ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 904/2161/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКороткевича О. Є.(доповідач у справі), суддівКоваленка В. М., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 рокута рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 рокуу справі Господарського суду№ 904/2161/15 Дніпропетровської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до1. Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Галіон-Україна" провизнання недійсним договору поставки,

В судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Укрсоцбанк"- Івасів Ю.Ю.,

ТОВ "Українсько-російське ТОВ "Галіон-Україна"- Даценко К.І.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Бєлік В.Г.) рішенням від 02 червня 2015 року у справі № 904/2161/15 у задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки № 259/590 від 31.08.2012 року відмовив.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року (судді: Дмитренко Г.К. - головуючий, Прокопенко А.Є, Чимбар Л.О.) у справі № 904/2161/15 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, скаржник Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 27, 38, 47 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, відповідачі Публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Галіон-Україна" проти вимог касаційної скарги заперечують з підстав, викладених у відзивах та просять рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2014 року порушено справу № 904/5722/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 у справі № 904/5722/14 визнано грошові вимоги відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Галіон-Україна" до ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", що виникли на підставі спірного договору та віднесено до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою місцевого суду від 17.11.2015 року в межах провадження у справі про банкрутство визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (позивача) до Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар".

У березні 2015 року одним із кредиторів боржника - Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" подано позовну заяву про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки № 259/590 від 31.08.2012 року. При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" послалось на те, що на момент укладення спірного договору існувало обмеження права відповідача 1 на його укладення, оскільки майно відповідача-1 знаходилось під публічним обтяженням на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2010 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 14.02.2011.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками останнього та в межах окремого позовного провадження підтримав відмову у задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки № 259/590 від 31.08.2012 року.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, положення частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Відтак, спір про визнання недійсним на підставі норм загального цивільного законодавства укладених Публічним акціонерним товариством "Криворізький турбінний завод "Констар" (який перебуває в процедурі банкрутства) договору поставки підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", а не в окремому позовному провадженні.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про правомірність розгляду даного спору в позовному провадженні є передчасним та не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та припинити провадження у справі.

За таких обставин, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року слід скасувати, як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, а провадження у даній справі - припинити, як безпідставно порушене.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року у справі № 904/2161/15 скасувати. Провадження у справі № 904/2161/15 припинити.

Головуючий: О.Є. Короткевич

Судді: В.М. Коваленко

Б.М. Поляков