ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 910/21732/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировичана рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 13.10.2015 Київського апеляційного господарського суду 08.12.2015у справі Господарського суду№ 910/21732/15 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава ВолодимировичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія"простягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Мартян О.В.;- відповідача Комаров Є.В.;ВСТАНОВИВ:

20.08.2015 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" про стягнення заборгованості за договором мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № К-2010395 від 26.04.2012 в розмірі 305 366 340, 29 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/21732/15 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Коршун Н.М.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 910/21732/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" визначеної позивачем заборгованості за договором мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № К-2010395 від 26.04.2012 (далі - кредитний договір № К-2010395).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 26.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" (далі - ТОВ "Кримська девелоперська компанія") укладено кредитний договір № К-2010395.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Таким чином, виконанням договору є вчинення дій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків. Права і обов'язки, які виникають із таких дій, становлять зміст цивільно-правового зобов'язання.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, для виконання кредитного договору необхідне вчинення сторонами передбачених умовами договору дій, які призводять до встановлення між ними кредитного правовідношення.

Таке відношення встановлюється між сторонами з часу отримання позичальником від банку кредиту.

З настанням цієї події договір як підстава для виникнення кредитного правовідношення у повному обсязі вважається таким, що відбувся.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу транш у розмірі 15 713 000, 00 доларів США, що підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером № 23133760 від 19.03.2014 (а. с. 91).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № К-2010395 укладено наступні договори поруки:

- 24.07.2014 між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та ТОВ "Грін-Грей" укладено договір поруки № П-2010395-2;

- 24.07.2014 між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та ОСОБА_8 укладено договір поруки № П-2010395-4;

- 24.07.2014 між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (С.С.Б БІО-САЕНС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД) укладено договір поруки № П-2010395/S14;

- 06.11.2014 між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (С.С.Б БІО-САЕНС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД) укладено договір поруки № П-2010395/S15;

- 06.11.2014 між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та LOARTEM HOLDINGS LIMITED (ЛОАРТЕМ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) укладено договір поруки № П-2010395/S16;

- 17.12.2014 між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (С.С.Б БІО-САЕНС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД) укладено договір поруки № П-2010395/S19.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поручителями на виконання умов договорів поруки № П-2010395-2, № П-2010395-4, № П-2010395/S14, № П-2010395/S15, № П-2010395/S16 та № П-2010395/S19 сплачено ПАТ "Дельта Банк" кошти в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Кримська девелоперська компанія" за кредитним договором № К-2010395, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а. с. 117, 120, 121, 128, 129, 136, 137, 144, 145, 153, 154, 180).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач за взаємною згодою достроково розірвали кредитний договір № К-2010395 з 30.12.2014, про що свідчить наявний у матеріалах справи договір про розірвання від 30.12.2014 договору мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № К-2010395 від 26.04.2012 (а. с. 181).

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій встановивши, що заборгованість відповідача за кредитним договором № К-2010395 сплачена поручителями відповідно до договорів поруки, та беручи до уваги те, що позивач та відповідач за взаємною згодою достроково розірвали кредитний договір № К-2010395 з 30.12.2014, дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № К-2010395.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання позивача на нікчемність договорів поруки № П-2010395-2, № П-2010395-4, № П-2010395/S14, № П-2010395/S15, № П-2010395/S16 та № П-2010395/S19 в силу положень ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Однак, як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не довів відповідності договорів поруки № П-2010395-2, № П-2010395-4, № П-2010395/S14, № П-2010395/S15, № П-2010395/S16 та № П-2010395/S19 критеріям, наведеним в частині 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що поручителі не мали права сплачувати заборгованість відповідача за кредитним договором № К-2010395, оскільки кредитор не направляв поручителям вимогу щодо погашення заборгованості по кредиту, не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Крім того, банк прийняв платежі поручителів здійснені на погашення заборгованості ТОВ "Кримська девелоперська компанія" за кредитним договором № К-2010395 без будь-яких заперечень, та в подальшому їх поручителям не повернув.

Всі інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 910/21732/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ