ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 904/2120/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кондратова І.Д., Селіваненко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Дніпротурист" та Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 у справі № 904/2120/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовомФонду державного майна України до:1. приватного акціонерного товариства "Дніпротурист", 2. Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, провизнання недійсним договору оренди та виселення,за участю представників

позивача: Іжаківського А.О.,

відповідача-1: Шумейко Ю.О.,

відповідача-2: Пророка В.В., Зубець О.А.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Дніпротурист" та Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, в якому просив: визнати недійсним договір оренди № 2 від 12.03.2015, зареєстрований в реєстрі за № 589, укладений між відповідачами; виселити Профспілку трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України з приміщення будівлі готелю "Рассвет", зазначеного у вказаному договорі оренди.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди № 2 від 12.03.2015, зареєстрований в реєстрі за № 589, укладений між відповідачами. Виселено відповідача-2 шляхом звільнення приміщення готелю "Рассвет" (м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30), зазначеного у договорі оренди № 2 від 12.03.2015.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідачі звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати і припинити провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржники посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.04.2004 № 978 "Про оформлення права власності Дніпропетровському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Дніпротурист" на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30" проведено реєстрацію права власності на будівлю готелю "Рассвет" за Дніпропетровським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Дніпротурист", про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.04.2004, де власником нерухомого майна визначено Дніпропетровське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Дніпротурист".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012 у справі № 20/5005/16045/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2014, зокрема визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.04.2004 № 978 "Про оформлення права власності Дніпропетровському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Дніпротурист" на об'єкт нерухомого майна за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30"; визнано за державою в особі Фонду державного майна України право державної власності на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" (літ. А-7, А1-2, АІІ-2, АІІІ, а, а-1), загальною площею 11 650, 7 м2, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30; витребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння приватного акціонерного товариства "Дніпротурист" нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет".

За твердженням позивача, на виконання зазначеного рішення господарського суду Дніпропетровської області 09.08.2013 державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2013 у справі № 20/5005/16045/2011 про витребування у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння приватного акціонерного товариства "Дніпротурист" нерухомого майна - будівлі готелю "Рассвет" (літ. А-7, А1-2, АІІ-2, АІІІ, а, а-1) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30. Згідно з актом від 08.12.2014 про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та актом від 08.12.2014 передачі стягувачеві вилучених у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012 у справі № 20/5005/16045/2011 згідно з виконавчим документом було виконано фактично, у зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову від 10.12.2014 про закінчення виконавчого провадження.

З метою виконання судового рішення в частині визнання права державної власності на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" (літ. А-7, А1-2, АИ-2, АШ, а, а-1) позивачем 15.05.2015 подано заяву (з необхідними додатками) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказаний об'єкт нерухомого майна до відповідного органу державної реєстрації.

Державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України 15.05.2015 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30.

Представник позивача 26.05.2015 отримав витяг № 38115761 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" загальною площею 11 650, 7 м2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30 за державою в особі Фонду державного майна України.

В свою чергу між приватним акціонерним товариством "Дніпротурист" (орендодавцем) та Профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України (орендарем) 12.03.2015 укладено договір оренди № 2 (зареєстровано в реєстрі за № 589) зі строком дії до 12.03.2030, за яким відповідач-1 передав в оренду відповідачу-2 приміщення другого поверху ресторанного блоку будівлі готелю "Рассвет" (літера А-2) площею - 760,7 м2, гараж (літера Б-1) - 49,4 м2, тераса та сходи - 88,5 м2, прилегла територія - 101,4 м2, загальна площа - 1 000 м2.

Звертаючись до суду з даним позовом Фонд державного майна України посилався на те, що право власності на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" зареєстровано за державою в особі Фонду державного майна України, про укладення між відповідачами спірного договору йому стало відомо з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, у зв'язку з чим договір оренди № 2 від 12.03.2015 підлягає визнанню недійсним, а відповідач-2 - виселенню шляхом звільнення орендованого майна.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 20/5005/16045/2011 відповідач-1 втратив статус власника будівлі готелю "Рассвет", у зв'язку з чим не мав права розпоряджатися майном, у тому числі передавати його в оренду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судами обох інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012 у справі № 20/5005/16045/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2014, визнано за державою в особі Фонду державного майна України право державної власності на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" (літ. А-7, А1-2, АІІ-2, АІІІ, а, а-1), загальною площею 11 650, 7 м2 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30.

Статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Таким чином, оскільки право власності на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" (літ. А-7, А1-2, АІІ-2, АІІІ, а, а-1) загальною площею 11 650, 7 м2, за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30, визнано за державою в особі Фонду державного майна України, орендодавцем відповідного майна може бути Фонд державного майна України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 20/5005/16045/2011 відповідач-1 втратив статус власника будівлі готелю "Рассвет", і виходячи з наведених вище положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не мав права розпоряджатися зазначеним майном, у тому числі передавати його в оренду, а несвоєчасне внесення позивачем до Реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про державну власність нерухомого майна - будівлі готелю "Рассвет" не надавало відповідачу -1 права на передачу спірного майна в оренду будь-яким особам.

Крім цього судами обох інстанцій встановлено, що відповідач-1 був стороною у справі № 20/5005/16045/2011 і про набрання рішенням законної сили у цій справі був обізнаний, що підтверджується, зокрема, і оскарженням ним рішень судів в апеляційному і касаційному порядку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недійсність укладеного між відповідачами 12.03.2015 договору оренди № 2 (зареєстрованого в реєстрі за № 589), та як наслідок - про виселення відповідача-2 із займаного приміщення.

Доводи відповідачів про добудову будівлі готелю "Рассвет" після набрання законної сили рішенням суду у справі № 20/5005/16045/2011 та наявність підстав передачі в оренду відповідачу-2 приміщень (літера А-2) (літера Б-1) обґрунтовано не прийняті судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки всупереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України приватним акціонерним товариством "Дніпротурист" та Профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України не надано жодних доказів про добудову нових приміщень (проектної документації на будівництво чи реконструкцію, введення об'єкта в експлуатацію, технічного паспорту, тощо), а також правовстановлюючих документів про реєстрацію за відповідачем-1 цього нерухомого майна, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання того, що за спірним договором в оренду передане майно, яке не входить до будівлі готелю "Рассвет" і належить на праві власності відповідачу-1.

Посилання скаржників на те, що спірний договір між ними розірвано, у зв'язку з чим відсутній предмет спору і з огляду на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 23.12.2015 у справі № 3-1143гс15, провадження у справі підлягає припиненню не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки договір був розірваний 20.10.2016, тобто після винесення господарським судом Дніпропетровської області рішення (13.07.2016), а тому зазначені дії відповідачів не можуть свідчити про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржниками не доведено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційних скаргах доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Дніпротурист" та Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Кондратова І.Д. Селіваненко В.П.