ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 923/438/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Яценко О.В., Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Херсонській областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016у справі№ 923/438/16Господарського суду Херсонської областіза позовомДержавної екологічної інспекції у Херсонській областідоДочірнього підприємства "Санаторій "Гопри" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"простягнення 9918,42грн

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: від відповідача:не з'явились Самойленко В.І.В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Херсонської області (суддя Нікітенко С.В.) від 25.08.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Аленін О.Ю., судді - Богатир К.В., Жеков В.І.) від 19.10.2016, у справі №923/438/16 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.38 Закону України "Про природно-заповідний фонд", ст.ст.1166 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.ст.34, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує викладені в ній доводи.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державна екологічна інспекція у Херсонській області звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства ОСОБА_5 (далі ПП ОСОБА_5) про стягнення 9918,42грн збитків, заподіяних державі забрудненням земельної ділянки.

За клопотанням позивача у справі було здійснено заміну відповідача на Дочірнє підприємство "Санаторій "Гопри" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" Далі ДП "Санаторій "Гопри").

Судами встановлено таке.

На підставі листа ДП "Санаторій "Гопри" від 05.04.2013 №01-06/97, в якому йдеться про те, що на території земель оздоровниці в районі харчового блоку з боку межової зони ПП ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1") відбувається розтікання розливних вод, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області у період з 24.04.2013 по 29.04.2013, відповідно до пункту "а" Закону України "Про охорону навколишнього природнього середовища" та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" здійснено державний нагляд дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони земель ДП "Санаторій "Гопри" в районі харчового блоку, з боку межової зони ПП ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1").

За результатами перевірки від 24-29.04.2013 встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, фактично функціонує кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що суперечить цільовому призначенню земельної ділянки. Зазначену земельну ділянку, згідно п.1 Рішення ради ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 31.10.2002 №Р2-ІІ.4ю.1. дозволено продати за конкурсом з майна, яке перебуває на балансі "Санаторію "Гопри" - філії Миколаївського дочірнього підприємства ЗАТ.

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області виявлено факт забруднення земельної ділянки на території ДП "Санаторій "Гопри" стічними водами вздовж стіни забору магазину-кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" (у північному напрямку), забруднену земельну ділянку розмірами 4,8 на 8,7 метри (загальною площею 41,76м2).

Відділом інструментально-лабораторного контролю відібрано зразки ґрунту на забруднених земельних ділянках та відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунту вміст амонію (обмінного) в перерахунку на азот амонійний, аніонних поверхнево-активних речовин (АПАР), залізо (рухомі форми), нітрати, фосфор (рухомі форми), хлориди (водна витяжка) перевищує гранично-допустиму та фонову концентрацію, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 24-29.04.2013 №13-13 та протоколом вимірювань показників складу властивостей ґрунту від 21.05.2013 №13-13.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що земельна ділянка на якій виявлено забруднення є парком пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк санаторію "Гопри" та пославшись на приписи ст.ст.7, 38, 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд" зазначив, що відповідач порушуючи вимоги природоохоронного законодавства, які виразились у забрудненні земельної ділянки, заподіяв державі збитків на суму 9918,42грн, що розрахована на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного №171 від 27.10.1997.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку; г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи; д) фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; и) порушенні строків внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища; і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам; й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; к) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я; н) порушенні природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до п.3.1. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Звертаючись із позовом до суду, позивачем підставою позову було визначено саме стягнення збитків, заподіяних державі забрудненням земельної ділянки, в обґрунтування чого, було надано протокол вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів від 21.05.2013 №13-13, який свідчить про те, що на території ДП "Санаторій "Гопри" вздовж стіни забору магазину-кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" (у північному напрямку) вміст амонію (обмінного) в перерахунку на азот амонійний, аніонних поверхнево-активних речовин (АПАР), залізо (рухомі форми), нітрати, фосфор (рухомі форми), хлориди (водна витяжка) перевищує гранично-допустиму та фонову концентрацію.

Попередні судові інстанції вірно виходили з того, що підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 ЦК України, застосовують при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи, б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди.

Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача (аналогічна позиція викладена в п.1.3. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.06.2001).

Позивачем судам не було надано доказів того, що забруднення є наслідком розлиття стічних вод, адже відбір зразків цих вод та їх дослідження на вміст хімічних елементів позивачем не проводився. Тобто, позивачем не доведено існування безпосереднього причинного зв'язку в заподіянні шкоди.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача у забрудненні земельної ділянки, оскільки жоден з працівник відповідача не притягувався до відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Враховуючи викладене вище, висновки попередніх судових інстанцій про відмову в позові з підстав недоведеності позивачем наявності в діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що предметом позову є недодержання режиму зберігання та охорони парку-пам'ятки, а не забруднення земельної ділянки, оскільки, як вбачається з позовної заяви, Акта перевірки дотримання природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, позивач просив притягнути до відповідальності відповідача саме за заподіяння державі збитків забрудненням земельної ділянки.

Зазначене підтверджується також і розрахунком розміру збитків, що просив стягнути позивач, які було проведено на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного №171 від 27.10.1997.

Разом з цим, розмір шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст.65 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

Так, такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду внаслідок самовільного використання земель, зняття ґрунтового покриття, забруднення та засмічення їх територій встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі №923/438/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

М. Данилова