ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 923/57/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "Адамант"

на постанову Одеського апеляційного господарського

суду від 03.09.2015 року

у справі № 923/57/15

господарського суду Херсонської області

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Дельта Сервіс"

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою

відповідальністю "Фінансова компанія

"Адамант",

2) Товариства з обмеженою

відповідальністю "Фінансова компанія

"Комфорт Капітал"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача Реєстраційної служби Комсомольського

районного управління юстиції у м. Херсоні

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача - Басаргіної Г.С.

відповідачів - 1) Обущак В.В.

2) не з"явились

третьої особи - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Дельта Сервіс" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт Капітал" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.08.2006 року, укладеного 05.09.2013 року між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. та зареєстрованого в реєстрі за №5912; визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним 30.08.2006 року між Приватним акціонерним товариством "Дельта Сервіс" та ПАТ "Укрсіббанк", переданих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 05.09.2013 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.03.2015 р. (суддя Задорожна Н.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року (судді: Разюк Г.П., Петров М.С., Колоколов С.І.) рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано недійсним укладений 05.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт Капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.08.2006 року.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення вимог процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції. Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, тощо.

Частинами 1 - 3, 5 - 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд скасував судовий акт місцевого господарського суду та задовольнив позовні вимоги, посилаючись на неправильність визначення судом першої інстанції процедури переходу прав за іпотечним договором від 30.08.2006 року від первісного кредитора до нового кредитора, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт Капітал" здійснено відступлення прав за іпотечним договором на користь ТОВ "Фінансова компанія "Адамант", не набувши їх відповідно до Закону України "Про іпотеку".

Відтак, апеляційна інстанція, встановивши обставини щодо відсутності державної реєстрації договору про відступлення права вимоги у встановленому законодавством порядку, послалась на приписи ст. 182, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.ст. 220, 512-514 ЦК України, ст.ст. 4, 19, 23, чч.2, 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вказала про наявність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.08.2006 року, укладеного 05.09.2013 року між відповідачами, оскільки відступлено за спірним договором право, яке в неї не виникло. Крім того, відсутнє письмове повідомлення боржника у п'ятиденний строк про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначений вичерпний перелік прав та обтяжень, що підлягають державній реєстрації, який не містить обов"язкової реєстрації договору про відступлення права вимоги. Так, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтями 4-1, 4-2 цього Закону.

При цьому, у даному спорі обтяження майна іпотекою виникло в момент укладення первісного договору і зареєстровано первісним іпотекодержателем у встановленому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд встановив, що 30.08.2006 р. між ЗАТ "Дельта Сервіс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Дельта Сервіс" - позивач (іпотекодавець), та АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержатель), з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 314-К від 28.08.2006 р., укладено іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, що є його власністю, а саме: комплекс, І черги будівництва, розташований за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, буд. 2-Б, яке складається з наступних об'єктів: літера "А" - адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 21,7 кв.м; літера "Б" - трансформаторна, площею забудови 57,3 кв.м; літера "X" - склад, загальною площею 1 828 кв.м.; № № 18, 19, 21, 22 - відкрита складська площадка; № 23 - причал; № 20 - площадка; № 15 - огорожа; № І - внутрішньоплощадні та під'їздні шляхи; № 24 - берегове кріплення; № 25, 27 - огорожа; № 28 - ваги; № 26 - естакада. Пунктом 2.1.8. іпотечного договору передбачено право АКІБ "УкрСиббанк" передати права кредитора за цим договором третім особам.

Відповідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права іпотекодержателя за цим договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

12.04.2013 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ТОВ Фінансова компанія "Комфорт Капітал" укладено договори: 1) про відступлення права вимоги за кредитним договором № 314-К (10623025000) від 28.08.2006 р.; 2) про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим 30.08.2006 р. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В. та зареєстрованим за № 3048.

05.09.2013 року між ТОВ Фінансова компанія "Комфорт Капітал" та ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 5912, предметом якого є наступне відступлення права грошової вимоги іпотекодержателем - ТОВ Фінансова компанія "Комфорт Капітал" новому іпотекодержателю - ТОВ "Фінансова компанія "Адамант". За цим договором іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги до ЗАТ "Дельта Сервіс", які виникли у зв'язку з невиконанням боржником умов кредитного договору № 314-К (10623025000), укладеного 28.08.2006 р. між боржником і ПАТ "Укрсиббанк", зобов'язання по якому забезпечено укладеним між позивачем і банком нотаріально посвідченим іпотечним договором від 13.08.2006 р., зареєстрованим за № 3084. Права вимоги іпотекодержателя до боржника підтверджені:

- кредитним договором № 314-К (10623025000), укладеним 28.08.2006р. між боржником та ПАТ "Укрсиббанк";

- іпотечним договором, укладеним між боржником та ПАТ "Укрсиббанк", посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В. 30.08.2006р. та зареєстрованим № 3048;

- договором про відступлення права вимоги за кредитним договором №314-К (10623025000) від 28.08.2006 р., укладеним 12.04.2013 р. між ПАТ "Укрсиббанк" та іпотекодержателем, п. 3.4.2 якого передбачено право здійснення наступного відступлення права вимоги;

- договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 12.04.2013 р. між іпотекодержателем та ПАТ "Укрсиббанк", посвідченим приватним нотаріусом Херсонського МНО Воєводіною Н.М. та зареєстрованим за № 459.

До нового іпотекодержателя переходять права іпотекодержателя за договором іпотеки в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 05.09.2013 р. укладений з порушенням норм ч.2 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено обов'язок повідомити боржника письмово у п'ятиденний строк про відступлення прав за іпотечним та основним зобов'язанням, а також чинного законодавства щодо обов'язку внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, якими б виключався запис про первісного іпотекодержателя та вносився запис про нового.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору в зв"язку з невиконанням позивачем обов"язку, в силу статті 33 ГПК України, щодо надання доказів невідповідності його нормам права, що є наслідком для визнання його недійсним. Також суд першої інстанції вказав про реальність договору, а також те, що волевиявлення сторін правочину є вільним та відповідає їхній внутрішній волі та загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. При цьому, під час дослідження місцевим господарським судом спірного правочину встановлено, що він підписаний уповноваженими представниками сторін, засвідчений їх печатками та посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. і зареєстровано в реєстрі за № 5912. Новим іпотекодержателем здійснено державну реєстрацію іпотеки, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 3670816 від 29.09.2013 р.

Статтею 24 Закону України "Про іпотеку" (чинного на момент укладення догвору) встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Водночас, місцевий господарський суд правильно послався на ч. 2 ст. 16 Закону України "Про заставу", якою передбачено, що реєстрація застави (іпотеки) не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави. Також в абз. 3, 4 підпункту 4.3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" зазначено про те, що недотримання вимог нормативних актів щодо реєстрації застави не може бути підставою для визнання відповідного договору недійсним. У такому разі заставодержатель незареєстрованої застави позбавлений права вимагати задоволення його вимог за рахунок заставленого майна, у тому числі й права звернення стягнення на це майно переважно перед іншими заставодержателями одного й того ж рухомого майна, зареєстрованого в реєстрі.

В розділі IV Аналізу судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку, як заставу нерухомого майна, здійсненого Верховним Судом України, зазначено наступне:

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК). Згідно ст. 4 цього ж Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830. Державна реєстрація іпотеки всіх інших об'єктів нерухомості, відмінних від зазначених у 2 реченні ст. 4 цього ж Закону, здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя. Такими особами Законом визначено державного реєстратора та у випадку, передбаченому цим Законом, нотаріуса як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (ст. 9). Судам слід звернути увагу на новелу Закону України "Про іпотеку", згідно якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ч. 2 ст. 3 цього Закону зі змінами від 04 липня 2013 р.), а не з моменту нотаріального посвідчення іпотечного договору. У зв'язку із зазначеним, з моменту набрання чинності відповідними змінами (04 серпня 2013 р.) реєстрація іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для її дійсності. Разом із тим права, які виникли на підставі іпотек, укладених до набрання чинності змінами щодо моменту виникнення прав та обов'язків за іпотечними правовідносинами (до 04 серпня 2013 р.), у разі відсутності їх державної реєстрації визнаються дійсними.

Водночас, як зазначалось вище, іпотечний договір укладено між Приватним акціонерним товариством "Дельта Сервіс" (іпотекодавцем) та АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержателем) 30.08.2006 року, а, в силу вищевикладеного аналізу Верховного Суду України, права, які виникли на підставі іпотеки, укладені до набрання чинності змінами щодо моменту виникнення прав та обов'язків за іпотечними правовідносинами (до 04 серпня 2013 р.) за відсутності їх державної реєстрації є дійсними.

Також судом першої інстанції проаналізовано зміст оспорюваного договору і встановлено, що він не порушує безпосередньо прав і охоронюваних законом інтересів позивача та укладений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, вимоги позивача про визнання недійсним спірного договору про відступлення права вимоги також мотивовані неповідомленням боржника у п'ятиденний строк про вчинення оспорюваного правочину про відступлення прав за іпотечним та основним зобов'язанням.

Проте, невиконання цього обов'язку є дією, яка слідує після укладення вищезазначеного договору, в той час як підставою для визнання договору недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент його укладення.

Відтак, за результатами дослідження оспорюваного позивачем договору на предмет відповідності його умов нормам цивільного законодавства, що регулюють правовідношення, пов'язані з таким видом договорів, місцевий господарський суд обгрунтовано встановив, що договір вчинений з дотриманням норм законодавства і матеріали справи не містять фактичних даних стосовно невідповідності його вимогам закону.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду грунтується на всебічному, повному й об"єктивному розгляді всіх обставин справи, тоді як оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з одночасним залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року у справі № 923/57/15 скасувати.

Рішення господарського суду Херсонської області від 05.03.2015 року у справі № 923/57/15 залишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дельта - Сервіс" (73021, м. Херсон, Острівське шосе, 2-А, код ЄДРПОУ 32125866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Соборна, 32, код 38480671) судовий збір у розмірі 2 924 (дві тисячі дев"ятсот двадцять чотири) грн., сплачений за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко