ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 908/584/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідачів: Максимченко І.В. не з'явилисярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 14 травня 2015 року Донецького апеляційного господарського суду від 10 листопада 2015 рокуу справі№ 908/584/15-гза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Строй Компанія"про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" та передати йому майно - вантажний автомобіль МАN 26413, шасі WMАН23ZZ54М378672, державний номер АА0351СТ.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-Строй Компанія", як відповідача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 (суддя - Носівець В.В.) позов задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" та передано на користь позивача таке майно - вантажний автомобіль МАN 26413 шасі WMАН23ZZ54М378672, державний номер АА0351СТ.

Стягнуто з відповідача - ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" на користь позивача судовий збір.

У задоволенні позову щодо ТОВ "Торг-Строй Компанія" відмовлено .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2015 (головуючий - Попков Д.О., судді - Радіонова О.О., Колядко Т.М.) змінено рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 та зобов'язано ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 10.11.2015, на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" таке майно: вантажний автомобіль МАN 26413 шасі WMАН23ZZ54М378672 державний номер АА0351СТ.

В касаційній скарзі відповідач - ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2015 - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 26.04.2007 між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № L646-04/07, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно з Специфікації предметом лізингу є вантажний автомобіль MAN 26413.

Відповідно до п. 1.2. договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (додаток № 1 до договору) та не може бути менше одного року.

У графіку платежів сторони погодили, що строк лізингу за договором складається з 60 періодів лізингу з липня 2007 року по червень 2012 року.

Відповідно до п. 5.4. додатку № 4 до договору (Загальні умови фінансового лізингу) першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Вартість предмета лізингу становить 376 216,20 грн, у т. ч. 20% ПДВ (п. 3.1. договору зі змінами згідно з угодою).

На виконання умов договору, позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 22.06.2007, який підписаний представниками сторін.

Відповідно до п. 8.2.1. додатку № 4 до договору (Загальні умови фінансового лізингу) лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу.

Пунктами 9.1., 9.2. додатку № 4 до договору (Загальні умови фінансового лізингу) визначено можливість переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача на підставі договору купівлі-продажу за закінченням строку лізингу та за умов належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором.

Додатковою угодою від 28.02.2014 до договору фінансового лізингу сторони погодили, що підписанням цієї Угоди лізингоодержувач визнає наявність заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язується сплатити її в розмірі та строк до 31.12.2014, за графіком, який наведений в п. 1.1. цієї Угоди.

Згідно з п. 1.3. додаткової угоди від 28.02.2014 до договору виконання зобов'язання/боргових зобов'язань лізингоодержувача за договором, з моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим. Встановлено кінцеву дату виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 31.12.2014 (зобов'язання повинні бути виконанні не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 28.02.2014 до договору зобов'язання лізингоодержучава перед лізингодавцем припиняються, після повного та належного виконання лізингоодержувачем зобов'язань, визначених п. 1.1 цієї Угоди, та у разі сплати викупної вартості предмету лізингу в строк та у розмірі, визначеними договором купівлі-продажу (викупу).

Як встановлено судами, предмет лізингу після червня 2012 р. не був ані повернутий лізингодавцю, ані викуплений лізингоодержувачем. Сторонами також не було внесено змін щодо строку лізингу відповідно до п. 9.2. договору.

Встановивши наявність порушеного права позивача, місцевий господарський суд, керуючись п. 7 ч. 2 ст. ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" прийшов до висновку про витребування з незаконного володіння ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" на користь позивача майно.

Проте, повністю погодитися з такими висновками місцевого господарського суду неможливо виходячи з такого.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

За змістом частин другої та третьої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що господарський суд, встановивши наявність порушеного права та обґрунтовано визначивши норми матеріального права, які підлягають до застосуванню в спорі (п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг"), безпідставно застосовував спосіб захисту, притаманний саме для позадоговірних відносин, який опосередковується віндикаційним позовом (ст. 387 ЦК України), що не відповідає характеру відносин між позивачем та відповідачем 1 в контексті заявлених підстав позову.

Отже, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про задоволення позову на підставі норм зобов'язального права, щодо відповідача 1, шляхом зобов'язання ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 10.11.2015, на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" таке майно: вантажний автомобіль МАN 26413 шасі WMАН23ZZ54М378672 державний номер АА0351СТ.

При цьому, обґрунтованими є висновки судів про безпідставність позовних вимог в частині відповідача 2, а тому вони правомірно відмовили у їх задоволенні.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про зупинення провадження у справі, то вони були предметом розгляду апеляційного суду, який прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на форс-мажорні обставини в справі є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги, в основному повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та спростовані обґрунтованими висновками цього суду, викладеними в постанові.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2015 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 листопада 2015 року у справі за № 908/584/15-г - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. ГончарукСуддяІ. Кондратова