ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 910/7520/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року господарського суду міста Києва від 26.08.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг"доДержавного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України за участю Прокуратури м. Києвапророзірвання договору та стягнення 221 176 093,60 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Стецик Н.В.,- відповідача:Кириченко О.В.,- третьої особи: - прокурор:Притула Г.Ю., Яковлєв О.І., Савицька О.В.,ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" (далі -ТОВ "Вог Трейдинг") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" (далі - ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами") про розірвання договору та стягнення 221176093,60 грн. вартості неповернутих нафтопродуктів (позовні вимоги викладені з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з істотною зміною обставин укладеного між сторонами спору договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів від 27.11.2013 № 372 відповідачем допущено порушення умов договору, яке полягає у невиконанні останнім замовлених позивачем послуг у встановлений строк. У зв'язку з тим, що втрата відповідачем контролю над місцем зберігання нафтопродуктів (місцем виконання умов договору) є об'єктивним фактором, що суттєво впливає на виконання умов договору позивач вважає, що в даних договірних відносинах наявна істотна зміна обставин, що є підставою для розірвання договору з посиланням на ст. 652 ЦК України та стягнення 221176093,60 грн. вартості неповернутих нафтопродуктів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2015 року (суддя Балац С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року (колегія суддів у складі: Куксов В.В. - головуючий, судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду від 26.08.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Додатковою постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 року (колегія суддів у складі: Куксов В.В. - головуючий, судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" частину надмірно сплаченого судового збору в розмірі 120582,00 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 6929 від 16.09.2015року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2015 року скасувати та прийняти по справі нове рішення про розірвання Договору про надання послуг по перевалці нафтопродуктів №372 від 27.11.2013 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем, у зв'язку з істотною зміною обставин та стягнути з Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" 221176093,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.11.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" (замовник) та державним підприємством Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами (виконавець), яке згідно із статутом державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами", затвердженим наказом Міненерговугілля від 29.05.2014 року № 385 та зареєстрованим 03.06.2014 року, перейменовано у державне підприємство "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" укладено договір № 372 про надання послуг з перевалки нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.2 договору обсяг послуг по перевалці нафтопродуктів, що є предметом даного договору, включає в себе: приймання-передачу нафтопродуктів в ємкостях виконавця; зберігання нафтопродуктів в ємкостях (резервуарах) виконавця протягом строків, встановлених даним договором; відвантаження нафтопродуктів в залізничні цистерни у відповідності до наданих замовником рознарядок.

Пунктом 2.1.1 договору сторони передбачили обов'язок виконавця прийняти на зберігання нафтопродукти замовника в об'ємі, на умовах та на строк, передбачений даним договором та відповідними додатками до нього по фактичній кількості та якості.

Згідно з п. 6.1 Договору сторони погодили, що підставою звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань є обставини непереборної сили: пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха, блокади, ембарго, заборони на експорт, війна, військові операції будь-якого характеру; зміни законодавства і рішення урядів, якщо вони безпосередньо впливають на виконання сторонами зобов'язань за даним Договором, а також інші форс-мажорні обставини.

Як зазначено у п. 6.2 Договору саме на сторону, для якої виникли обставини неможливості виконання зобов'язань за Договором покладено обов'язок негайно, але не пізніше п'яти календарних днів повідомити іншу сторону договору про неможливість такого виконання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що факт настання обставин непереборної сили (форс-мажор) повинен підтверджуватися відповідним документом торгово-промислової палати, або актом чи рішенням відповідного органу влади за місцем дії таких обставин.

Відповідно до п. 6.4 Договору, у разі виникнення наведених вище обставин строк виконання сторонами своїх обов'язків за Договором продовжується на період дії таких обставин.

Пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що договір діє з моменту підписання сторонами договору та до 31.12.2013 року, в частині зобов"язань прийнятих сторонами в тому числі взаєморозрахунків - до моменту їх повного виконання. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у письмовій формі.

Додатком №2 від 27.11.2013 року до договору сторони встановили, що вартість нафтопродуктів визначається на момент їх приймання у відповідності з митною вартістю, що заявлена при митному оформленні нафтопродукту. Сторони дійшли згоди, що вказана в даному додатку до договору формула визначення вартості нафтопродукту приймається сторонами при проведенні взаємних розрахунків на весь період дії договору, а також у випадках розгляду та вирішення спорів і позовів по договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом № 22/04-02 від 22.04.2014 року Державне підприємство "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами повідомило позивача про неможливість виконання умов Договору внаслідок втрати контролю над майном нафтобази, де зберігалися нафтопродукти та настання обставин непереборної сили (анексія Російською Федерацією півострову Крим).

Висновком торгово-промислової палати України від 17.04.2014 № 935/05-4 підтверджено, що події на території Автономної республіки Крим є обставинами непереборної сили (форс-мажору), передбаченими Договором від 27.11.2013 № 372 між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" та державним підприємством Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами. Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) - 27.02.2014, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили (форс-мажору) на момент видачі даного висновку встановити неможливо.

Вказані вище обставини, позивач вважає істотною зміною обставини, у зв'язку з чим просить суд розірвати договір № 372 про надання послуг з перевалки нафтопродуктів на підставі ст. 652 ЦК України. Позивач також вказує, що відповідачем не повернуті, надані останньому на зберігання нафтопродукти на загальну суму 221176093,60 грн., а тому просить стягнути їх вартість на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про розірвання укладеного між сторонами спору договору внаслідок істотної зміни обставин та невиконання відповідачем його умов задоволенню не підлягає, оскільки через наявність обставин непереборної сили на відповідача не може бути покладено визначену договором відповідальність за невиконання умов договору. Дійшовши висновку про відсутність підстав для розірвання договору, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову про повернення безпідставного набутого майна або відшкодування його вартості.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, навів власне обгрунтування відмови у позові про розірвання договору та зазначив, що оскільки зберігач належним чином виконав свої зобов"язання за договором, а саме своєчасно повідомив поклажодавця про настання обставин, що впливають на виконання ним зобов"язань за договором, а зволікання позивача призвели до того, що відповідач без значних збитків для себе не може виконати вимоги позивача, то за вказаних обставин позивач може ставити питання про внесення змін до договору у зв"язку з істотною зміною обставин, а не про його розірвання. Щодо позовної вимоги про стягнення вартості нафтопродуктів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані вимоги є безпідставними та недоведеними належними доказами про дійсну кількість нафтопродуктів, що перебувало у відповідача на зберіганні за договором.

Проте, зазначені висновки попередніх судових інстанцій колегія суддів вважає передчасними та такими, що зроблені без урахування всіх обставин справи та дослідження доказів, які входять до предмету доказування у даній справі.

Зокрема, розглядаючи позовні вимоги про розірвання договору, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили правову природу укладеного між сторонами договору на підставі якого виникли правовідносини, не надали належну оцінку умовам договору, відповідно і не встановили, які взаємні права та обов"язки виникли у сторін за вказаним договором та якими нормами права вони врегульовуються.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на приписи зазначених статей, суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не надали належної юридичної оцінки умовам п.6.4, п.10.1 договору, щодо строку дії договору та дії зобов"язань за цим договором, а відповідно і не встановили, чи на момент виникнення обставин - 27.02.2014 року, які підтверджені висновком торгово-промислової палати України від 17.04.2014 № 935/05-4 продовжували існувати зобов"язання сторін, які виникли за договором про надання послуг по перевалці нафтопродуктів №372 від 27.12.2013 року та чи є правові підстави передбачені ст. 652 ЦК України для розірвання договору після закінчення строку дії договору.

Врахування та дослідження вказаних обставин має істотне значення також і для правильного вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення вартості нафтопродуктів.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2015 року у справі №910/7520/15-г скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова