ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 905/2533/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача :не з'явивсявід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2016р.у справі господарського суду№905/2533/16 Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча"простягнення 61 170,00грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.09.2016р. у справі №905/2533/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 14.11.2016р. у справі №905/2533/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за неправильно зазначені в залізничній накладній найменування та адреси вантажоодержувача у розмірі 12234,00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.01.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за залізничною накладною №52451507 на станцію Балівка Придніпровської залізниці здійснило відправлення вагону з вантажем - сталь листова, одержувач - філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"; код ЄДРПОУ - 21871578; адреса одержувача - 52012, с. Партизанське, вул. Леніна, 25, Україна. У графі 5 даної накладної вантажовідправником вказано код одержувача - 2024. Правильність внесених відомостей до накладної №52451507 підтверджено електронним цифровим підписом Акульшина В.В.

На станції призначення Балівка Придніпровської залізниці залізницею складено акт загальної форми №9 від 06.03.2016р., відповідно до якого по прибуттю вагона №65221954 за накладною №52451507 в графі 4 вказано: найменування вантажоодержувача - ТОВ "Метінвест-СМЦ", адреса - 52012, с. Партизанське, вул. Леніна, 25; в графі 5 код одержувача - 2024, що не відповідає даному найменуванню та адресі вантажоодержувача по прибуттю.

Зважаючи на цей факт зі станції Балівка на станцію Маріуполь-Сортувальний була дана телеграма №9/9 від 06.03.2016р. щодо уточнення вантажоодержувача, на що станція відправлення телеграмою №26 від 07.03.2016р. проінформувала станцію призначення, що правильним одержувачем слід вважати Приватне акціонерне товариство "Промарматура", 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Симферопольська, 17, код 2024.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що адреса філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (одержувача вантажу) є іншою, ніж та, яка була зазначена у залізничній накладній №52451507, а оцінка діям відправника має даватись на час заповнення перевізних документів, а не у подальшому, тому у даному випадку мало місце не неправильне зазначення у залізничній накладній адреси вантажоодержувача, а зміна вантажоодержувача без зміни станції призначення, яка передбачена ст.43 Статуту залізниць України.

Однак, з таким висновком місцевого господарського суду не погодився суд апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно із ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (надалі Статуту залізниць) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно із ст.24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 122 Статуту залізниць передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у 5-ти кратному розмірі провізної плати згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

При застосуванні статті 118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитки.

У даному випадку провізна плата складає 12234,00грн., а сума штрафних санкцій - 61170,00грн. (12234,00грн. х 5).

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Апеляційною інстанцією встановлено, що на підставі ст.43 Статуту залізниць Вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Заява про зміну вантажоодержувача подається начальнику станції відправлення з доданням вантажної квитанції. У разі неможливості подання вантажної квитанції відправник подає копію письмового або телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну. Залізниця виконує розпорядження відправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу.

Проте, відповідачем невірно вказані найменування та адреса вантажоодержувача у накладній, а саме - філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", адреса: 52012, с. Партизанське, вул. Леніна, 25, код 2024, тоді, як за цим кодом вантажоодержувачем є Приватне акціонерне товариство "Промарматура", адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Симферопольська, 17, що підтверджується актом загальної форми №9 від 06.03.2016р., тому позовні вимоги судом апеляційної інстанції визнані такими, що доведені належними доказами.

При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що допущене відповідачем порушення не вплинуло на безпеку руху на залізниці в розумінні приписів Правил технічної експлуатації залізниць України, не завдало залізниці збитків та не спричинило негативні наслідки.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про скасування рішення першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. При цьому, приймаючи до уваги об'єктивні обставини, які склались у правовідносинах сторін, враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу до 12234,00грн. та вірно застосував приписи ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки апеляційний суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2016р. у справі №905/2533/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2016р. у справі №905/2533/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач