ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 911/3721/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач)суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк " на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі№ 911/3721/15 Господарського суду Київської області за позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк " до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" Товариство з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола" простягнення 4 794 926,63 грн та 669 545,14 доларів СШАв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Курінний С.Ю., дов. № 368 від 09.08.2016

- відповідача: Давидова О.М., дов. № 49/03-УМ-17 від 05.01.2017

- третьої особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2016 у справі № 911/3721/15 (у складі головуючого судді Горбасенко П.В., суддів Подоляк Ю.В., Христенко О.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 (у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Дідиченко М.А.), призначено у справі судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зупинено провадження у справі № 911/3721/15 до закінчення експертних досліджень і отримання Господарським судом Київської області висновків експертів.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, зокрема ст.ст. 41, 79 ГПК України, просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі № 911/3721/15 та передати справу до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Третя особа не скористалася правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/3721/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола" про стягнення 4794924,63 грн та 669545,14 доларів США за кредитним договором № 10.05/08- СК від 27.06.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на належне виконання зобов'язань третьою особою за кредитним договором № 10.05/08- СК від 27.06.2008, укладеного між банком та третьою особою, щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, які забезпечені порукою з боку відповідача згідно договору поруки № 101.5.59/10-ДП2 від 17.09.2010, укладеного між сторонами у справі.

Відповідач не погоджується з нарахованими та заявленими позивачем до стягнення сумами, у зв'язку з чим просив суд призначити у справі судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій для встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача та позичальника за кредитним договором № 10.05/08- СК від 27.06.2008, укладеного між банком та третьою особою та запропонував суду винести на вирішення експертизи питання, перелік яких міститься в клопотанні відповідача. Також відповідач в поданому клопотанні про призначення судової експертизи пропонував установу, якій можна доручити її проведення та гарантував оплату проведення вказаної судової експертизи.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2015 у справі №911/3721/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016, задоволено клопотання ТОВ "Фоззі-Фуд" про призначення експертизи, призначено у справі судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі № 911/3721/15 до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом Київської області висновків експертів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.09.2016 до Господарського суду Київської області Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто матеріали справи № 911/3721/15 з повідомленням № 3927/16-45 від 20.09.2016 (вх. № 70/16) про те, що ухвала господарського суду Київської області у справі № 911/3721/15 від 25.11.2015 залишається без виконання, а документи повертаються без дослідження, у зв'язку із частковою оплатою витрат по проведенню експертизи, а саме у розмірі 10 % від суми рахунку.

Таким чином, судами встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату вартості експертизи у розмірі 3 190,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3333163 від 27.04.2016 за якими ТОВ "Фоззі-Фуд" частково оплатило виставлений експертною установою рахунок № 2666 від 12.04.2016 за проведення експертизи призначеної судом у даній справі.

28.10.2016 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про повторне направлення матеріалів справи до експертної установи у зв'язку з повною оплатою вартості експертизи від 28.10.2016 (вх. № 22384/16 від 28.10.2016), згідно якої останній повідомив суд про повну оплату експертизи в розмірі 31 903 грн та просив суд направити матеріали справи до експертної установи для проведення експертизи та зупинити провадження на час здійснення експертизи. На підтвердження оплати експертизи відповідач до вказаної заяви додав оригінал платіжного доручення № 3581177 від 27.10.2016 на суму 28 712,70 грн, за якими ТОВ "Фоззі-Фуд" оплатило виставлений експертною установою рахунок № 2666 від 12.04.2016 на суму 31 903 грн за проведення експертизи призначеної судом у даній справі.

З огляду на те, що причина за якої призначена у справі судова експертиза не була проведена усунена, враховуючи взаємну суперечливість наявних у справі доказів щодо заявлених до стягнення позивачем сум заборгованості третьої особи за кредитним договором, зважаючи на складність розрахунку сум, які є предметом позову, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів та їх співставлення, в тому числі на відповідність умовам кредитного договору, що потребує спеціальних економічних знань суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначив у даній справі судову експертизу документів фінансово-кредитних операцій, та як наслідок, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у даній справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, жодного належного та допустимого обґрунтування та доказу неможливості протягом значного проміжку часу оплатити експертні витрати ТОВ "Фоззі-Фуд" не надано.

Окрім того, скаржник зазначає про те, що у справі № 911/3546/15 проведена судова експертиза документів фінансово-кредитних операцій для встановлення кредитної заборгованості по кредитному договору № 10.05/08- СК від 27.06.2008.

Судами попередніх інстанцій належним чином не обґрунтовано необхідності повторного призначення судової експертизи у справі з огляду на значне порушення відповідачем строку оплати витрат на проведення експертизи та наявності висновку експерта з приводу кредитної заборгованості по кредитному договору № 10.05/08- СК від 27.06.2008.

У підсумку, необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування ухвали лише в частині зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом процесуальних дій - проведення експертною установою судової експертизи.

Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтовані доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, зводяться до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження касаційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність скасування ухвали як в частині зупинення провадження у справі, так і в частині призначення судової експертизи.

При цьому, слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Таким чином, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІ1 ГПК України, де врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч. 1 ст. 11113 ГПК України визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

При цьому, приписи ст.ст. 106 та 11113 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.

Водночас стаття 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи викладене та те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність і, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Згідно зі ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що інших підстав для зупинення провадження у справі судами не встановлено, справа підлягає направленню до господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 та ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2016 у справі № 911/3721/15 скасувати, справу передати на розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова