Постанова ВГСУ від 24.02.2016 року у справі №911/2086/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 911/2086/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 16.11.2015у справі№911/2086/15 господарського суду Чернігівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дата Майнінг Груп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вишневий квартал"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Неос Банк"простягнення заборгованості в сумі 56 301 351,71 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- ТОВ "Дата Майнінг Груп" повідомлений, але не з'явився;

- ТОВ "Вишневий квартал" повідомлений, але не з'явився;

- ПАТ "Неос Банк" повідомлений, але не з'явився;

- ОСОБА_4 повідомлений, але не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дата Майнінг Груп" (позивач/ТОВ "Дата Майнінг Груп") звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневий квартал" (відповідач/ ТОВ "Вишневий квартал" ) про стягнення 56 301 351,71 грн. боргу, який складається з: 34 973 935,99 грн. заборгованості за кредитом, 20 045 084,88 грн заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом з 21.11.2012 по 20.04.2015 включно, 1 282 330,84 грн. пені за прострочення сплати процентів за кредитом з 22.04.2014 по 21.04.2015 включно.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.08.2015 у справі №911/2086/15 позов задоволено частково; за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 34 973 935,99 грн. заборгованості по кредиту, 20 045 084,88 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 279 913,12 грн. пені за прострочення сплати процентів. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_4 (надалі - скаржник/ ОСОБА_4.), як особа, яку не було залучено до участі у справі, в якій останній просив вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Майнінг Груп" відмовити повністю.

Також в поданій апеляційній скарзі, скаржник вказував на те, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору громадяни віднесені до першої та другої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а оскільки він належить до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, то він звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 у справі №911/2086/15 (судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.08.2015 у справі №911/2086/15 не прийнято до розгляду та повернуто її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

ОСОБА_4, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і справу передати до суду апеляційної інстанції.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. ст. 69, 111-8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; більш того, в ухвалі про порушення касаційного провадження сторони повідомлялись, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, як особа яку не було залучено до участі у справі, подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.08.2015, в якій, просив рішення скасувати та прийняте нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015, якою повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_4, мотивована тим, що скаржником не додано доказів сплати судового збору.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 Господарського процесуального кодексу України.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст. 94 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України № 3674-VІ від 08.07.2011 "Про судовий збір", який набрав чинності 01.11.2011.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (далі- Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становить 1 218,00 грн.

Підпунктом 4 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, визначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно із положеннями підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, скаржник повинен був сплати судовий збір, виходячи зі ставок, що визначені підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", тобто 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, (73 080,00 грн. судовий збір за подання позовної заяви) х 110 %).

В силу п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як встановлено апеляційним господарським судом, звертаючись з апеляційної скаргою на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.08.2015, ОСОБА_4 взагалі не подав доказів сплати судового збору, що також підтверджується копією апеляційної скарги, наявної у матеріалах справи (т. 4 а. с. 191-195), серед додатків якої (апеляційної скарги) не міститься посилань на докази сплати судового збору.

Стосовно доводів ОСОБА_4 викладених у касаційній скарзі, про те, що Київським апеляційним господарським судом не враховано, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, у пункті 10 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" передбачено звільнення від сплати судового збору саме позивачів, а не інших учасників справи, в той час як ОСОБА_4 звертався з апеляційною скаргою, як особа яку не було залучено до участі у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про те, що ненадання ОСОБА_4 до апеляційної скарги доказів сплати судового збору є підставою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України для неприйняття апеляційної скарги до розгляду та поверненню її скаржникові.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відтак, наведене дає підстави стверджувати про законність та обґрунтованість прийнятої у даній справі ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015, а отже і про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України