ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 910/14192/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивачів: відповідача: прокуратури: Прокофєва Л.В. Гуменюк Т.М. Поліщук В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2015 рокуза заявою публічного акціонерного товариства "Київенерго"провизнання наказу таким, що не підлягає виконаннюу справі № 910/14192/14за позовом виконуючого обов'язків прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Київенерго"про стягнення 6 574 444,82 грнВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014, позов виконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 5 160 254,10 грн інфляційних втрат, 1 414 190,72 грн 3 % річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 910/14192/14 залишено без змін.

У вересні 2015 р. ПАТ "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/14192/14 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 (суддя - Мандриченко О.В.) заяву ПАТ "Київенерго" задоволено, визнано наказ Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/14192/14 таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 (головуючий - Станік С.Р., судді - Власов Ю.Л., Гончаров С.А.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 скасовано та відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/14192/14 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з відповідача на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судовий збір.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.01.2015 Господарським судом міста Києва у справі № 910/14192/14 було видано наказ, відповідно до якого з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягали стягненню 5 160 254,10 грн інфляційних втрат, 1 414 190,72 грн 3 % річних.

Державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження № 46705219, під час якого відповідачем було сплачено 91 803,49 грн боргу, у зв'язку з чим залишок несплачених коштів складав 6 482 641,33 грн.

Задовольняючи заяву відповідача, місцевий господарський суд виходив з того, що частиною 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України № 423-VIІІ від 14.05.2015 "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було передбачено списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними в трьохмісячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014. Оскільки відповідач в трьохмісячний строк сплатив заборгованість перед позивачем за природний газ, спожитий до 01.01.2014, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що нараховані фінансові санкції, а саме: 1 414 190,72 грн 3% річних, 5 160 254,10 грн інфляційні втрати, стягнуті за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі № 910/14192/14, є списаними в силу вказаного Закону, а тому наказ Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/14192/14 про стягнення цих сум є таким, що не підлягає виконанню на підставі ч. 4 ст. 117 ГПК України.

Проте, погодитись з такими висновками місцевого суду неможливо, виходячи з такого.

Згідно з ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. У разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Підставами визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами боржників є: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як вбачається із матеріалів справи, 06.06.2015 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 423-VIII від 14.05.2015, яким зокрема було внесено зміни у Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України N423-VIII від 14.05.2015) заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.12.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини. У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін. Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, правомірним є висновок апеляційного суду про те, що 3 % річних та інфляційні втрати є збільшенням розміру грошового зобов'язання боржника, пов'язаним з його простроченням і не є санкціями, а тому в цьому випадку не можуть бути списані відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України N423-VIII від 14.05.2015).

Також правильним є висновок апеляційного суду про безпідставність посилання місцевого суду на Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" та Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", адже ці закони не регулюють спірні правовідносини у справі.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 910/14192/14 таким, що не підлягає виконання.

Отже, підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 та залишення в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2015 року у справі за № 910/14192/14 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова