" (банк) та ТОВ "Міранда" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 250620141, за умовами якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок (№ 26009500097039), приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять, та виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунку, проведення інших операцій за поточним рахунком відповідно до умов договору та умов законодавства України.
25 червня 2014 року сторонами затверджено картку із зразками відбитка печатки і підписів, якою встановлено зразок відбитка печатки товариства, зразки підписів директора товариства, ОСОБА_5, та заступника директора товариства, ОСОБА_6, які визначено як обов'язкові під час здійснення операцій за поточним рахунком позивача (№ 26009500097039).
Положеннями п. 4.1, 4.4.1 договору визначено, що банк здійснює розрахунково-касові операції за поточним рахунком клієнта відповідно до порядку та умов, передбачених договором, іншими договорами клієнта з банком та згідно із законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України. Клієнт може надавати банку розрахункові документи на розпорядження коштами на поточному рахунку на паперових носіях (в оригіналі або із використанням електронних розрахункових документів відповідно до умов договору та вимог законодавства України).
Відповідно до п. 6.1 договору банк зобов'язаний за допомогою системи "Клієнт-Банк" з системою захисту інформації: надавати клієнту комплекс послуг з розрахунково-касового та/або інформаційного обслуговування рахунку; інформаційного обслуговування вкладного рахунку клієнта та/або будь-якого іншого рахунку клієнта, відкритого в банку; забезпечити обмін між сторонами документами, складеними за встановленою банком формою, перелік та можливість прийняття яких банком до виконання попередньо погоджено сторонами у інших договорах клієнта з банком, у відповідності до умов договору та вимог законодавства України за умови: наявності відкритого поточного та/або будь-якого іншого рахунку клієнта в банку; надання банкові в належній формі документів, необхідних для ідентифікації осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, отримувати інформацію щодо поточного рахунку та/або будь-якого іншого рахунку клієнта в банку, та яким на законних підставах надається право володіння електронним цифровим підписом та відповідно накладення підпису під час створення розрахункового та/або іншого документу, надання якого за допомогою системи "Клієнт-Банк" узгоджене сторонами у договорі та/або інших договорах клієнта з банком; надання клієнтом банкові заяви про надання послуги.
Клієнт отримує послуги по користуванню системою "Клієнт-Банк" відповідно до умов договору та правил користування системою "Клієнт-Банк", що є додатком № 5 до договору та його невід'ємною частиною.
Пунктом 14.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його належного підписання повноважними представниками сторін та діє протягом невизначеного строку - до моменту його розірвання (припинення) з підстав та в порядку, передбаченому договором та/або чинним законодавством України.
Встановлено, що згідно заяви про надання послуги № 1 від 25 червня 2014 року позивача підключено до системи "Клієнт-Банк".
10 грудня 2014 року від ТОВ "Міранда" до ПАТ "Креді Агріколь Банк" надійшла заява про відключення послуг системи "Клієнт-Банк" від поточного рахунку позивача.
Пунктом 6.8 договору сторони погодили, що кожна із сторін має право відмовитись від надання послуг шляхом подання заяви іншій стороні про відмову від надання послуг. У цьому випадку надання послуг припиняється на п'ятий день з дати отримання відповідного повідомлення про відмову від надання послуг іншою стороною, що може бути складено в довільній формі.
Відповідно до довідки відповідача (№ 73003-0002 від 6 січня 2015 року) послуги системи "Клієнт-Банк" відключені від рахунку ТОВ "Міранда" 18 грудня 2014 року.
Разом з тим, 17 грудня 2014 року від позивача ПАТ "Креді Агріколь Банк" за допомогою системи "Клієнт-Банк" надійшли підписані електронним підписом ОСОБА_6 платіжні доручення № 17122014 про перерахування на рахунок ТОВ "Сейв Тайм" грошових коштів в сумі 135000 гривень та № 17122015 про перерахування та рахунок ФОП ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 2978 гривень, які були виконані банком.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Міранда" зазначає, що вказані грошові кошти перераховані відповідачем безпідставно, оскільки на момент надходження вказаних платіжних доручень система "Клієнт-Банк" мала бути відключена від рахунку позивача.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що за умовами договору банк зобов'язаний був відключити клієнта від послуги системи "клієнт-банк" на п'ятий день з дати отримання відповідної заяви, тобто, з 15 грудня 2014 року, проте, відключив ТОВ "Міранда" від послуги лише 18 грудня 2014 року, у зв'язку із чим відбулось безпідставне списання грошових коштів з рахунку клієнта за платіжними доручення № 17122014 та № 17122015 про перерахування грошових коштів в сумі 135000 гривень на рахунок ТОВ "Сейв Тайм" та про перерахування грошових коштів в сумі 2978 гривень на рахунок ФОП ОСОБА_7
Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками суду апеляційної інстанції та вважає обгрунтованими висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати, що грошові кошти за вказаними платіжними дорученнями перераховані банком безпідставно з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21 січня 2004 року, власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.
Пунктом 3.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ № 492 від 12 листопада 2003 року, (далі - Інструкція) банк відкриває поточний рахунок юридичній особі, яка не має рахунку в цьому банку, за наявності в тому числі і картки із зразками підписів і відбитка печатки.
Відповідно до п. п. 18.1, 18.2 Інструкції усі юридичні особи незалежно від форм власності та їх відокремлені підрозділи подають картку із зразками підписів і відбитка печатки у двох примірниках. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів та зразок відбитка печатки (за наявності). Право першого підпису належить першому керівнику юридичної особи, якій відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам.
Встановлено, що повноваження заступника директора ОСОБА_6 на вчинення дій від імені позивача, зокрема, розпорядження поточним рахунком, відкритим в установі банку, належним чином підтверджені витягом з ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом позивача станом на 24 лютого 2015 року, статутом позивача в редакції від 21 серпня 2012 року, наказом № 3-К від 3 вересня 2012 року про прийняття на роботу, банківською карткою із зразками підписів від 25 червня 2014 року.
Пунктом 18.13 Інструкції передбачено, що у разі заміни або доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого або другого підпису, засвідчена в установленому порядку.
Згідно з п. 6.4.7 договору у разі зміни або розширення кола осіб, яким надано право підпису розрахункових та/або інших документів, а також при зміні юридичної та/або фактичної адреси клієнта, останній зобов'язаний повідомити про це банк з наданням відповідних належних чином завірених документів не пізніше трьох робочих днів з дня виникнення таких змін. Відповідальність за своєчасну зміну електронного цифрового підпису та переоформлення необхідних документів покладається на клієнта.
Станом на день надходження відповідачеві платіжних доручень від позивача (17 грудня 2014 року) нової картки із зразками підписів позивачем не подано. Картку зі зразком підпису ОСОБА_6 анульовано банком за заявою позивача лише 25 грудня 2014 року.
Враховуючи, що на момент звернення зі спірними платіжними дорученнями ОСОБА_6 мав право підпису платіжних документів, а його електронний цифровий підпис анульовано не було, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про відсутність підстав вважати спірні платіжні доручення № 17122014, № 17122015 від 17 грудня 2014 року, підписані електронним підписом ОСОБА_6, такими, що оформлені неналежним чином.
Відповідно до п. 6.4.2 договору розрахунковий документ, переданий до банку за допомогою системи "Клієнт-Банк" та/або інший документ, надання якого таким способом попередньо узгоджене сторонами в інших договорах клієнта з банком, підписаний електронними цифровими підписами, приймається банком як такий, що має юридичну силу на рівні з документом, що наданий клієнтом на паперовому носії та містить підписи відповідальних осіб клієнта. Для уникнення непорозумінь, сторони домовилися, що документ, надісланий уповноваженою особою клієнта та/або банка за допомогою системи "Клієнт-Банк" встановлює, змінює або припиняє правовідносини між сторонами відповідно до змісту такого документу, надсилання/отримання якого передбачено договором та/або іншим відповідним договором клієнта з банком. Документ, отриманий банком від клієнта за допомогою системи "Клієнт-Банк", породжує такі ж наслідки, якби він був наданий банку безпосередньо уповноваженій особі банку за підписом уповноваженої особи клієнта в оригіналі, і є достатнім та обов'язковим для сторін і підлягає виконанню відповідно до змісту такого документу та відповідного договору клієнта з банком. Клієнт погоджується з тим, що банк не прийматиме до виконання документ, надісланий за допомогою системи "Клієнт-Банк" та надання якого таким способом не обумовлено певним договором клієнта з банком.
Згідно ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Відповідно до п. 4.4.2 договору у розрахунковому документі мають зазначатися всі необхідні реквізити, що вимагається для такого розрахункового документа відповідно до вимог банку та законодавства України. Банк не несе відповідальності за підтвердження правильності реквізитів відправника та отримувача, номера рахунків та будь-якої іншої інформації, що міститься в розрахунковому документів.
Пунктом 6.4.6 договору сторони встановили, що відповідальність за належне оформлення розрахункових та/або інших документів, що можуть надаватися клієнтом в банк, за допомогою системи "Клієнт-Банк" та використанням електронного цифрового підпису, повністю покладається на клієнта. Сторони також домовились, що у випадку встановлення фіктивності оформленого за допомогою електронного цифрового підпису документа, збитки, заподіяні одній із сторін договору або третім особам в результаті здійсненої на підставі такого фіктивного документа, операції, підлягають відшкодуванню за рахунок сторони, від імені якої було оформлено такий документ.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, електронний підпис ОСОБА_6 як особи, що має право підписувати платіжні документи позивача, на спірних платіжних дорученнях банком було верифіковано до їх виконання.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов юридично правильного висновку про те, що банк підставно перерахував спірні суми за вказаними платіжними дорученнями.
Судом також встановлено, що грошові кошти, списані з рахунку позивача на підставі спірних платіжних доручень, перераховані на рахунок, вказаний у платіжних дорученнях, та на рахунок позивача не поверталися.
Разом з тим, місцевим господарським судом вірно вказано, що у випадку помилкового перерахування спірної суми на підставі згаданих платіжних доручень, у позивача виникає право звернення до особи, на рахунок якої він перерахував вказані кошти, з вимогою про їх повернення як безпідставно отриманих. Також позивач не обмежений у праві звернення до банку з вимогою відшкодування збитків, завданих у зв'язку з неналежним виконанням договору.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з ПАТ "Креді Агріколь Банк" грошових коштів у сумі 135000 гривень та 2978 гривень як безпідставно списаних, оскільки вказані суми списані на підставі платіжних доручень, підписаних уповноваженим представником позивача у порядку, визначеному умовами договору, та нормами чинного законодавства.
З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду визнати обгрунтованою не можна, тому вона підлягає скасуванню, а законне рішення місцевого господарського суду прийняте за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки у сукупності та вірного застосування ч. ч. 1, 3 ст. 1066, ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21 січня 2004 року, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2015 року.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14 липня 2015 року залишити без змін.
Головуючий Т. Козир
Судді О. Кролевець
С. Шевчук