ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 905/3191/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач),

Нєсвєтова Н.М.,

Черкащенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року у справі № 905/3191/14 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2014 року в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково та стягнуто з ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 364 268,21 грн. інфляційних сум, 3 % річних у сумі 844 350,10 грн. і судовий збір у сумі 24 172,50 грн., та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 12 086,25 грн.

У листопаді 2015 року боржник звернувся до господарського суду Донецької області із заявою про відстрочку виконання судового рішення, в якій просив суд надати таку відстрочку строком на 1 рік, посилаючись на винятковість обставин, які ускладнюють виконання цього рішення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.11.2015 року (суддя Кротінова О.В.) заяву боржника про відстрочку виконання судового рішення задоволено частково та надано відстрочку виконання рішення господарського суду у справі строком по 01.05.2016 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року (судді Будко Н.В., М'ясищев А.М., Сгара Е.В.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі стягувач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, та відмовити у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання судового рішення.

У відзиві на касаційну скаргу боржник вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник звернувся до господарського суду Донецької області з заявою про відстрочку виконання рішення суду строком на 1 рік у зв'язку з наявністю виняткових обставин.

Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи заяву про відстрочку виконання судового рішення та надаючи таку відстрочку до 01.05.2016 року, виходили з обгрунтованості доводів боржника щодо неможливості виконання рішення суду у даній справі, а саме: скрутний фінансовий стан підприємства; збитковість; обмеженість матеріальних ресурсів; наявність виконавчих проваджень зі стягнення заборгованості з ККП "Маріупольтепломережа"; відсутність основних засобів у власності, та відповідно, майна, на яке можливо звернути стягнення; значний дефіцит обігових коштів підприємства та можливе зупинення теплопостачання у м. Маріуполі; режим неповного робочого тижня; надання комунальних послуг за регульованим тарифом, який не відшкодовує собівартість теплової енергії на сто відсотків та проведення антитерористичної операції у Донецькій області, що негативно впливає на загальну економічну ситуацію в місті.

Документальним підтвердженням скрутного фінансового становища підприємства (його збитковості) є звіт про фінансовий стан на 31.12.2013 року, звіт про фінансовий стан на 30.09.2014 року, звіт про фінансовий стан на 31.12.2014 року, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2015 року, звіт про фінансовий стан на 30.09.2015 року.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена процесуальна норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких, господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте, визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки є винятковість цих випадків, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Підставою для відстрочки чи розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи з вимог зазначеної норми процесуального права суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення у даній справі, встановив обставини та обґрунтував їх винятковість, що є підставою для відстрочки виконання судового рішення.

До того ж, за змістом ст. 121 ГПК України відстрочити або розстрочити виконання судового рішення - це право суду.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника та зупинки роботи підприємства, що забезпечує теплопостачання населення, установ і організацій, враховуючи фінансовий стан боржника та доводи викладені у заяві про відстрочку виконання судового рішення, а також баланс інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви боржника про відстрочку виконання судового рішення й обґрунтовано відстрочив його виконання до 01.05.2016 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

Таким чином, оскаржені судові рішення відповідають обставинам справи та вимогам закону, і тому їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2015 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко