ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 904/9512/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАД Детальсервіс"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2015у справі№ 904/9512/13Господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БАД Детальсервіс"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АЛЬТЕР-ЕГО"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ТОНАГО"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський арматурний завод"провизнання векселів такими, що не мають вексельної сили і не підлягають виконаннюза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-3: Ремез К.І., дов. від 03.08.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 у справі №904/9512/13 (суддя Ліпинський О.В.) в частині вимог до ТОВ "КОМПАНІЯ "ТОНАГО" провадження у справі припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України; в задоволенні позовних вимог до ТОВ "КОМПАНІЯ "АЛЬТЕР-ЕГО" та ТОВ "Дніпропетровський арматурний завод" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дмитренко Г.К., судді - Виноградник О.М., Березкіна О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 у справі №904/9512/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ТОВ "БАД Детальсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 05.05.2010 ТОВ "БАД Детальсервіс" видано три простих векселі, а саме: простий вексель серія АА № 1954867 за пред'явленням на суму 885000,00 грн; простий вексель серія АА № 1954863 за пред'явленням на суму 885000,00 грн; простий вексель серія АА № 1954869 за пред'явленням на суму 885000,00 грн, згідно яких позивач зобов'язався сплатити наказу ТОВ "КОМПАНІЯ "АЛЬТЕР-ЕГО" обумовлену ними суму грошових коштів.

Звертаючись з позовом про визнання зазначених вище векселів такими, що не мають вексельної сили та не підлягають виконанню, позивач послався на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2012 у справі №1/419/253/13, яким, як стверджує позивач, встановлено факт підроблення простих векселів про фінансову заборгованість ТОВ "БАД Детальсервіс" перед ТОВ "Дніпропетровський арматурний завод" на загальну суму 2655000,00 грн, а саме простих векселів від 05.05.2010 серія АА №1954867, від 05.05.2010 серія АА №1954863, від 05.05.2010 серія АА №1954869. Крім того, в обґрунтування позову, позивач зазначає, що підписи від імені директора ТОВ "БАД Детальсервіс" ОСОБА_5 та від імені головного бухгалтера ОСОБА_6, а також печатка ТОВ "БАД Детальсервіс" на спірних простих векселях є підробленими.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про обіг векселів в Україні", Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ЦК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ТОВ "КОМПАНІЯ "АЛЬТЕР-ЕГО" та ТОВ "Дніпропетровський арматурний завод".

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" роз'яснено, що перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон).

Згідно ст. 196 ЦК України, обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Статтею 75 Уніфікованого закону встановлено, що простий вексель повинен містити:

1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

6) зазначення дати і місця видачі простого векселя;

7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Статтею 76 Уніфікованого закону унормовано, що простий вексель не має сили, тільки у випадках відсутності в ньому обов'язкових реквізитів, що передбачені ст. 75 цього Закону. Таким чином, документ, у якому відсутній будь-який із реквізитів, зазначених у ст.75 Уніфікованого закону, не має сили простого векселя, за винятком випадків, указаних в абзацах 2 - 4 ст. 76 цього Закону (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.12.2012 у справі № 5011-53/8347-2012).

Отже, єдиною підставою яка б позбавляла вексельної сили вексель є відсутність у документа будь-якого з обов'язкових реквізитів (дефект форми), зазначених у ст. 75 Уніфікованого закону, інших підстав законом не передбачено.

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.

Тобто навіть виявлення підробленого підпису на векселі від імені векселедавця або ж підпису вигаданих осіб чи інших осіб, які не можуть зобов'язуватися за векселем з тих чи інших підстав, не означає відсутності такого підпису взагалі. Такий вексель не слід вважати таким, що має дефект форми - відсутність підпису.

Суди встановили, що позивачем не доведено того, що оспорювані векселі не містять всіх обов'язкових реквізитів, перелік яких наведено у ст. 75 Уніфікованого закону.

При цьому, з метою підтвердження або спростування доводів позивача щодо підроблення підписів та відбитків печатки на спірних векселях, судом першої інстанції призначались основна, додаткова та повторна експертизи, в результаті проведення яких експертним установам не вдалося надати відповідь на поставлені судом питання через відсутність оригіналів спірних векселів.

Суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2012 у справі №1/419/253/13, оскільки, як дослідив суд першої інстанції та підтвердив апеляційний господарський суд, із зазначеного вироку не вбачається вивчення судом питань стосовно саме підробки спірних векселів та ким саме вчинено ці підробки, що відповідно не може бути взято до уваги господарським судом як встановлений факт, що мало місце таке діяння.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами Закону України "Про обіг векселів в Україні", Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, врахувавши недоведеність позивачем факту підробки зазначених вище векселів, а також доказів відсутності у останніх вексельної сили та порушень вимог наведеного вище законодавства, дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не підтвердив відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання спірних векселів такими, що не підлягають виконанню та правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог до ТОВ "КОМПАНІЯ "АЛЬТЕР-ЕГО" та ТОВ "Дніпропетровський арматурний завод".

В частині позовних вимог до ТОВ "КОМПАНІЯ "ТОНАГО" провадження у справі припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Пунктом 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (зі змінами і доповненнями) роз'яснено, що за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до ч. 7 ст. 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.09.2011 внесено запис про ліквідацію зазначеної юридичної особи, то суди обґрунтовано припинили провадження у справі на підставі наведеної вище норми права.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судова колегія касаційної інстанції вважає, що вищезазначені висновки господарських судів відносно відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ "КОМПАНІЯ "АЛЬТЕР-ЕГО" та ТОВ "Дніпропетровський арматурний завод", а також в частині припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України щодо вимог до ТОВ "КОМПАНІЯ "ТОНАГО", зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Судова колегія Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАД Детальсервіс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 у справі №904/9512/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР