ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 908/5901/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016у справі№908/5901/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра"простягнення 350 234,40грн.,за участю представників сторін:від позивача:Левченко Д.Ю., дов. №22 від 18.01.2017;від відповідача:Харцизова Т.В., дов. б/н від 29.12.2016В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електра" 246357,48грн. - пені та 103 876,92грн. - штрафу з підстав неналежного виконання умов договору №30-0/5471-13/640 від 18.12.2013.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.07.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі №908/5901/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 23.01.2017 №08.03-04/324 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №908/5901/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 24.01.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача - заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18.12.2013 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія" "Укренерго" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електра" (постачальник) укладений договір №30-0/5471-13/640, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом 2014 поставити (передати у власність замовника) товар, зазначений в специфікації (додаток №1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього грошову суму згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 5.1 - 5.3 договору поставки, сторони передбачили термін постачання товару - протягом 240 календарних днів з моменту отримання авансу від замовника (позивача). Постачання товару здійснюється протягом дії договору узгодженими партіями, у кількості та асортименті, згідно письмових заявок замовника. Постачальник у письмовому вигляді повідомляє замовника про дату і час фактичної поставки товару. Зазначене повідомлення направляється у строк не менше трьох банківських днів до дати поставки товару на склад замовника.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що доставка товару здійснюється протягом дії договору узгодженими партіями, транспортом постачальника за його рахунок на умовах DDP на склад замовника за адресою: склад Донбаської ЕС м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 73/1.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.10.2014 відповідач звертався до позивача з листом №07/10-01, в якому просив надати письмову згоду на дострокову поставку товару, у зв'язку з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, вказати нові пункти призначення товару та розглянути питання щодо індексації ціни договору.

Листом №04/04-1-1/11866 від 21.10.2014р. позивач погодився з пропозицією відповідача щодо дострокової поставки товару, запропонував нове місце поставки: склад ВП "Запорізькі МЕМ", вул.Автодорожна, 3А, м. Запоріжжя, 69081 та заперечив проти зміни ціни договору.

Також судами встановлено, що між сторонами велось листування, за наслідками якого укладена, зокрема, додаткова угода №2 від 24.12.2014, якою сторони внесли зміни до договору щодо ціни, викладено в новій редакції специфікацію та п. 5.4 договору, визначивши місцем доставки товару - склад замовника за адресою: склад Відокремлений підрозділ "Запорізькі МЕМ" - 69081, м. Запоріжжя, вул. Автодорожна 3-А".

З огляду на дату отримання авансу (07.03.2014) та умови договору (п. 5.1) господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поставка товару повинна була здійснена 03.11.2014, проте відповідач поставив товар - 30.03.2015 (що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною №17 від 30.03.2015, товарно-транспортною накладною №Р17 від 30.03.2015 та актом прийому-передачі №30/03/1 від 30.03.2015). При цьому судами зазначено, що 25.03.2015 позивач направив на адресу Запорізьких міських електричних мереж розпорядження про прийняття товару.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, умовами договору визначено, що поставка товару здійснюється протягом дії договору узгодженими партіями, у кількості та асортименті згідно письмових заявок замовника.

Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність вини відповідача у порушенні строків виконання зобов'язань з поставки товару, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем дій щодо отримання товару у строк до 25.03.2015 (коли ним було видано відповідне розпорядження про прийняття товару).

Беручи до уваги вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем вживались заходи щодо узгодження місця поставки товару та відповідного прийняття замовником товару, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі №908/5901/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі №908/5901/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач