ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2016 року Справа № 908/5089/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року у справі № 908/5089/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" до державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 32 242,32 грн., 3% річних у сумі 5 074,85 грн. та 29 114,81 грн. інфляційних сум за період з червня 2010 року по серпень 2015 року у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати поставленого товару на підставі видаткової накладної від 16.06.2010 року № РН-0000070 та рахунку-фактури від 16.06.2010 року № СФ-0000040.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.10.2015 року (суддя Корсун В.Л.) в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року (судді Чернота Л.Ф., Марченко О.А., Стойка О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 24.02.2016 року.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що за видатковою накладною від 16.06.2010 року № РН-0000070 позивач передав на підставі рахунку-фактури від 16.06.2010 року № СФ-0000040, а представник відповідача за довіреністю від 16.06.2010 року № 117 отримав товар на суму 32 242,32 грн.
Відповідач за отриманий товар за видатковою накладною від 16.06.2010 № РН-0000070 на суму 32 242,32 грн. не розрахувався.
Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на сплив строку позовної давності.
Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати одержаного товару на підставі видаткової накладної.
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові виходив з пропуску строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, та недоведеністю позивачем поважності причин пропуску цього строку.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Таким чином, суду апеляційної інстанції слід було мати на увазі, що у випадку якщо заявник не обгрунтував неможливість подання додаткових доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, апеляційний суд зазначені докази не приймає та не здійснює їх оцінку.
Проте, суд апеляційної інстанції не врахував вимог наведених норм процесуального права та, з одного боку, відхилив подані позивачем в якості додаткових доказів акт заліку взаємних вимог від 31.12.2012 року, акти звіряння взаєморозрахунків станом на 31.03.2013 року і 01.01.2013 року у зв'язку з тим, що зазначені акти не були предметом розгляду в суді першої інстанції та поважності причин їх неподання до цього суду позивачем не доведено, а з іншого боку - вдався до оцінки змісту цих актів, зазначивши про те, що обставин, які можуть вплинути строк позовної давності, з них не вбачається.
Отже, наведені суперечливі висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.
Згідно з п. 3 ст. 1119 справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.
За таких обставин, прийняту в даній справі постанову не можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року скасувати, і справу № 908/5089/15 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя М.Черкащенко
Судді І.Вовк
Н.Нєсвєтова