ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 910/11087/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Яценко О.В., Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорембуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№ 910/11087/15Господарського суду міста Києва за позовомУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Тернопільської дирекціїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорембуд"провиконання договірних зобов'язань

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Пастух Н.М. (довіреність №12-13 від 11.01.2017) Грицюк Н.В. (довіреність від 30.12.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Гумега О.В.) від 04.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді - Баранець О.М., Алданова С.О.) від 11.10.2016 у справі № 910/11087/15 позов задоволено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорембуд" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.11, 16, 509, 598, 607, 626, 851, 875, 883 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.ст.9, 28 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст.ст.34, 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Тернопільської дирекції звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорембуд" про зобов'язання відповідача виконати договірні зобов'язання в частині проведення капітального ремонту приміщення поштового зв'язку в м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області, обов'язок виконати які відповідач прийняв на себе за укладеним з позивачем договором на виконання підрядних робіт №150446 від 01.06.2012. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зазначеного договору.

Судами встановлено таке.

З наявної в матеріалах справи Довідки окремих питань фінансово-господарської діяльності Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в частині діяльності Тернопільської дирекції за період з 01.04.2010 по 01.04.2012, складеної Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області 01.06.2012 (а.с.43-84 т.2) слідує, що під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача було встановлено, що відповідач завищив вартість виконання робіт на об'єкті "Надбудова мансардного поверху адмінбудівлі по вул. Чорновола, 1 в м. Тернополі" на загальну суму 46 969,60грн (арк.15 вказаної довідки).

Для проведення взаєморозрахунку та погашення вказаної вище дебіторської заборгованості перед позивачем, 01.06.2012 позивач, як замовник, та відповідач, як підрядник, уклали договір на виконання підрядних робіт №150446 (далі - Договір) (а.с.11-14 т.1), в якому сторони погодили, що:

- замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати, у відповідності до умов Договору, капітальний ремонт приміщення поштового зв'язку в м. Скалат (п.1.1.);

- підрядник виконує роботи згідно Договору з дотриманням діючих будівельних норм і правил, стандартів і технічних умов (п.1.2.);

- підрядник здійснює виконання робіт самостійно, своїми механізмами та пристроями, із своїх матеріалів (п.2.1.);

- підрядник закінчує роботи не пізніше 31.12.2012 (п.2.3.);

- вартість робіт по Договору визначається згідно фіксованої ціни в національній валюті, яка формується відповідно до кошторисних розцінок на види робіт, цін на продукцію (матеріали) і складає 61764,60грн (в т.ч. ПДВ) (п.3.1.);

- витрати на виконання робіт та придбання матеріальних ресурсів повністю сплачуються підрядником. Повний взаєморозрахунок між підрядником та замовником відбувається після підписання актів виконаних робіт (форми КБ-2В, Форми КБ-3) за рахунок погашення наявної дебіторської заборгованості перед Тернопільською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" (п.3.2.).

При підписанні наведеного Договору сторони також узгодили договірну ціну та локальний кошторис капітального ремонту приміщення поштового зв'язку в м. Скалат, які оформлені та підписані сторонами в якості додатків №1 та №2 до Договору (а.с.15-18 т.1).

Відповідач в порушення умов Договору, незважаючи на неодноразові письмові звернення відповідача, свої зобов'язання в частині проведення капітального ремонту приміщення поштового зв'язку в м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області не виконав, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За умовами Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання в строк не пізніше 31.12.2012 виконати самостійно, своїми механізмами та пристроями, із своїх матеріалів з дотриманням діючих будівельних норм і правил, стандартів і технічних умов капітальний ремонт приміщення поштового зв'язку в м. Скалат, проте доказів виконання ним цього обов'язку матеріали справи не містять.

Судами встановлено, що факт невиконання відповідачем зазначеного обов'язку ним не заперечується.

Враховуючи викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про законність та обґрунтованість заявлених позивачем у цій справі позовних вимог.

Щодо посилань відповідача на невідповідність обраного позивачем способу захисту цивільних прав і інтересів статті 16 ЦК України, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 1 ст.1 ГПК України установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства, в той час як порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з приписами ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Такий спосіб захисту застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Отже, припинення строку договору не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов'язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов'язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов'язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов'язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі (аналогічна позиція викладена в листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України").

Саме невиконання відповідачем зобов'язання впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання в Договорі, і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З огляду на вказані обставини, доводи скаржника про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не відповідає способам захисту визначених законодавчими приписами, а також про те, що припинення строку дії договору підряду унеможливлює задоволення заявлених у справі вимог, колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання відповідача на те, що невиконання робіт за договором підряду було наслідком ненадання позивачем будівельного майданчику, правомірно відхилені попередніми судовими інстанціями, оскільки умови договору не містять посилання на виникнення у відповідача обов'язку по виконанню робіт саме після передачі об'єкту, а визначають необхідність проведення ремонту в приміщенні, що експлуатується, що, в свою чергу, за недоведеністю відповідачем в попередніх судових інстанціях обставин недопуску підрядника в приміщення поштового зв'язку, не може свідчити про неможливість виконання останнім своїх зобов'язань.

Доводи скаржника про те, що виконанню робіт з капітального ремонту завадило неотримання позивачем декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, як це передбачено приписами Закону України "Про архітектурну діяльність" та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", колегія суддів не приймає до уваги, оскільки визначені зазначеними нормативними актами права та обов'язки замовника, стосуються саме останнього, а отже не скасовують та не змінюють взяті на себе відповідачем обов'язки по виконанню робіт протягом строку дії договору підряду. В суді касаційної інстанції представник позивача пояснив, що в разі виявлення відповідачем згоди у визначений час приступити до виконання обумовлених в договорі робіт, декларація одразу була б отримана і надана, а приміщення, в якому мав бути здійснений ремонт, одразу вивільнено від працівників; в іншому випадку витрачати кошти на отримання декларації та переміщувати працівників не було на часі.

Доводи відповідача про неврахування судами попередніх інстанцій неможливості виконання умов договору в межах визначеного кошторису після спливу 4-х річного строку з моменту закінчення строку дії договору, колегія суддів відхиляє, оскільки такі обставини не зазначались та не доводились відповідачем в попередніх судових інстанціях із наведенням конкретних розрахунків суми кошторису, необхідного, на його думку, для виконання капітального ремонту приміщення на теперішній час. Крім того, відповідно до ч.5 ст.844 ЦК України у разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису; у разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору, проте з будь-якими самостійними позовними вимогами, з доведенням настання відповідних обставин, відповідач до суду не звертався.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорембуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/11087/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

М. Данилова