ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 920/743/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівКочерової Н.О. (доповідач), Попікової О.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.10.2015у справі № 920/743/15 господарського суду Сумської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доСумського національного аграрного університетупростягнення 26 849,56 грнза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулося до господарського суду з позовом до Сумського національного аграрного університету про стягнення 26 849,56 грн, з яких: 0,03 грн - сума основного боргу за отриманий природній газ, 22 154,70 грн - сума пені, 5 016,66 грн сума трьох відсотків річних, 2 678,17 грн - сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу № 13/3111-ТЕ-29 від 04.11.2013 щодо здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.07.2015 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Сумського національного аграрного університету на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 5 016,66 грн 3% річних, 2 678,17 грн інфляційних втрат, 17 723,76 грн пені та 1 827,00 грн судового збору. В частині стягнення боргу в розмірі 0,03 грн провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

В частині стягнення суми основного боргу провадження у справі було припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки до початку розгляду справи позивач подав заяву про помилкове нарахування суми основного боргу.

За висновком суду, факт порушення відповідачем строків виконання договірних зобов'язань з оплати поставленого природного газу протягом 2013 року є доведеним, а здійснений позивачем розрахунок сум трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені є вірним та обґрунтованим. Однак, суд в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив нарахований позивачем розмір пені на 20%, врахувавши те, що допущені відповідачем порушення зобов'язання не завдали збитків іншим учасникам господарських відносин, відповідач вчиняв активні дії щодо забезпечення розрахунку за договором на купівлю-продаж природного газу № 13/3111-ТЕ-29 від 04.11.2013, фінансування відповідача провадиться з Державного бюджету та періодично затримувалось не з його вини.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 (склад колегії суддів: Лакіза ВВ. - головуючий, Білоусова Я.О., Здоровко Л.М.) апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 08.07.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині відмови у стягнення 4 430,94 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 4 430,94 грн пені, у стягненні яких було відмовлено, а в інших частинах рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами, 04.02.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Сумським національним аграрним університетом (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3111-ТЕ-29 (далі за текстом - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 11.1. договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

На виконання умов зазначеного договору протягом січня-грудня 2013 року за актами приймання-передачі природного газу позивач передав, а відповідач прийняв 843 282 тис. куб.м. природного газу на загальну суму 1 104 023,51 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 6.1., 6.3. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу виключно за рахунок власних надходжень. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого йому позивачем природного газу виконав повністю. Факт повної оплати природного газу було підтверджено і позивачем в поданій ним до господарського суду першої інстанції заяві (а.с. 104), в якій він зазначив про помилкове нарахування відповідачу та заявлення до стягнення 0,03 грн основного боргу у даній справі.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій правильно припинили провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Cудами також встановлено, що оплата за природний газ проводилася відповідачем з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 22 154,70 грн пені за період з 14.02.2013 по 27.02.2014, 5 016,66 грн три відсотки річних за період з 14.02.2013 по 27.01.2014 та 2 678,17 грн інфляційних втрат за період з 14.09.2013 по 28.02.2014.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, врахувавши те, що відповідач проводив оплату природного газу несвоєчасно, а проведений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат є вірним, періоди нарахування вказаних сум визначені позивачем правильно, керуючись ст. 625 ЦК України, правомірно задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно з п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. договору (щодо оплати поставленого природного газу) він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивачем на підставі п. 7.2. договору відповідачу була нарахована та заявлена до стягнення у даній справі пеня в сумі 22 154,70 грн за період з 14.02.2013 по 27.02.2014. Судами встановлено, що розрахунок заявленої до стягнення з відповідача пені за загальний період з 14.02.2013 по 27.01.2014, яка нараховувалась за кожний розрахунковий період окремо та з урахуванням здійснених проплат, в розмірі 22 154,70 грн є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в поданому до господарського суду першої інстанції клопотанні № 7280 від 23.06.2015 просив суд зменшити заявлений до стягнення з нього розмір пені до 50% від заявленої позивачем суми.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до статуту Сумського НАУ, останній є вищим навчальним закладом державної форми власності, підпорядкований Міністерству освіти і науки України.

Відповідач, як державний навчальний заклад, отримує фінансування виключно з Державного бюджету України, яке в 2013 році періодично затримувалось, що, в свою чергу, призводило до прострочення відповідачем оплати за платежами перед позивачем. Проте, судами встановлено, що допущені відповідачем порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, відповідні докази відсутні в матеріалах справи. Як свідчать матеріали справи, відповідач вчиняв активні дії щодо забезпечення розрахунку за договором на купівлю-продаж природного газу № 13/3111-ТЕ-29 від 04.11.2013 та повністю оплатив отриманий від позивача на протязі 2013 року природний газ.

Врахувавши наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вірно визнав зазначені вище обставини винятковими та прийшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 20%, стягнувши з відповідача на користь позивача 17 723,76 грн пені та, відповідно, правильно відмовив у задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення пені.

Виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 920/743/15 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: О. Попікова

В. Саранюк