ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 922/28/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016у справі№ 922/28/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"простягнення 736 519,72 грн,

за участю представників

від позивача: Громніцький Ю.П.;

від відповідача: Богдан С.В.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2016 у справі № 922/28/16 (суддя Аріт К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 (головуючий суддя - Тихий П.В., судді: Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 у справі № 922/28/16 (головуючий суддя - Є. Борденюк, судді: Д. Кривда, С. Могил) рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі № 922/28/16 скасовано в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 201 158,88 грн пені, 273 890,54 грн інфляційних втрат та 14 661,01 грн 3% річних. У цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. У частині відмови у задоволені позову про стягнення 246 809,29 грн основного боргу рішення та постанову залишено без зміни.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.09.2016 у справі № 922/28/16 (суддя Погорелова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (головуючий суддя - Терещенко О.І., судді: Сіверін В.І., Россолов В.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Харківміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 197 630,43 грн пені, 99 229,39 грн інфляційних, 14 357,61 грн 3% річних та 4 668,27 грн судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі № 922/28/16 в частині стягнення з ПАТ "Харківміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 197 630,43 грн пені, 99 229,39 грн інфляційних, 14 357,61 грн 3% річних та судового збору та в оскарженій частині прийняти нове рішення відповідно до якого відмовити ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 11, 526, 538, 610 - 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-5, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.01.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Харківміськгаз" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13-182-В, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця.

Пунктами 3.3, 3.4 договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця два примірники акта приймання-передачі природного газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 4.1 договору кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до розділу 11 договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Господарськими судами встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставило протягом січня 2013 року - серпня 2015 року, а ПАТ "Харківміськгаз" прийняло природний газ на загальну суму 3 938 176,30 грн, що підтверджується актами приймання-передавання природного газу.

У зв'язку з порушенням ПАТ "Харківміськгаз" договірного зобов'язання із своєчасної та повної оплати поставленого за договором від 04.01.2013 природного газу, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Харківміськгаз" про стягнення з останнього на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 246 809,29 грн основного боргу, 201 158,88 грн пені, 273 890,54 грн інфляційних втрат та 14 661,01 грн 3% річних.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 246 809,29 грн основного боргу господарськими судами під час первісного розгляду справи було відмовлено у зв'язку з тим, що відповідач повністю погасив заборгованість з поставленого природного газу шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог на вказану суму, при цьому зазначене зарахування здійснене 19.11.2015, тобто до подання позову до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за результатами нового розгляду, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором від 04.01.2013 та поставив відповідачу протягом січня 2013 року - серпня 2015 року природний газ на загальну суму 3 938 176,30 грн, однак останній взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в передбачений договором строк не здійснив в повному обсязі оплату поставленого йому природного газу. При цьому місцевим господарським судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, та визнано обгрунтованим стягнення з відповідача 197 630,43 грн пені, 99 229,39 грн інфляційних, 14 357,61 грн 3% річних.

Крім того, залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд визнав необгрунтованими доводи відповідача про те, що несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, враховуючи, що п. 6.1 договору від 04.01.2013 та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто, прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання акта приймання-передачі, а тому наявність або відсутність вказаних актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором від 04.01.2013 та передав відповідачу протягом січня 2013 року - серпня 2015 року природний газ на загальну суму 3 938 176,30 грн. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в передбачений договором строк не здійснив в повному обсязі оплату переданого йому природного газу у зв'язку з чим позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Таким чином, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для стягнення з ПАТ "Харківміськгаз" 197 630,43 грн пені, 99 229,39 грн інфляційних, 14 357,61 грн 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням ним договірного зобов'язання із своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, враховуючи здійснений попередніми інстанціями перерахунок вказаних сум, відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

При цьому господарським судом апеляційної інстанції обгрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що у позивача не виникло право вимоги зустрічного зобов'язання - здійснення ПАТ "Харківміськгаз" остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором від 04.01.2013 щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу на підставі яких повинен здійснюватися вказаний розрахунок, оскільки, як зазначалося вище, зобов'язання в якому визначено строк його виконання підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктами 6.1, 6.2 договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі. Тобто вказаними пунктами договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. При цьому пункт 6.2 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 3.4 договору від 04.01.2013 акти приймання-передачі природного газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 цього договору, підписання вказаних актів не змінює встановлений договором строк оплати поставленого природного газу.

Крім того, як вбачається з п. 4.1 договору від 04.01.2013, сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

Отже, акти приймання-передачі природного газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційного господарського суду про те, що прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом підписання відповідного акту приймання-передачі.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують і грунтуються на вибірковому довільному тлумаченні норм чинного законодавства і умов договору від 04.01.2013.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі № 922/28/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі № 922/28/16 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі № 922/28/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко