ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 910/23010/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівАкулової Н.В. Владимиренко С.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 04.11.2015 Київського апеляційного господарського суду 15.12.2015у справі господарського суду№ 910/23010/15 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група трейд"простягнення 10 740 481,00 грн.за участю представників:

від позивача - Охріменко О.О.

від відповідача - Польська М.О.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі № 910/23010/15 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 (головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позивач) у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2016 у справі № 910/23010/15 (головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Акулова Н.В., Кочерова Н.О.) прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до провадження.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 24.02.2016, у зв'язку з перебуванням судді Кочерової Н.О. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/23010/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.02.2016, у зв'язку з перебуванням судді Кочерової Н.О. на лікарняному, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична група трейд" (постачальник) укладено договір поставки № КИВ136К-С, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2014 року (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору постачальник поставляє товар на умовах ЕXW ФРАНКО- СКЛАД згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010, за винятком застережень, прямо передбачених даним договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктами 5.1., 5.3. договору передбачено, що оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом 80% попередньої оплати від суми товару, вказаного у специфікаціях. Остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських днів після отримання покупцем складської квитанції або іншого складського документа на товар, вказаний у специфікації.

У пункті 10.1 договору встановлено, що строк його дії до 30.06.2015, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач здійснив передоплату на загальну суму 9 996 240,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 25319 від 28.11.2014, № 25640 від 04.12.2014.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 24.07.2015 звернулось до ТОВ "Енергетична група трейд" з листом-вимогою про повернення до 30.07.2015 грошових коштів у розмірі 9 996 240,00 грн. передоплати, оскільки ТОВ "Енергетична група трейд" не виконало умов договору, товар не поставило.

ТОВ "Енергетична група трейд", у відповідь на вказану вимогу зазначило, що товариство не отримувало від позивача належним чином заповненої специфікації до договору, з визначенням місця поставки товару, його якості, строків поставки, кількості партії та ціни за товар.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група трейд" 9 996 240,00 грн. основного боргу, 29 577,92 грн. 3% річних, 229 913,52 грн. пені та 484 749,56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з невиконанням зобов'язань з поставки товару за договором поставки № КИВ136К-С від 19.11.2014.

Судами попередніх інстанцій відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не було вчинено необхідних дій для виникнення у відповідача зобов'язання з постачання відповідної продукції.

Згідно зі статтею 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Позивачем не надано суду специфікації на відповідну партію товару, за який здійснено оплату, не надано доказів щодо погодження між сторонами строків поставки обумовленого товару, а вимога позивача № 130-2-12/3723 від 23.07.2015 не містить вимоги про поставку товару відповідно до статей 530, 663 Цивільного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги посилання позивача на те, що строк дії договору сплинув (30.06.2015), оскільки саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину. В даному випадку повернення позивачеві передоплати за спірним договором буде вважатися односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, що є прямим порушенням зобов'язального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На продавця покладено обов'язок поставити товар, а покупець зобов'язаний його оплатити.

Згідно з пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 629 вказаного Кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тобто, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись сторонами.

Відповідно до умов пункту 3.3 договору кількість, строк, місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії товару визначаються в специфікаціях до цього договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами (додатками) цього договору.

Судами попередніх інстанцій не надано оцінки платіжним дорученням від 28.11.2014, від 04.12.2014, відповідно до яких позивачем здійснено попередню оплату за кукурудзу 3 класу згідно рахунків № ЕГ-0000007 від 24.11.2014, № ЕГ-0000008 від 03.12.2014. Суди не досліджували вказані рахунки, як не з'ясовано і питання щодо домовленості про поставку кукурудзи 3 класу кількістю 4 767,000 тонн, за яку здійснено попередню оплату.

Крім того, пункт 3.3. договору містить обов'язок підписання специфікації обома сторонами.

Відповідно до довідки Державної фінансової інспекції в місті Києві № 10-31/1157 від 10.07.2015 зустрічної звірки підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, що здійснювались між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична група трейд" за період з 01.04.2014 по 01.06.2015, ТОВ "Енергетична група трейд" видано рахунки № ЕГ-0000007 від 24.11.2014, № ЕГ-0000008 від 03.12.2014 одержувачу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оплату кукурудзи 3 класу загальною кількістю 4 767,000 тонн на суму 9 996 240,00 грн. Документів, що підтверджують наявність кукурудзи на момент отримання передоплати Державній фінансовій інспекції в місті Києві не надано.

Враховуючи викладене та беручі до уваги обов'язок обох сторін щодо вчинення усіх необхідних дій для належного виконання сторонами умов договору, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову є передчасним.

З урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у справі № 910/23010/15 скасувати.

Справу № 910/23010/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Н. Акулова

С. Владимиренко