ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 911/1986/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуфізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року господарського суду Київської області від 11.06.2015 рокуу справі господарського судуКиївської областіза позовомприватного підприємства "Пономарьов"дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 41 410,70 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Пономарьов М.М.,- відповідача:ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року приватне підприємство "Пономарьов" (далі - ПП "Пономарьов") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі- ФОП ОСОБА_4.), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення 26200,00 грн. основного боргу, 4838,80 грн. пені, 340,76 грн. -3% річних, 7031,14 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.06.2015 року (суддя Лилак Т.Д.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПП "Пономарьов" 26200,00 грн. основного боргу, 4838,80 грн. пені, 340,76 грн. -3% річних, 7031,14 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року (колегія суддів у складі: Ропій Л.М.- головуючого, суддів: Калатай Н.Ф., Рябухи В.І.) рішення місцевого господарського суду від 11.06.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року та рішення господарського суду Київської області від 11.06.2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 26200,00 грн. основного боргу, 4838,80 грн. пені, 340,76 грн. -3% річних, 7031,14 грн. інфляційних втрат.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позивачем наявності у відповідача заборгованості за надані за договором про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №01/11/14 від 01.11.2014 року транспортно-експедиційних послуг у розмірі 26200,00 грн. та наявності прострочення грошового зобов"язання за цим договором, як підстава для стягнення пені та нарахуванні згідно зі ст. 625 ЦК України.

З вказаними висновками погодився суд апеляційної інстанції, у зв"язку з чим залишив рішення місцевого господарського суду в силі.

Проте, з висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 зазначено, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 подаючи апеляційну скаргу посилалось на неповне з"ясування місцевим господарським судом обставин щодо розміру заборгованості за договором, у зв"язку з чим було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме платіжних доручень, які на думку відповідача свідчать про наявність заборгованості перед позивачем за договором, але меншу ніж було присуджено до стягнення судом першої інстанції.

Відхиляючи подане клопотання апелянта про залучення додаткових доказів до справи, які на відповідача думку мають істотне значення для правильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником необґрунтовано належним чином неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Проте, такий висновок зроблений без урахування всіх обставин в сукупності, адже судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що відповідач жодного разу не приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, матеріали справи свідчать, що ухвали про призначення, відкладення розгляду справи відповідачем не отримувались. За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність відповідачем неможливості подання додаткових доказів в суді першої інстанції, а тому безпідставно відхилив клопотання про долучення до справи додаткових доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваної постанови, та передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року у справі № 911/1986/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова